АПЕЛЯЦІЙНИЙ  СУД  ЧЕРКАСЬКОЇ  ОБЛАСТІ

Справа № 22-а-827/11Головуючий по 1 інстанції

Категорія 10.3.2 Зайончковська І.А.  

Доповідач в апеляційній інстанції

Міщенко С. В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

          24 березня 2011 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючогоМіщенка С.В.

суддівМагди Л.Ф., Трюхана Г.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м.Черкаси апеляційну скаргу апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в м. Сміла на рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 06 вересня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_5 до Управління Пенсійного фонду України в м. Сміла Черкаської області про перерахунок і виплату пенсіїї по інвалідності, -

в с т а н о в и л а :

У червні 2010 року ОСОБА_5 звернулась до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в м. Сміла Черкаської області про перерахунок і виплату пенсії по інвалідності.

В обґрунтування своїх позовних вимог вказувала , що згідно посвідчення серії НОМЕР_1 від 19.07.2001 року, виданого Черкаською обласною державною адміністрацією, її віднесено до 1 категорії осіб, які постраж дали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Згідно довідки МСЕК від 14.06.2001 року серії 3 ЧК № 007755 вона визнана інвалі дом 3-ї групи в зв'язку з захворюванням, яке пов'язане з роботами по ліквідації наслід ків аварії на Чорнобильській АЕС.

На підставі вказаних документів позивачу призначена та виплачується пенсія по інвалідності та доплати до неї, але в меншому ніж належить розмірі.

Згідно ч.4 ст.54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 року № 796-ХІІ у всіх випадках розмір пенсій для інвалідів, відносно яких встановлений зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не може бути нижчим  по третій групі інвалідності шести мінімальних пенсій за віком.

Згідно ст.50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю   по третій групі інвалідності, в розмірі 50% мінімальної пенсії за віком.

Згідно ст.67 Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 05.10.2006 року № 231-V «у випадку збільшення прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений у відповідності зі ст.54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам, віднесеним до категорії 1;2;3;4. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового прожиткового мінімуму».

Згідно ст.2 Закону України «Про прожитковий мінімум» № 966-XIV прожитковий мінімум застосовується для:

- встановлення розміру мінімальної заробітної плати і мінімальної пенсії за віком та інших соціальних виплат, виходячи з вимог Конституції України.

Згідно ст.19 Закону України «Про державні соціальні стандарти і державні соціа льні гарантії» виключно законом визначаються:

- мінімальний розмір заробітної плати;

- мінімальний розмір пенсії за віком.

Розмір її пенсії по третій групі інвалідності Згідно ч.4 ст.54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», враховуючи встановлений розмір мінімальних пенсій за віком  709 грн.  мав складати 4254 грн.

Крім того, відповідно до ст.50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»,   їй повинна призначатись додаткова пенсія за шкоду, причинну здоров’ю інвалідам 3-ї групи 50% мінімальної пенсії по віку (354,50грн.)

Отже, розмір пенсії повинен був складати для неї як інваліда третьої групи 709 грн. х 6 + 354.50 грн. = 4608.50 грн.

Виходячи з встановленого мінімального прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність , вона вважає, що їй повинна була виплачуватись пенсія в наступних розмірах з 01.01.2007 – 1486 грн., 01.04.2007 – 2665,03 грн., 01.10.2007 – 2697,55 грн., 01.01.2008 – 3055 грн., 01.04.2008 – 3126,50 грн., 01.07.2008 – 3133 грн., 01.10.2008 – 3237 грн., 01.11.2009 – 3724 грн., 01.01.2010 – 4517,50 грн., 01.04.2010 – 4585 грн., 01.07.2010 – 4608 грн.

27.07.2010 року позивач зверталася із письмовою заявою до відповідача про проведення ним  перерахунку її пенсії по інвалідності, але в проведенні такого перерахунку було відмовлено за відсутністю підстав.

Вважаючи таку відмову неправомірною позивач на підставі ст.ст. 1;3;50;54;67 Закону України  «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», просила визнати неправомірною відмову  Управління Пенсійного фонду України в м. Сміла Черкаської області в перерахунку пенсії по інвалідності та зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в м. Сміла перерахувати та виплатити їй  пенсію відповідно Закону України  «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», в розмірі шести мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров’ю в розмірі 50% мінімальної пенсії за віком з урахуванням вимог ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» з 09 липня 2007 року по дату ухвалення рішення суду.

Рішенням Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 06 вересня 2010 року позов задоволено.

Зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в м. Сміла Черкаської області здійснити перерахунок пенсії по інвалідності третьої групи ОСОБА_5, як постраждалій внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії, за період з 01 серпня по 31 грудня 2007 року, з 22 травня по 31 грудня 2008 року, з 01 січня 2009 року по 01 вересня 2010 року відповідно до вимог та розмірів зазначених у ст.ст. 50, 54, 67 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та виплатити нараховані суми.

Стягнуто з Управління Пенсійного фонду України в м. Сміла на користь Смілянського УДК витрати по справі у вигляді інформаційно – технічного забезпечення її розгляду в сумі 120 грн.

Витрати по справі у вигляді судового збору в сумі 51 грн. віднесено на рахунок держави.

В апеляційній скарзі Управління Пенсійного фонду України в м. Сміла Черкаської області просить скасувати рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 06 вересня 2010 року та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_5 до Управління Пенсійного фонду України в м. Сміла Черкаської області відмовити повністю, оскільки позивачу сплачувалася пенсія в межах коштів, що були виділені на ці цілі та в розмірі , що був визначений Кабінетом міністрів України.

Особи, які беруть участь у справі, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, в судове засідання не з’явились, а тому суд ухвалив розглядати справу в порядку письмового провадження.

