Справа № 22-а-1713/11 06.05.2011
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22а-1713/11 Головуючий першої інстанції : Тихоненко М.І.
Категорія: 70 Суддя-доповідач апеляційного суду : Яворська Ж.М.
У Х В А Л А
Іменем України
06 травня 2011 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:
Головуючого: Базовкіної Т.М.,
суддів: Колосовського С.Ю., Яворської Ж.М.,
із секретарем судових засідань: Недо К.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві в порядку письмового провадження справу за апеляційною скаргою
управління Пенсійного фонду України в Врадіївському
районі Миколаївської області
на рішення Врадіївського районного суду Миколаївської області від 29 червня 2010 р. за позовом ОСОБА_3 до управління Пенсійного фонду України в Врадіївському районі Миколаївської області (далі – УПФ) про захист соціальних прав,
В С Т А Н О В И Л А :
У травні 2010 р. позивач звернувся в суд з позовом до УПФ, в якому посилався на протиправну бездіяльність відповідача щодо неперерахування йому як особі, яка має правовий статус дитини війни, доплати (підвищення) до пенсії, передбаченої Законом України від 18 листопада 2004 р. «Про соціальний захист дітей війни» (далі – Закон від 18 листопада 2004 р.), у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком у період 2007-2010 років та просив стягнути з відповідача на його користь недоплачену щомісячну соціальну державну допомогу до пенсії за період з січня 2007 року по квітень 2010 року включно в сумі 4340 грн. 91 коп. та судові витрати.
Рішенням Врадіївського районного суду Миколаївської області від 29 червня 2010 р. позов задоволено частково.
Постановлено: визнати дії УПФ у Врадіївському районі Миколаївської області щодо не проведення нарахування та виплати ОСОБА_3 щомісячної соціальної надбавки до пенсії як дитині війни відповідно до ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” незаконними; зобов’язано УПФ нарахувати та виплатити позивачеві у відповідності до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» щомісячну державну 30% соціальну надбавку до пенсії „Дітям війни”, з врахуванням проведених виплат за періоди з 9 липня по 31 грудня 2007 р., з 22 травня 2008 р. по 30 квітня 2010 р. включно; стягнуто судовий збір у розмірі 8 грн.50 коп. та витрати по оплаті інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи у розмірі 37 грн., в задоволенні решти вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі УПФ, посилаючись на невірне застосування судом норм матеріального права, просило рішення суду скасувати і постановити нове про відмову у задоволенні позовних вимог.
На підставі Закону України від 02 грудня 2010 року «Про внесення змін до розділу ХІІ «Прикінцеві положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» щодо передачі справ, пов’язаних із соціальними виплатами», який набрав чинності з 30 грудня 2010 року, апеляційні скарги на рішення місцевих судів по справам щодо соціальних виплат, розглянутих в порядку цивільного судочинства, розглядаються апеляційними судами в порядку адміністративного судочинства.
Перевіривши законність рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивач отримує пенсію за віком та належить до категорії громадян, яким визначено статус дитини війни.
Положення ст. 6 Закону від 18 листопада 2004 р. (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30% мінімальної пенсії за віком.
Однак, згідно з пунктом 17 ст. 77 Закону України від 20 грудня 2005 р. "Про Державний бюджет України на 2006 рік" дію ст. 6 Закону від 18 листопада 2004 р. було зупинено на 2006 р.
До того ж, Законом України від 19 січня 2006 р. "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік" із положень Закону України від 20 грудня 2005 р. "Про Державний бюджет України на 2006 рік" виключено пункт 17 ст. 77 вказаного вище Закону, а новою редакцією ст. 110 цього ж Закону встановлено, що пільги дітям війни, передбачені ст. 6 Закону від 18 листопада 2004 р., запроваджуються у 2006 р. поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету.
Між тим, Кабінетом Міністрів України протягом 2006 р. не приймалось рішення на виконання вимог ст. 110 Закону України від 20 грудня 2005 р. "Про Державний бюджет України на 2006 рік".
