Апеляційний суд Запорізької області
Справа № 22-1719/11 Головуючий у 1 інстанції: Нікітенко Н.П.
Суддя-доповідач: Дзярук М.П.
Р І Ш Е НН Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
18 квітня 2011 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:
Головуючого: Полякова О.З.
Суддів: Дзярука М.П.
Дашковської А.В.
При секретарі: Черненко А.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» на рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 07 лютого 2011 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк»до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк»про розірвання кредитного договору та розстрочку його виконання, -
В С Т А Н О В И Л А :
У грудні 2009 року ПАТ «УкрСиббанк»звернулося до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
В обґрунтування позовних вимог зазначили, що 30.07.2008 року між ПАТ «УкрСиббанк»та ОСОБА_3 був укладений договір про надання споживчого кредиту №11377804000, відповідно до якого останній отримав кредит в іноземній валюті в розмірі 150 000,00 доларів США у порядку та на умовах, зазначених в Кредитному договорі з терміном повернення до 29.07.2015 року.
Попри взяті на себе зобов’язання, позичальник не виконує умови Кредитного договору, у зв’язку з чим, станом на 26.11.2009 року його заборгованість перед Банком складає 151 677,09 доларів США, що в еквіваленті складає 1 211 141,55 грн.
З огляду на зазначене просив, стягнути з ОСОБА_3 заборгованість за Кредитним договором в сумі 1 211 141,55 грн. та судові витрати в сумі 1820,00 грн.
Заочним рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 19 березня 2010 року позов ПАТ «УкрСиббанк»задоволено. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ «УкрСиббанк»1 212 961,55 грн.
Ухвалою Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 15 вересня 2010 року заочне рішення від 19.03.2010 року скасовано, за заявою ОСОБА_3
В процесі повторного розгляду справи ОСОБА_3 подав до суду зустрічну позовну заяву до ПАТ «УкрСиббанк»про розірвання кредитного договору та розстрочку його виконання.
В обґрунтування позову зазначив, що 30.08.2006 року між ним та ПАТ «УкрСиббанк»був укладений кредитний договір про надання споживчого кредиту №11033572000, відповідно до якого він отримав кредит в іноземній валюті в розмірі 209 902,00 швейцарських франків, в порядку та на умовах, зазначених в Кредитному договорі.
При укладанні договору він виходив з того, що грошова одиниця України –гривня буде стабільною і ця стабільність дозволить здійснювати оплати за Договором протягом всього строку кредиту. Проте внаслідок настання кредитної кризи в країні сталося стрімке зростання курсу долара, суттєве зменшення доходу позивача. Він неодноразово звертався до Банку з проханням здійснити реструктуризацію заборгованості та внести відповідні зміни до Договору проте дані пропозиції відповідачем не були прийняті.
З огляду на те, що сторони не досягли згоди щодо приведення Договору у відповідність з обставинами, що істотно змінилися, а також враховуючи свій скрутний фінансовий стан, просив розірвати кредитний договір №11033572000 від 30.08.2006 року, укладений між сторонами та розстрочити виконання рішення сулу, щляхом стягнення платежів рівними частками по 4000 грн., щомісячно, починаючи з місяця, в якому рішення суду набирає законної сили до повного погашення суми заборгованості.
Рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 07 лютого 2011 року позов ПАТ «УкрСиббанк»задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ «УкрСиббанк»1 211 141,55 грн. та судові витрати в сумі 1820,00 грн., а всього 1 212 961,55 грн.
Зустрічний позов ОСОБА_3 задоволено.
Розірвано Кредитний договір № 11377804000 від 30.07.2006 року, укладений між ОСОБА_3 та ПАТ «УкрСиббанк». Розстрочене виконання рішення шляхом стягнення платежів рівними частками по 5500 грн., щомісячно починаючи з місяця, в якому рішення суду набирає законної сили до повного погашення суми заборгованості.
Не погоджуючись з зазначеним рішенням суду, ПАТ «УкрСиббанк», подало апеляційну скаргу в якій, посилаючись на те, що рішення є незаконним та необґрунтованим, судом неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати в частині задоволення зустрічного позову ОСОБА_3 та ухвалити нове рішення яким відмовити в задоволенні зустрічного позову в повному обсязі.
Вислухавши суддю - доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставин справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга ПАТ «УкрСиббанк»підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до п.3 ч.1 ст. 307 ЦПК України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право скасувати або змінити рішення суду.
Згідно зі ст. 309 ЦПК України, підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального та процесуального права.