 Заслухавши доповідача,   дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів приходить до висновку , що апеляційна скарга на постанову не підлягає до   задоволення з наступних підстав.

Задовольняючи позов, суд  першої інстанції виходив з того, що відповідач повинен здійснити нарахування та виплату пенсій позивачу виходячи з їх розмірів, встановлених Законом України від 28 лютого 1991 року N 796-XII "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а не постановою Кабінету Міністрів України від 3 січня 2002 року N 1 "Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету".

Висновки суду відповідають обставинам справи, нормам матеріального та процесуального права.

Так, відповідно до частини першої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров'я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені та закріплені в Законі України від 28 лютого 1991 року N 796-XII "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Судом першої інстанцій встановлено, і це не заперечують сторони, що позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням робіт із ліквідації наслідків аварії, її визнано інвалідом ІІІ групи. Положеннями статті 14 Закону N 796-XII її віднесено до першої категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Відповідно до частини першої статті 50 Закону N 796-XII особам, віднесеним до категорії 1, які є інвалідами IIІ групи, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 50 процентів мінімальної пенсії за віком.

Згідно з частиною четвертою статті 54 Закону N 796-XII в усіх випадках розмір пенсій для інвалідів IIІ групи, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не може бути нижчим 6 мінімальних пенсій за віком.

За таких обставин правильними та такими, що відповідають Закону N 796-XII, є висновки суду попередньої інстанції про те, що позивач має право на призначення пенсії в розмірі, не нижчому 6 мінімальних пенсій за віком, та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі  50 процентів мінімальної пенсії за віком.

Наявність такого права у позивача є визначальною для вирішення вказаного спору, крім того, це право гарантується Конституцією України (ч. 2 ст. 46 Конституції України).

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з положеннями частини четвертої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Отже, за конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, суд  першої   інстанцій прийшов до правильного висновку, що при визначенні розміру пенсій позивачеві застосуванню підлягають частина перша статті 50 та частина четверта статті 54 Закону N 796-XII, а не постанов  КМУ  , які істотно звужують обсяг встановлених законом прав.

Також суд  правильно не взяв до уваги посилання відповідача на частину п'яту статті 54 Закону N 796-XII, якою передбачено, що порядок обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначається Кабінетом Міністрів України, оскільки надання законодавцем такого права Кабінету Міністрів України не означає, що останній, встановлюючи такий порядок, може допустити звуження змісту та обсягу прав позивача, встановлених цим же Законом. Тобто, Кабінет Міністрів України повинен був встановити зазначений порядок, не порушуючи положень цього Закону, в тому числі й інших законів, якими встановлено розміри мінімальної пенсії за віком.

Зі статей 50 та 54 Закону N 796-XII випливає, що під час визначення розміру пенсії та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, за основу їх нарахування береться мінімальна пенсія за віком.

За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими частиною першою статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.

З огляду на викладене, правильними є висновок  суду першої інстанції щодо не взяття до уваги положень частини третьої статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на отримання пенсії і щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, як це встановлено статтями 50 та 54 Закону N 796-XII.

Безпідставними також є посилання відповідача на відсутність коштів щодо забезпечення виплати зазначених пенсій у таких розмірах, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів , як на причину невиконання своїх зобов'язань, які встановлені статтею 46 Конституції України та статтями 50 і 54 Закону N 796-XII, щодо визначення розміру та виплати пенсій.

Відповідно до частини третьої статті 67 Закону N 796-XII, яка набрала чинності 31 жовтня 2006 року, у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до статті 54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам, віднесеним до 1, 2, 3, 4 категорій, та розмір щомісячної компенсації сім'ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.

Аналіз зазначеної норми, яка є імперативною, свідчить, що підставою для перерахунку пенсії є встановлення нового розміру прожиткового мінімуму, і цей перерахунок здійснюється з дня встановлення цього мінімуму.

Відповідно до частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" мінімальний розмір пенсій за віком встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Таким чином, новий мінімальний розмір пенсії за віком залежить від нового розміру прожиткового мінімуму.

Оскільки позивачеві слід визначати пенсію , виходячи з мінімальної пенсії за віком, яка встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, то в разі збільшення розміру цього прожиткового мінімуму перерахунок пенсії позивачеві повинен проводитись виходячи з нового розміру мінімальної пенсії за віком.

Тому правильними також є висновок  суду попередньої інстанції щодо протиправності відмови відповідачем у перерахунку пенсій у разі встановлення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Отже, суд  першої   інстанції правильно зобов'язав відповідача здійснити перерахунок пенсій позивачеві з врахуванням наведених вище розмірів та норм Закону.

Доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують висновків суду та встановлених обставин справи.

Ч.1 ст. 195 КАС України передбачає, що суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги .

Згідно ст. 200 КАС України  суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

При вказаних обставинах колегія суддів не знаходить  підстав для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції.

З огляду на викладене, оскаржуване рішення суду першої   інстанції є законними та обґрунтованими, підстав для його скасування чи зміни немає.

На підставі викладеного, керуючись Законом України від 2 грудня 2010 року N 2748-VI  «Про внесення змін до розділу XII "Прикінцеві положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів" щодо передачі справ, пов'язаних із соціальними виплатами»,  ст.ст. 197 ,195  , 198, 200,205,206  КАС  України, колегія суддів ,-

у х в а л и л а :

 Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Сміла на рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 06 вересня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_5 до Управління Пенсійного фонду України в м. Сміла Черкаської області про перерахунок і виплату пенсії по інвалідності -  відхилити.

Рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 06 вересня 2010 року  - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п’ять днів після направлення її копії особам , які беруть участь у справі і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до суду касаційної інстанції.

Головуючий :

          Судді :