АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22-а-1085/11Головуючий по 1 інстанції
Категорія 10.3.2 Коваленко В.І.
Доповідач в апеляційній інстанції
Міщенко С. В.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 квітня 2011 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:
головуючогоМіщенка С.В.,
суддівМагда Л.Ф., Сіренка Ю.В
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Черкаси апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Кам’янському районі Черкаської області на постанову Кам’янського районного суду Черкаської області від 19 листопада 2009 року по справі за позовом ОСОБА_5 до Управління Пенсійного фонду України в Кам’янському районі про визнання відмови щодо перерахунку пенсії та зобов’язання провести перерахунок ,-
в с т а н о в и л а :
ОСОБА_5 звернувся до Кам’янського районного суду Черкаської області з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Кам’янському районі Черкаської області про визнання відмови щодо перерахунку пенсії та зобов’язання провести перерахунок.
В обґрунтування своїх позовних вимог вказував , що він має статус особи , яка постраж дала внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії , визнаний інвалі дом 3-ї групи в зв'язку з захворюванням, яке пов'язане з роботами по ліквідації наслід ків аварії на Чорнобильській АЕС.
Позивачу призначена та виплачується пенсія по інвалідності та доплати до неї, але в меншому ніж належить розмірі.
Згідно ч.4 ст.54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 року № 796-ХІІ у всіх випадках розмір пенсій для інвалідів, відносно яких встановлений зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не може бути нижчим по третій групі інвалідності шести мінімальних пенсій за віком.
Згідно ст.50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю по третій групі інвалідності, в розмірі 50% мінімальної пенсії за віком.
Згідно ст.67 Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 05.10.2006 року № 231-V «у випадку збільшення прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений у відповідності зі ст.54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам, віднесеним до категорії 1;2;3;4. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового прожиткового мінімуму».
Але відповідач всупереч цим нормам закону виплачує йому пенсію в меншому ніж належить розмірі і на його звернення про проведення перерахунку пенсії та донарахування недоплачених сум - відповідач відповів відмовою.
Вважаючи таку відмову неправомірною позивач на підставі ст.ст. 1;3;50;54;67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», просив визнати неправомірною відмову Управління Пенсійного фонду України в Кам’янському районі Черкаської області в перерахунку пенсії по інвалідності та зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Кам’янському районі Черкаської області здійснити перерахунок пенсії по інвалідності і виплачувати її з 01.11.2006 року із розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність , встановленого на момент виплати пенсії .
Постановою Кам’янського районного суду Черкаської області від 19 листопада 2009 року позов задоволено.
Визнано протиправними дії Управління Пенсійного фонду України в Кам’янському районі Черкаської області щодо відмови обрахування пенсії ОСОБА_5, як інваліду 3-ї групи, постраждалому внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії, виходячи із прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в Кам’янському районі Черкаської області провести у відповідності до ч.1 ст. 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» перерахунок та виплату ОСОБА_5 додаткової пенсії за шкоду , заподіяну здоров’ю , у розмірі 50 відсотків мінімальної пенсії за віком за період з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року.
Зобов’язано Управління Пенсійного фонду України в Кам’янському районі Черкаської області провести у відповідності до ч.4 ст.54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» перерахунок та виплату ОСОБА_5 державної пенсії як особі, віднесеній до 1 категорії у розмірі 6 мінімальних пенсій за віком за період з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року.
В апеляційній скарзі Управління Пенсійного фонду України в Кам’янському районі Черкаської області просить скасувати рішення Кам’янського районного суду Черкаської області від 19 листопада 2009 року та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог ОСОБА_5 до Управління Пенсійного фонду України в Кам’янському районі Черкаської області відмовити повністю, оскільки позивачу сплачувалася пенсія в межах коштів, що були виділені на ці цілі та в розмірі і в порядку , що був визначений Кабінетом Міністрів України.
Особи, які беруть участь у справі, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, в судове засідання не з’явились, а тому суд ухвалив розглядати справу в порядку письмового провадження.
Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів приходить до висновку , що апеляційна скарга на постанову не підлягає до задоволення з наступних підстав.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач повинен здійснити нарахування та виплату пенсій позивачу, виходячи з їх розмірів, встановлених Законом України від 28 лютого 1991 року N 796-XII "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а не постановою Кабінету Міністрів України від 3 січня 2002 року N 1 "Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету".
Висновки суду відповідають обставинам справи, нормам матеріального та процесуального права.
Так, відповідно до частини першої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров'я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені та закріплені в Законі України від 28 лютого 1991 року N 796-XII "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Судом першої інстанцій встановлено, і це не заперечують сторони, що позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням робіт із ліквідації наслідків аварії, його визнано інвалідом ІІІ групи. Положеннями статті 14 Закону N 796-XII позивача віднесено до першої категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Відповідно до частини першої статті 50 Закону N 796-XII особам, віднесеним до категорії 1, які є інвалідами IIІ групи, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 50 процентів мінімальної пенсії за віком.
