АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22-а-1419/11Головуючий по 1 інстанції
Категорія 10.3.1 Русаков Г.С.
Доповідач в апеляційній інстанції
Вініченко Б. Б.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 квітня 2011 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:
головуючогоВініченка Б.Б.
суддівХрапка В.Д., Бондаренка С.І.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Каневі Черкаської області на рішення Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 05 серпня 2010 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_5 до Управління Пенсійного фонду України в м. Каневі Черкаської області про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни.
Вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів, –
в с т а н о в и л а :
В липні 2010 року позивачка звернулась до суду з вищевказаним адміністративним позовом.
В обґрунтування своїх вимог вказувала, що відповідно до ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» має право на одержання щомісячної соціальної допомоги у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. Оскільки їй відмовили в перерахунку вищевказаної пенсії, позивачка звернулась до суду з позовом, в якому просила стягнути з Управління Пенсійного фонду України в м. Каневі Черкаської області на її користь недоплачену щомісячну надбавку до пенсії за період з 2006-2009 роки в сумі 5132 грн. 10 коп.
Рішенням Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 05 серпня 2010 року позовні вимоги задоволено частково.
Визнано протиправними дії Управління Пенсійного фонду України в м. Каневі Черкаської області щодо невиплати позивачу щомісячної державної соціальної допомоги в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком.
Зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в м. Каневі Черкаської області здійснити нарахування щомісячної соціальної допомоги ОСОБА_5 підвищення до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком відповідно до ЗУ "Про соціальний захист дітей війни" за період 2007 року, починаючи з 09.07.2007 року по 31 грудня 2007 року та за 2008 рік, починаючи з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року, з 01.01.2009 року по 31.12.2009 року з врахуванням раніше отриманих виплат.
Стягнуто з Управління Пенсійного фонду України в м. Каневі Черкаської області витрати на інформаційно-технічне забезпечення у розмірі 37 грн. на користь держави.
Не погоджуючись з даним рішенням суду, Управління Пенсійного фонду України в м. Каневі Черкаської області подало апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати як таке, що винесене з порушенням норм матеріального права та прийняти нову постанову, якою відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.
Поскільки від усіх осіб, які беруть участь у справі, відсутні клопотання про розгляд справи за їх участю, то колегія суддів приходить до висновку про можливість розгляду справи в порядку письмового провадження відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 197 КАС України.
Перевіривши матеріали справи і доводи апеляційної скарги, судова колегія приходить до висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги Управління Пенсійного фонду України в м. Каневі Черкаської області області по наступних підставах.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач отримує пенсію за віком та відноситься до категорії громадян, яким встановлено статус дитини війни.
Відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» (у редакції від 18.11.2004р.), дітям війни пенсії або щомісячне грошове довічне утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії підвищується на 30% мінімальної пенсії за віком.
Згідно з п.12 ч.1 ст.71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» призупинено на 2007 рік дію ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з урахуванням ст.111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік».
Статтею 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» встановлено, що у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), в розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.
Рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року №6-рп/2007 визнані такими, що не відповідають Конституції України, зокрема, положення ст.71 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік» щодо зупинення дії ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Законом України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» внесено зміни до Закону України №2195-1У відповідно до якого виплачується підвищення у розмірі надбавки встановленої для учасників війни.
Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року №10-рп/2008 визнані такими, що не відповідають Конституції України, зокрема, положення п. 41 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».
Зазначені рішення Конституційного Суду України є обов’язковими до виконання на території України, остаточними і не можуть бути оскарженими, крім того, вони мають преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв’язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.
Відповідно до ч.2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Таким чином, з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року спірні відносини регулюються відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в редакції Закону, яка діяла до 1 січня 2007 року.
Статтею 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» Кабінету Міністрів України надано право у 2009 році встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами.
Названа норма передбачає встановлення в абсолютних сумах розмірів лише тих виплат, вихідним критерієм розрахунку яких є розмір мінімальної заробітної плати. Відповідно її дія не поширюється на спірні відносини, оскільки розмір зазначених соціальних виплат згідно із Законом України «Про соціальний захист дітей війни» залежить від розміру мінімальної пенсії за віком.
Отже, нарахування та виплата у 2009 році дітям війни підвищення до пенсії або щомісячного грошового довічного утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, повинні здійснюватися відповідно до норм Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Також судом правильно не були взяті до уваги доводи відповідача про неврегульованість механізму реалізації положень ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
На час виникнення спірних правовідносин розмір мінімальної пенсії за віком визначався лише ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» і згідно з цією нормою мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму, встановленому для осіб, що втратили працездатність.
Відповідно до ч.1 ст.2 Закону України «Про прожитковий мінімум» прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком.
Таким чином, при визначенні розміру підвищення відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» застосовується розмір мінімальної пенсії за віком, визначений ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».
Колегія суддів також звертає увагу на те, що відсутність бюджетного фінансування передбачених Законом України «Про соціальний захист дітей війни» доплат до пенсії не може бути причиною невиконання покладених на управління Пенсійного фонду України зобов’язань», оскільки реалізація особою права, що пов’язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується, на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.
Безпідставним є також посилання відповідача на можливість нецільового використання коштів Пенсійного фонду України, оскільки суд не ухвалював рішення про проведення виплат із власних джерел фінансування останнього.
Таким чином, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.
Керуючись ст.ст. 197, 198, 200, 206 КАС України, колегія суддів,
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Каневі Черкаської області на рішення Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 05 серпня 2010 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_5 до Управління Пенсійного фонду України в м. Каневі Черкаської області про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни відхилити, а рішення суду залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення копії ухвали особам, які беруть участь у справі і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до суду касаційної інстанції.
Головуючий :
Судді :