АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22-а-1070/11Головуючий по 1 інстанції
Категорія 10.3.2 Скрипник В.Ф.
Доповідач в апеляційній інстанції
Міщенко С. В.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 квітня 2011 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:
головуючогоМіщенка С.В.,
суддівМагди Л.Ф., Трюхана Г.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м.Черкаси апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Жашківському районі Черкаської області на рішення Жашківського районного суду Черкаської області від 16 серпня 2010 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_5 до Управління Пенсійного фонду України в Жашківському районі Черкаської області про визнання дій незаконними та зобов’язання Управління Пенсійного фонду України в Жашківському районі Черкаської області провести перерахунок пенсії, -
в с т а н о в и л а :
У серпні 2010 року ОСОБА_5 звернулась до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Жашківському районі Черкаської області про визнання дій незаконними та зобов’язання Управління Пенсійного фонду України в Жашківському районі Черкаської області провести перерахунок пенсії.
В обґрунтування своїх позовних вимог вказувала на те, що вона є інвалідом 3 групи по захворюванню, пов’язаному з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС та знаходиться на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Жашківському районі Черкаської області
Позивач стверджує, що їй призначена та виплачується пенсія по інвалідності та доплати до неї, але в меншому ніж належить розмірі.
Згідно ч.4 ст.54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 року № 796-ХІІ у всіх випадках розмір пенсій для інвалідів, відносно яких встановлений зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не може бути нижчим по третій групі інвалідності шести мінімальних пенсій за віком.
Згідно ст.50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю по третій групі інвалідності, в розмірі 50% мінімальної пенсії за віком.
Згідно ст.67 Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 05.10.2006 року № 231-V «у випадку збільшення прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений у відповідності зі ст.54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам, віднесеним до категорії 1;2;3;4. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового прожиткового мінімуму».
Позивач зверталась із письмовою заявою до відповідача про проведення ним перерахунку її пенсії по інвалідності, але отримала відмову.
Вважаючи такі дії Управління Пенсійного фонду України в Жашківському районі Черкаської області щодо не нарахування та невиплати їй пенсії у розмірі, встановленому згідно з Законом України «Про статус і соціальний захист осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», неправомірними, позивач просила суд визнати дії Управління Пенсійного фонду України в Жашківському районі Черкаської області щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_5 пенсії у розмірі, встановленому згідно з Законом України «Про статус і соціальний захист осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», неправомірними та зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Жашківському районі Черкаської області провести їй з 22.05.2008 року перерахунок основної та додаткової пенсії, відповідно до ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» як інваліду ІІІ групи основної пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, в розмірі 50% мінімальної пенсії за віком та виплатити недораховану частину основної та додаткової пенсії.
Рішенням Жашківського районного суду Черкаської області від 16 серпня 2010 року позов задоволено.
Зобов’язано Управління Пенсійного фонду України в Жашківському районі Черкаської області провести перерахунок та виплатити ОСОБА_5 недораховану основну та додаткову пенсію за період з 22.05.2008 року по 16 серпня 2010 року.
В апеляційній скарзі Управління Пенсійного фонду України в Жашківському районі Черкаської області просить скасувати рішення Жашківського районного суду Черкаської області від 16 серпня 2010 року та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, оскільки позивачу було виплачено пенсію в межах фінансування та згідно Постанов Кабінету Міністрів, що визначали розміри цих виплат.
Особи, які беруть участь у справі, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, в судове засідання не з’явились, а тому суд ухвалив розглядати справу в порядку письмового провадження.
Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів приходить до висновку , що апеляційна скарга на постанову не підлягає до задоволення з наступних підстав.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач повинен здійснити нарахування та виплату пенсій позивачу, виходячи з їх розмірів, встановлених Законом України від 28 лютого 1991 року N 796-XII "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а не постановою Кабінету Міністрів України від 3 січня 2002 року N 1 "Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету".
Висновки суду відповідають обставинам справи, нормам матеріального та процесуального права.
Так, відповідно до частини першої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров'я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені та закріплені в Законі України від 28 лютого 1991 року N 796-XII "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Судом першої інстанцій встановлено, і це не заперечують сторони, що позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням робіт із ліквідації наслідків аварії, її визнано інвалідом ІІІ групи. Положеннями статті 14 Закону N 796-XII позивача віднесено до першої категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Відповідно до частини першої статті 50 Закону N 796-XII особам, віднесеним до категорії 1, які є інвалідами IIІ групи, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 50 процентів мінімальної пенсії за віком.
Згідно з частиною четвертою статті 54 Закону N 796-XII в усіх випадках розмір пенсій для інвалідів IIІ групи, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не може бути нижчим 6 мінімальних пенсій за віком.
