АПЕЛЯЦІЙНИЙ  СУД  ЧЕРКАСЬКОЇ  ОБЛАСТІ

Справа № 22-а-1235/11Головуючий по 1 інстанції

Категорія : 10.3.2 Семеняка О.М.  

Доповідач в апеляційній інстанції

Міщенко С. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

          07 квітня 2011 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючогоМіщенка С.В.,

суддівСіренка Ю.В, Трюхана Г.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м.Черкаси апеляційну скаргу   Управління Пенсійного фонду України в м. Каневі Черкаської області на рішення Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 08 червня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_5 до Управління Пенсійного фонду України в м. Каневі про зобов’язання провести перерахунок та виплату пенсії по інвалідності відповідно до ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»,-

в с т а н о в и л а :

ОСОБА_5 звернувся до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в м. Каневі Черкаської області про зобов’язання провести перерахунок та виплату пенсії по інвалідності відповідно до ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

В обґрунтування своїх позовних вимог вказував, що згідно посвідчення серії НОМЕР_1 від 18.04.2005 року, виданого Черкаською обласною державною адміністрацією, його віднесено до 1 категорії осіб, які постраж дали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Згідно довідки МСЕК від 27.03.2008 року серії 6ЧК № 126862 він визнаний інвалі дом 3-ї групи в зв'язку з захворюваннями, пов’язаними з проживанням на забрудненій території внаслідок аварії на ЧАЕС

На підставі вказаних документів позивачу призначена та виплачується пенсія по інвалідності та доплати до неї, але в меншому ніж належить розмірі.

Згідно ч.4 ст.54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 року № 796-ХІІ у всіх випадках розмір пенсій для інвалідів, відносно яких встановлений зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не може бути нижчим  по третій групі інвалідності шести мінімальних пенсій за віком.

Згідно ст.50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю по третій групі інвалідності, в розмірі 50% мінімальної пенсії за віком.

Згідно ст.67 Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 05.10.2006 року № 231-V «у випадку збільшення прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений у відповідності зі ст.54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам, віднесеним до категорії 1;2;3;4. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового прожиткового мінімуму».

Позивач звертався із письмовою заявою до відповідача про проведення ним  перерахунку його пенсії по інвалідності, але у відповіді відповідач стверджує, що відсутні підстави для перерахунку його пенсії.

Вважаючи такі дії Управління Пенсійного фонду України в м. Каневі Черкаської області щодо не нарахування та невиплати йому пенсії у розмірі, встановленому згідно з Законом України «Про статус і соціальний захист осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», неправомірними , позивач просив суд визнати дії Управління Пенсійного фонду України в м. Каневі Черкаської області щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_5 пенсії у розмірі, встановленому згідно з Законом України «Про статус і соціальний захист осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», неправомірними . Просив стягнути з Управління Пенсійного фонду України в м. Каневі Черкаської області на його користь недоплачену суму відповідно  до ст.ст. 50;54 Закону України  «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за  період з 01.07.2007р. по 31.03.2010 року державної  додаткової пенсії в розмірі 78840грн. та зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в м. Каневі Черкаської області здійснити перерахунок ОСОБА_5 державної та додаткової пенсії, по інвалідності і виплачувати її з 01.04.2010 року  відповідно до ст.ст. 50;54, 67 Закону України  «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» ( 50% мінімальної пенсії за віком).

Рішенням Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 08 червня 2010 року позов задоволено.

Стягнуто з Управління пенсійного Фонду України в м. Каневі на користь ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, доплату до пенсії згідно ст.50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за період з 01.07.2007 р. по 31.03.2010 р. в сумі 6067,14 грн. (шість тисяч шістдесят сім грн. 14 коп.).

Стягнуто з Управління пенсійного Фонду України в м. Каневі на користь ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1, доплату до пенсії згідно ст.54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за період з 01.07.2007 р. по 31.03.2010 р. в сумі 70199,24 грн. (сімдесят тисяч сто дев'яносто дев'ять грн. 24 коп.).

Зобов’язано Управління пенсійного Фонду України в м. Каневі в подальшому проводити ОСОБА_5 виплату пенсії в розмірі шести мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров'ю з розмірі 50 % мінімальної пенсії, відповідно до ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

В апеляційній скарзі Управління Пенсійного фонду України в м. Каневі Черкаської області просить скасувати рішення Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 08 червня 2010 року та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_5 до Управління Пенсійного фонду України в м. Каневі Черкаської області відмовити повністю, оскільки позивачу сплачувалася пенсія в межах коштів, що були виділені на ці цілі та в розмірі, що був визначений Кабінетом Міністрів України.

Особи, які беруть участь у справі, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, в судове засідання не з’явились, а тому суд ухвалив розглядати справу в порядку письмового провадження.

 Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга на рішення підлягає до  часткового задоволення з наступних підстав.

Задовольняючи позов, суд  першої інстанції правильно виходив з того, що відповідач повинен здійснити нарахування та виплату пенсій позивачу , виходячи з їх розмірів, встановлених Законом України від 28 лютого 1991 року N 796-XII "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а не постановою Кабінету Міністрів України від 3 січня 2002 року N 1 "Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету".

Висновки суду в цілому відповідають обставинам справи, нормам матеріального та процесуального права.

Так, відповідно до частини першої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров'я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені та закріплені в Законі України від 28 лютого 1991 року N 796-XII "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Судом першої інстанцій встановлено, що позивача визнано інвалідом ІІІ групи , що пов’язана з наслідками аварії на ЧАЕС. Положеннями статті 14 Закону N 796-XII його віднесено до першої категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Відповідно до частини першої статті 50 Закону N 796-XII особам, віднесеним до категорії 1, які є інвалідами IIІ групи, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 50 процентів мінімальної пенсії за віком.

Згідно з частиною четвертою статті 54 Закону N 796-XII в усіх випадках розмір пенсій для інвалідів IIІ групи, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не може бути нижчим 6 мінімальних пенсій за віком.

За таких обставин правильними та такими, що відповідають Закону N 796-XII, є висновки суду попередньої інстанції про те, що позивач має право на призначення пенсії в розмірі, не нижчому 6 мінімальних пенсій за віком, та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю у розмірі  50 процентів мінімальної пенсії за віком.

Наявність такого права у позивача є визначальною для вирішення вказаного спору, крім того, це право гарантується Конституцією України (ч. 2 ст. 46 Конституції України).

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з положеннями частини четвертої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності нормативно - правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Отже, за конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, суд  першої   інстанцій прийшов до правильного висновку, що при визначенні розміру пенсій позивачеві застосуванню підлягають частина перша статті 50 та частина четверта статті 54 Закону N 796-XII, а не постанов  КМУ, які істотно звужують обсяг встановлених законом прав.

Зі статей 50 та 54 Закону N 796-XII випливає, що під час визначення розміру пенсії та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, за основу їх нарахування береться мінімальна пенсія за віком.

За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими частиною першою статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.

З огляду на викладене, правильним є висновок  суду першої інстанції щодо не взяття до уваги положень частини третьої статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на отримання пенсії і щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, як це встановлено статтями 50 та 54 Закону N 796-XII.

Безпідставними також є посилання відповідача на відсутність коштів щодо забезпечення виплати зазначених пенсій у таких розмірах, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів, як на причину невиконання своїх зобов'язань, які встановлені статтею 46 Конституції України та статтями 50 і 54 Закону N 796-XII, щодо визначення розміру та виплати пенсій.

Відповідно до частини третьої статті 67 Закону N 796-XII, яка набрала чинності 31 жовтня 2006 року, у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до статті 54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам, віднесеним до 1, 2, 3, 4 категорій, та розмір щомісячної компенсації сім'ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.

Аналіз зазначеної норми, яка є імперативною, свідчить, що підставою для перерахунку пенсії є встановлення нового розміру прожиткового мінімуму, і цей перерахунок здійснюється з дня встановлення цього мінімуму.

Відповідно до частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" мінімальний розмір пенсій за віком встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Таким чином, новий мінімальний розмір пенсії за віком залежить від нового розміру прожиткового мінімуму.

Оскільки позивачеві слід визначати пенсію, виходячи з мінімальної пенсії за віком, яка встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, то в разі збільшення розміру цього прожиткового мінімуму перерахунок пенсії позивачеві повинен проводитись, виходячи з нового розміру мінімальної пенсії за віком.

Тому правильними також є висновок  суду попередньої інстанції щодо протиправності відмови відповідачем у перерахунку пенсій у разі встановлення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Отже, суд  першої   інстанції дійшов до правильного висновку про необхідність здійснення перерахунку пенсій позивачеві з врахуванням наведених вище розмірів та норм Закону.

Доводи, викладені в апеляційній скарзі, в цій частині не спростовують висновків суду та встановлених обставин справи.

Але при цьому, ухвалюючи рішення, суд допустився помилки при визначенні періоду за який належить здійснити перерахунок та виплату доплати до пенсії та додаткової пенсії позивачу , визначивши період з 01.07.07р. по 31.03.10р.   Оскільки протягом проміжку часу з 01.07.2007р. по 08.07.2007р. та з 01.01.2008р. по 21.05.2008 року діяли норми , які обмежували нарахування і виплату   пенсії в розмірі шести мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров'ю з розмірі 50 % мінімальної пенсії, відповідно до ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» , оскільки    у цей  закон  Законом України «Про державний бюджет України на 2007 рік» та   Законом України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 року були внесені відповідні зміни. Що припинили дію після ухвадення Консчтитуційним Судом рішення від 09.07.2007  року № 1-29/2007  та рішення від 22.05.2008 року  за №10-рп/2008 року – , якими ці обмеження були визнані неконституційними і норми про нарахування пенсії у вказаних розмірах відновили дію з дати проголошення вказаних Рішень.  

А тому , враховуючи це, право позивача на отримання пенсії у вказаних ним розмірах , в 2007-2008 року було порушено лише в період з 09.07.2007р. по 31.12.2007р. та з 22.05.2008р. по 31.12.2008р. Також, враховуючи, що протягом 2009-2010 року відповідач не сплачував позивачу пенсію у розмірах визначених законом, то захисту підлягає і його порушене право за період з 01.01.2009 року по день винесення судом рішення, тобто по 08 червня 2010 року включно, оскільки відповідач не сплачував цих виплат по день винесення рішення.

Водночас ,визначаючи спосіб захисту порушеного права шляхом стягнення не донарахованих та не сплачених сум, суд першої інстанції також не врахував, що відповідно до Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвідомчості справ, пов'язаних із соціальними виплатами" від 18 лютого 2010 року N 1691-VI  від 10.03.2010 року, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб у спосіб, визначений законами України. До майнових відносин, заснованих на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони другій стороні, цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не встановлено законом.  Ураховуючи наведене та відповідні спеціальні законодавчі акти, які підлягають застосуванню у справах із соціальних правовідносин , що носять публічно-правовий характер, суд в даному випадку мав визнати дії відповідача   незаконними та   зобов'язати провести  нарахування/перерахування та виплату належних сум відповідно до закону, а не ухвалювати рішення про стягнення конкретних сум.

У зв’язку з чим колегія суддів вважає за необхідне рішення змінити, виклавши абзац 2-й та 3-й в іншій редакції.

Також судом першої інстанції при ухваленні рішення не було  взято до уваги   те, що   кожна особа має право звернутись до суду   лише за захистом своїх уже  порушених прав. А отже законом  визначено, що предметом позовних вимог можуть бути вже вчинені дії і судовий захист можливий лише від дій чи бездіяльності, що вже настали, а не можуть настати в майбутньому. До того  ж,  суд не може наперед визначити порядок та розмір нарахування і виплати пенсії відповідачам, постільки це не належить до його компетенції, а є виключною прерогативою законодавчої та виконавчої гілок влади . До того ж сама норма зокрема ст.54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" визначає , що розмір пенсії інваліда-чорнобильця 3-ї групи не може бути нижчим 6 мінімальних пенсій за віком, не обмежуючи при цьому максимальний розмір такої пенсії, а тому, зобов’язуючи відповідача сплачувати пенсію позивачу в розмірі  6 мінімальних пенсій за віком суд таким чином обмежив права останнього на отримання більшої пенсійної виплати.

При таких обставинах рішення суду першої інстанції  і в цій частині також підлягає до зміни шляхом    виключення з резолютивної частини рішення посилання на зобов’язання Управління пенсійного Фонду України в м. Каневі в подальшому проводити ОСОБА_5 виплату пенсії в розмірі шести мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров'ю з розмірі 50 % мінімальної пенсії, відповідно до ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» .  

Інші доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи про часткове задоволення позовних вимог.

Згідно ст. 201 КАС України  суд апеляційної інстанції змінює постанову або ухвалу суду, якщо визнає, що суд першої інстанції правильну  по суті вирішив справу чи питання, але із помилковим застосуванням норм матеріального чи процесуального права.

На підставі викладеного, керуючись Законом України від 2 грудня 2010 року N 2748-VI  «Про внесення змін до розділу XII "Прикінцеві положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів" щодо передачі справ, пов'язаних із соціальними виплатами»,  ст.ст. 196 , 198, 201,205,207  КАС  України, колегія суддів,-

п о с т а н о в и л а :

 Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Каневі Черкаської області на рішення Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 08 червня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_5 до Управління Пенсійного фонду України в м. Каневі про зобов’язання провести перерахунок та виплату пенсії по інвалідності відповідно до ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» -  задовольнити частково.

Рішення Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 08 червня 2010 року  - змінити .

Абзац 4-й рішення про зобов’язання Управління Пенсійного фонду України в м. Каневі Черкаської області здійснювати подальшу виплату позивачу ОСОБА_5 пенсії в розмірі шести мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров'ю з розмірі 50 % мінімальної пенсії, відповідно до ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»   – виключити.

Абзаци 2-й та 3-й викласти в наступній редакції:

Зобов’язати Управління пенсійного Фонду України в м. Каневі здійснити нарахування та виплату ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, доплати до пенсії    згідно ст.50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в розмірі шести мінімальних пенсій за віком  , виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої на відповідний період, відповідно до ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" - за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008р. по 08 червня 2010 року включно.

Зобов’язати Управління пенсійного Фонду України в м. Каневі здійснити нарахування та виплату ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров'ю   згідно ст.54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в розмірі 50 % мінімальної пенсії    , виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої на відповідний період , відповідно до ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" - за період:  з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008р. по 08 червня 2010 року включно.

  У решті рішення Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 08 червня 2010 року – залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає чинності через п’ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий :

          Судді :