АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22-ц-14/11Головуючий по 1 інстанції
Категорія : 57 Резнік Ю.В.
Доповідач в апеляційній інстанції
Міщенко С. В.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 березня 2011 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:
головуючогоМіщенка С.В..
суддівМагди Л.Ф., Трюхана Г.М.,
при секретаріЛисаченко С.В.
за участю: ОСОБА_6, його представника
ОСОБА_7 та ОСОБА_8,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_6 на рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 20 липня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_8 про реальний поділ будинковолодіння та зустрічним позовом ОСОБА_8 до ОСОБА_6 про реальний поділ спадщини,
в с т а н о в и л а :
У квітні 2010 року позивач ОСОБА_6 подав до Уманського міськрайонного суду Черкаської області позов до ОСОБА_8. про реальний поділ будинковолодіння шляхом припинення права спільної сумісної власності відповідачки на 1/3 частину будинковолодіння АДРЕСА_1 та визнання за ним права власності на 1/3 частину спірного будинковолодіння із стягненням з позивача на користь відповідачки грошової компенсації за її частку власності у спільному майні. В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_6 посилається на те, що він є власником 2/3 частин будинку АДРЕСА_1 Однак відповідач, якій належить 1/3 його частина, перешкоджає йому у доступі до його власності ( частини власності в будинку), сумісне користування будинком не можливе у зв’язку з тим, що між ними склалися напружені відносини, відповідач у цьому будинку не проживає і забезпечена іншим житлом. Оскільки за взаємною згодою розподілити спільну власність вони не можуть, він змушений звернутися з відповідним позовом до суду.
ОСОБА_8 подала до суду зустрічну позовну заяву до ОСОБА_6 про реальний поділ спадщини, яка відповідно до ухвали Уманського міськрайонного суду від 21 травня 2010 року була об'єднана в одне провадження з первісним позовом. При цьому ОСОБА_8 висунула вимоги про поділ майна, що є у спільній частковій власності між ОСОБА_6 та ОСОБА_8 згідно свідоцтва про право на спадщину, визнання за ОСОБА_8 права власності на 1/3 частину спірного будинковолодіння АДРЕСА_1 та стягнення з відповідача судових витрат.
Рішенням Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 20 липня 2010 року відмовлено ОСОБА_6 у задоволенні позову до ОСОБА_8 про реальний поділ будинковолодіння . Також судом відмовлено ОСОБА_8 у задоволенні зустрічного позову до ОСОБА_6 про реальний поділ спадщини.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, ОСОБА_6 оскаржив його, просить вищевказане рішення суду скасувати та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, оскільки суд не врахував всіх обставин справи, а саме, що частка ОСОБА_8 є незначною і дослідивши два будівельно-технічних дослідження мав з власної ініціативи провести експертизу та встановити істину по справі, але цього не зробив, залишивши конфлікт не розв’язаним.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів в апеляційних скаргах, судова колегія проходить до висновку , що апеляційна скарга має бути відхилена.
Так, ухвалюючи рішення, суд першої інстанції, , керувався тим, що сторони по справі є спадкоємцями першої черги і після смерті їх матері ОСОБА_9 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 року, успадкували будинок покійної , розташований за адресою: АДРЕСА_1., і їм на праві власності належать- ОСОБА_6 – 2/3 , а ОСОБА_8- 1/3 частини цього будинку, що підтверджується відповідними правовстановлюючими документами. А тому , враховуючи ці обставини та те, що іншим співвласником будинку , ОСОБА_6 , права ОСОБА_8 на її часту в будинку не оспорюється , - суд дійшов до правильного висновку, що повторного визнання права власності за останньою на 1/3-тю частину у цьому будинку, про що просила ОСОБА_8, підстав не має , тому відмовляючи в цій частині зустрічного позову , суд першої інстанції діяв з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Також правильним є висновок суду про неможливість реального розподілу будинковолодіння в АДРЕСА_1 . Оскільки відповідно до висновку судової будівельно-технічної експертизи №952-БТ, 136-БТ від 02.02.2011 року його реальний розподіл у співвідношенні 2/3 до 1/3 частини будинку є неможливим, а тому й визначити в натурі частки для співвласників , про що просила ОСОБА_8, неможливо. Як не має підстав для реального поділу будинковолодіння , шляхом припинення права спільної сумісної власності відповідачки на 1/3 частину будинковолодіння АДРЕСА_1 та визнання за ним права власності на 1/3 частину спірного будинковолодіння із стягненням з позивача на користь відповідачки грошової компенсації за її частку власності у спільному майні, про що просив ОСОБА_6 Оскільки ОСОБА_8 заперечувала проти позбавлення її права власності на належну їй 1/3 частину будинковолодіння , на чому наголосив суд першої інстанції. До того ж, ОСОБА_6, ставлячи вимогу про припинення права ОСОБА_8 на її частку у спільному майні, не виконав обов’язкової умови , передбаченої ч.2 ст.365 ЦК України, не внісши вартості цієї частки на депозитний рахунок суду, що також э підставою для відмови в задоволенні його позовних вимог .
Крім того, посилання ОСОБА_6 на наявність підстав для припинення права власності ОСОБА_8 на її частку в будинку, оскільки її частка є незначною , відповідно до норми п.1 ч.1 ст.365 ЦК України, - не відповідають обставинам справи. Оскільки 1/3 частина будинковолодіння, що належить ОСОБА_8,- не є незначною часткою у спільному майні . Навпаки, з матеріалів справи вбачається, що частка ОСОБА_8 в будинку дорівнює 26,3 кв.м. його площі, що значно більше за нормативні 13,65кв. м. житлової площі, встановленої для проживання однієї особи статтею 47 ЖК України. І при необхідності , відповідно до ч.2 ст.358 ЦК України ОСОБА_6 та ОСОБА_8 можуть добровільно чи в судовому порядку вирішити питання про порядок користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю, вирішивши таким чином конфлікт на який вказує апелянт , як на одну з підстав задоволення його вимог. А отже за таких обставин суд, відмовляючи в задоволенні первісного і зустрічного позовів діяв виключно в межах норм матеріального права, а оскаржуване рішення ухвалене з дотриманням принципів законності і справедливості та з урахуванням прав обох співвласників на належний їм будинок.
Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. При цьому не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Керуючись ст.ст. 307, 308, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів , -
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_6 на рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 20 липня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_8 про реальний поділ будинковолодіння та зустрічним позовом ОСОБА_8 до ОСОБА_6 про реальний поділ спадщини - відхилити.
Рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 20 липня 2010 року - залишити без змін .
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржено в касаційному порядку протягом 20-ти днів до суду касаційної інстанції.
Головуючий :
Судді :