Ці норми, хоч і припиняли свою дію у зв’язку з внесенням відповідних змін до ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» Законом України «Про державний бюджет України на 2007 рік» та Законом України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 року . Але внесені вказаними законами зміни , які обмежували вказані виплати , Рішеннями Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 1-29/2007 та від 22.05.2008 року за №10-рп/2008 року – , були визнані неконституційними і норми про нарахування пенсії у вказаних розмірах відновили дію з дати проголошення вказаних Рішень.
За таких обставин правильними та такими, що відповідають Закону N 796-XII, є висновки суду попередньої інстанції про те, що позивач протягом вказаного у позові періоду має право на призначення пенсії в розмірі, не нижчому 6 мінімальних пенсій за віком, та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 50 процентів мінімальної пенсії за віком.
Наявність такого права у позивача є визначальною для вирішення вказаного спору, крім того, це право гарантується Конституцією України (ч. 2 ст. 46 Конституції України).
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з положеннями частини четвертої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Отже, за конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, суд першої інстанцій прийшов до правильного висновку, що при визначенні розміру пенсій позивачеві застосуванню підлягають частина перша статті 50 та частина четверта статті 54 Закону N 796-XII, а не постанов КМУ , які істотно звужують обсяг встановлених законом прав.
Також суд правильно не взяв до уваги посилання відповідача на частину п'яту статті 54 Закону N 796-XII, якою передбачено, що порядок обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначається Кабінетом Міністрів України, оскільки надання законодавцем такого права Кабінету Міністрів України не означає, що останній, встановлюючи такий порядок, може допустити звуження змісту та обсягу прав позивача, встановлених цим же Законом. Тобто, Кабінет Міністрів України повинен був встановити зазначений порядок, не порушуючи положень цього Закону, в тому числі й інших законів, якими встановлено розміри мінімальної пенсії за віком.
Безпідставними також є посилання відповідача на відсутність коштів щодо забезпечення виплати зазначених пенсій у таких розмірах, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів , як на причину невиконання своїх зобов'язань, які встановлені статтею 46 Конституції України та статтями 50 і 54 Закону N 796-XII, щодо визначення розміру та виплати пенсій.
Відповідно до частини третьої статті 67 Закону N 796-XII, яка набрала чинності 31 жовтня 2006 року, у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до статті 54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам, віднесеним до 1, 2, 3, 4 категорій, та розмір щомісячної компенсації сім'ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.
Аналіз зазначеної норми, яка є імперативною, свідчить, що підставою для перерахунку пенсії є встановлення нового розміру прожиткового мінімуму, і цей перерахунок здійснюється з дня встановлення цього мінімуму.
Відповідно до частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" мінімальний розмір пенсій за віком встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Таким чином, новий мінімальний розмір пенсії за віком залежить від нового розміру прожиткового мінімуму.
Оскільки позивачеві слід визначати пенсію , виходячи з мінімальної пенсії за віком, яка встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, то в разі збільшення розміру цього прожиткового мінімуму перерахунок пенсії позивачеві повинен проводитись виходячи з нового розміру мінімальної пенсії за віком.
Тому правильними також є висновок суду попередньої інстанції щодо протиправності відмови відповідачем у перерахунку пенсій у разі встановлення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Отже, суд першої інстанції правильно зобов'язав відповідача здійснити перерахунок пенсій позивачеві з врахуванням наведених вище розмірів та норм Закону.
Доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків суду та встановлених обставин справи.
Ч.1 ст. 195 КАС України передбачає, що суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги .
Згідно ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
При вказаних обставинах колегія суддів не знаходить підстав для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції.
З огляду на викладене, оскаржуване рішення суду першої інстанції є законними та обґрунтованими, підстав для його скасування чи зміни немає.
На підставі викладеного, керуючись Законом України від 2 грудня 2010 року N 2748-VI «Про внесення змін до розділу XII "Прикінцеві положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів" щодо передачі справ, пов'язаних із соціальними виплатами», ст.ст. 197 ,195 , 198, 200,205,206 КАС України, колегія суддів ,-
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Жашківському районі Черкаської області на рішення Жашківського районного суду Черкаської області від 16 серпня 2010 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_5 до Управління Пенсійного фонду України в Жашківському районі Черкаської області про визнання дій незаконними та зобов’язання Управління Пенсійного фонду України в Жашківському районі Черкаської області провести перерахунок пенсії - відхилити.
Рішення Жашківського районного суду Черкаської області від 16 серпня 2010 року - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п’ять днів після направлення її копії особам , які беруть участь у справі і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до суду касаційної інстанції.
Головуючий :
Судді :