Отже, пільги для дітей війни, передбачені ст. 6 Закону від 18 листопада 2004 р., безпосередньо у 2006 р. запроваджено не було.
В свою чергу, пунктом 12 ст. 71 Закону України від 19 грудня 2006 р. "Про Державний бюджет України на 2007 рік" дію ст. 6 Закону від 18 листопада 2004 р. зупинено на 2007 р. з урахуванням ст. 111 названого вище Закону.
Проте, рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 р. № 6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційними) положення пункту 12 ст. 71 Закону України від 19 грудня 2006 р. "Про Державний бюджет України на 2007 рік", яким зупинено на 2007 р. дію ст. 6 Закону від 18 листопада 2004 р. з урахуванням ст. 111 цього ж Закону.
Відповідно до п. 41 розділу 2 Закону України від 28 грудня 2007 р. «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» текст ст. 6 Закону від 18 листопада 2004 р. щодо розмірів підвищення пенсії дітям війни викладено в іншій редакції, яка зазначає виплату цього підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни (10% від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність).
Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 р. № 10-рп/2008 (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України) визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), зокрема, положення п. 41 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» щодо розмірів підвищення пенсії дітям війни.
Зазначені рішення Конституційного Суду України є обов’язковими до виконання на території України, мають преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв’язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.
Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнанні неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Статтею 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» Кабінету Міністрів надано право у 2009 р. встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами.
Названа норма передбачає встановлення в абсолютних сумах розмірів лише тих виплат, вихідним критерієм розрахунку яких є розмір мінімальної заробітної плати. Відповідно, її дія не поширюється на спірні відносини, оскільки розмір зазначених соціальних виплат згідно із Законом від 18 листопада 2004 р. залежить від розміру мінімальної пенсії за віком.
Таким чином, Законом України «Про державний бюджет на 2009 рік» будь-яких обмежень дій ст. 6 Закону від 18 листопада 2004 р. не передбачено.
Нарахування та виплата у 2009 році та січні - квітні 2010 року дітям війни підвищення до пенсії або щомісячного грошового довічного утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії повинні здійснюватися відповідно до норм ст. 6 Закону від 18 листопада 2004 р.
Отже, в межах позовних вимог право на здійснення перерахунку підвищення до пенсії у розмірах, визначених ст. 6 Закону від 18 листопада 2004 р., мають діти війни з 9 липня по 31 грудня 2007 р., з 22 травня по 31 грудня 2008 р. та з 1 січня по 31 грудня 2009 р. та за січень-квітень 2010 р. включно, що відповідає обставинам справи та вимогам цього Закону.
Суд першої інстанції, який розглядав справу за правилами цивільного судочинства, з врахуванням наведених положень законів прийшов до правильного висновку про те, що УПФ як орган, якому делеговано повноваження щодо призначення і виплати пенсії та доплат до них, повинен був діяти відповідно до вимог ст. 6 Закону від 18 листопада 2004 р. і здійснити відповідні перерахування (за той період, коли дія цієї норми не була зупинена). Однак, УПФ у порушення зазначених положень цього Закону таких нарахувань не проводило, чим і допустило протиправну бездіяльність. Тому суд обґрунтовано задовольнив позов частково.
Доводи відповідача щодо правомірності своїх дій із посиланням на відсутність бюджетних коштів для повної реалізації програми з доплат дітям війни не приймаються до уваги, оскільки питання фінансування цих видатків не є предметом цього спору. Проблеми надання бюджетних коштів УПФ для виконання покладених на нього обов'язків у справах цієї категорії виходять за межі заявлених вимог і тому судом не розглядалися.
Безпідставними є також посилання відповідача на можливість нецільового використання коштів УПФ, оскільки суд не ухвалював рішення про проведення виплат із власних джерел фінансування останнього.
Керуючись ст.ст. 198,200,206 КАС України, колегія суддів
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України у Врадіївському районі Миколаївської області відхилити, а рішення Врадіївського районного суду Миколаївської області від 29 червня 2010 р. – залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п’ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, і з цього часу протягом двадцяти днів може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції.
Головуючий: Судді: