У х в а л а

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

Пшонки М.П.,           Прокопчука Ю.В.,           Романюка Я.М.,-

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на частину будинку, визначення порядку користування будинком, вселення, поділ майна подружжя; за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя, за касаційною скаргою ОСОБА_2 на рішення апеляційного суду Луганської області від 10 листопада 2004 року,

в с т а н о в и л а:

Рішенням Жовтневого районного суду м. Луганська від 30 червня 2004 року позов ОСОБА_1 та зустрічний позов ОСОБА_2 задоволено частково.

Рішенням апеляційного суду Луганської області від 10 листопада 2004 року рішення районного суду змінено в частині відмови ОСОБА_1 в позові про визнання права власності на частину будинку АДРЕСА_1 й визначенні порядку його користування й у цій частині постановлено рішення про визнання за нею права власності на 32/200 частини спірного будинку, визнавши в цій частині недійсним договір дарування від 18 січня 1994 року НОМЕР_1, визначено порядок користування зазначеним будинком. У решті -рішення суду залишено без зміни.

            У касаційній скарзі ОСОБА_2 ставить питання про скасування рішення апеляційного суду та залишення в силі рішення районного суду, мотивуючи свою вимогу порушенням судом норм матеріального та процесуального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню.

Згідно з частиною 2 статті 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог статті 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

            Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що рішення апеляційного суду ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, відсутні передбачені статтею 338 ЦПК України підстави для обов'язкового скасування судового рішення.

Наведені в касаційній скарзі доводи висновків суду не спростовують.

            Керуючись статтями 332, 337 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 відхилити, а  рішення апеляційного суду Луганської області від 10 листопада 2004 року залишити без зміни.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Колегія суддів:

Пшонка М.П.       Прокопчук Ю.В.     Романюк Я.М.