Згідно з частиною четвертою статті 54 Закону N 796-XII в усіх випадках розмір пенсій для інвалідів IIІ групи, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не може бути нижчим 6 мінімальних пенсій за віком.
Ці норми, хоч і припиняли свою дію у зв’язку з внесенням відповідних змін до ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» Законом України «Про державний бюджет України на 2007 рік» та Законом України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 року . Але внесені вказаними законами зміни , які обмежували вказані виплати Рішеннями Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 1-29/2007 та від 22.05.2008 року за №10-рп/2008 року – , були визнані неконституційними і норми про нарахування пенсії у вказаних розмірах відновили дію з дати проголошення вказаних Рішень.
За таких обставин правильними та такими, що відповідають Закону N 796-XII, є висновки суду попередньої інстанції про те, що позивач протягом вказаного у позові періоду має право на призначення пенсії в розмірі, не нижчому 6 мінімальних пенсій за віком, та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 50 процентів мінімальної пенсії за віком.
Наявність такого права у позивача є визначальною для вирішення вказаного спору, крім того, це право гарантується Конституцією України (ч. 2 ст. 46 Конституції України).
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з положеннями частини четвертої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Отже, за конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, суд першої інстанцій прийшов до правильного висновку, що при визначенні розміру пенсій позивачеві застосуванню підлягають частина перша статті 50 та частина четверта статті 54 Закону N 796-XII, а не постанов КМУ , які істотно звужують обсяг встановлених законом прав.
Також суд правильно не взяв до уваги посилання відповідача на частину п'яту статті 54 Закону N 796-XII, якою передбачено, що порядок обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначається Кабінетом Міністрів України, оскільки надання законодавцем такого права Кабінету Міністрів України не означає, що останній, встановлюючи такий порядок, може допустити звуження змісту та обсягу прав позивача, встановлених цим же Законом. Тобто, Кабінет Міністрів України повинен був встановити зазначений порядок, не порушуючи положень цього Закону, в тому числі й інших законів, якими встановлено розміри мінімальної пенсії за віком.
Безпідставними також є посилання відповідача на відсутність коштів щодо забезпечення виплати зазначених пенсій у таких розмірах, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів , як на причину невиконання своїх зобов'язань, які встановлені статтею 46 Конституції України та статтями 50 і 54 Закону N 796-XII, щодо визначення розміру та виплати пенсій.
Відповідно до частини третьої статті 67 Закону N 796-XII, яка набрала чинності 31 жовтня 2006 року, у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до статті 54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам, віднесеним до 1, 2, 3, 4 категорій, та розмір щомісячної компенсації сім'ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.
Аналіз зазначеної норми, яка є імперативною, свідчить, що підставою для перерахунку пенсії є встановлення нового розміру прожиткового мінімуму, і цей перерахунок здійснюється з дня встановлення цього мінімуму.
Відповідно до частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" мінімальний розмір пенсій за віком встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Таким чином, новий мінімальний розмір пенсії за віком залежить від нового розміру прожиткового мінімуму.
Оскільки позивачеві слід визначати пенсію , виходячи з мінімальної пенсії за віком, яка встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, то в разі збільшення розміру цього прожиткового мінімуму перерахунок пенсії позивачеві повинен проводитись виходячи з нового розміру мінімальної пенсії за віком.
Тому правильними також є висновок суду попередньої інстанції щодо протиправності відмови відповідачем у перерахунку пенсій у разі встановлення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Отже, суд першої інстанції правильно зобов'язав відповідача здійснити перерахунок пенсій позивачеві з врахуванням наведених вище розмірів та норм Закону.
Доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків суду та встановлених обставин справи.
Ч.1 ст. 195 КАС України передбачає, що суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги .
Згідно ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
При вказаних обставинах колегія суддів не знаходить підстав для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції.
З огляду на викладене, оскаржуване рішення суду першої інстанції є законними та обґрунтованими, підстав для його скасування чи зміни немає.
На підставі викладеного, керуючись Законом України від 2 грудня 2010 року N 2748-VI «Про внесення змін до розділу XII "Прикінцеві положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів" щодо передачі справ, пов'язаних із соціальними виплатами», ст.ст. 197 ,195 , 198, 200,205,206 КАС України, колегія суддів ,-
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Кам’янському районі Черкаської області на постанову Кам’янського районного суду Черкаської області від 19 листопада 2009 року по справі за позовом ОСОБА_5 до Управління Пенсійного фонду України в Кам’янському районі про визнання відмови щодо перерахунку пенсії та зобов’язання провести перерахунок - відхилити.
Рішення Кам’янського районного суду Черкаської області від 19 листопада 2009 року - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п’ять днів після направлення її копії особам , які беруть участь у справі і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до суду касаційної інстанції
Головуючий :
Судді :