Задовольняючи зустрічні позовні вимоги ОСОБА_5, суд першої інстанції виходив з того, що стрімке падіння курсу гривні по відношенню до валюти кредиту призвело до явного порушення співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило позичальника того, на що він розраховував при отриманні кредиту, що є істотною зміною обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору кредиту у іноземній валюті. Істотна зміна обставин є підставою для розірвання договору кредиту відповідно до частини першої статті 652 ЦК України, а матеріальний та сімейний стан відповідача за первісним позовом –підставою для розстрочки виконання рішення суду.
Проте з такими висновками суду погодитися не можна.
Відповідно до частини першої статті 652 ЦК України, у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов’язання.
Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.
Розірвання (зміна) договору у зв’язку з істотними змінами обставин є самостійним випадком припинення (зміни) договірних зобов’язань, метою якого є необхідність відновлення балансу інтересів сторін договору, істотно порушеного внаслідок непередбачуваної зміни зовнішніх обставин, що не залежать від волі сторін.
При наявності істотної зміни обставин, що істотно порушила баланс інтересів сторін, сторони спочатку здійснюють спроби щодо зміни або розірвання договору за взаємною згодою, як зазначено у частині першій статті 651 ЦК України.
Судом першої інстанції встановлено, що 30.07.2007 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк», правонаступником якого є ПАТ «УкрСиббанк»і ОСОБА_5 був укладений договір про надання споживчого кредиту № 11377804000 ( далі-Договір), предметом якого є кредит (грошові кошти) в іноземній валюті в сумі 150 000 (сто тридцять тисяч) доларів США зі сплатою 10,3 % відсотків річних за користування кредитом у терміни, встановлені Графіком платежів, зі строком повернення до 29.07.202015 р.(а.с.9-13).
Відповідно до п. 7.1. Договору, за порушення термінів повернення кредиту та/або процентів за кредит та/або комісій Позичальник сплачує Банку, додатково до встановленої процентної ставки за кредит, пеню із розрахунку подвійної облікової ставки НБУ від гривневого еквіваленту суми простроченого платежу, сума якого розраховується за офіційним обмінним курсом НБУ гривні до валюти заборгованості станом на дату нарахування такої пені, якщо сума заборгованості виражена в іноземній валюті.
Судом також встановлено, що відповідач ОСОБА_5 неналежним чином виконував свої зобов'язання за Договором, несвоєчасно та не в повному обсязі погашав кредит та відсотки за користування кредитом, тому станом на 26.11.2009 р. у нього виникла заборгованість в сумі 1 211 141 грн. 55 коп., з них: заборгованість за простроченим кредитом – 1140623 грн,07 коп; заборгованість по простроченим процентам за користування кредитом –63181 грн, 71 коп; пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом –3078 грн, 85 коп; пеня за несвоєчасне погашення заборгованості по процентам за користування кредитом –4257 грн,92 коп.. (а.с.15).
Звертаючись до суду та обґрунтовуючи свої вимоги, ОСОБА_5 посилався на те, що у 2008 році відбулась істотна зміна обставин, якою він керувався, укладаючи кредитний договір, а саме: значне зростання курсу долара США по відношенню до курсу гривні України, що потягло за собою значне здороження кредитного курсу.
Однак, частиною другою статті 652 ЦК України передбачено, що в разі недосягнення сторонами згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний за наявності одночасно таких умов:
1. в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;
2. зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;
3. виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;
4. із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.
Отже, для розірвання договору у разі істотної зміни обставин необхідно наявність всіх перелічених умов одночасно.
До того ж, вимагаючи розірвання договору на підставі статті 652 ЦК України, на позивача покладається, відповідно до статті 60 ЦПК України, обов’язок довести ті обставини, на які він посилається, як на підставу своїх вимог.
ОСОБА_5 не доведено наявності всіх чотирьох умов, необхідних для розірвання кредитного договору у зв’язку із істотною зміною обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору.
Крім того, відповідно до статті 36 Закону України "Про Національний Банк України", офіційний курс гривні до іноземних валют встановлюється Національним Банком України.
Валютні курси, як зазначено у частині першій статті 8 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання та валютного контролю", встановлюються Національним Банком України за погодженням з Кабінетом Міністрів України.
Поряд з цим, відповідно до Положення про встановлення офіційного курсу гривні до іноземних валют та курсу банківських металів, затвердженого Постановою Правління Національного Банку України від 12 листопада 2003 року № 496, офіційний курс гривні до іноземних валют, зокрема до долару США, установлюється щоденно. Для розрахунку курсу гривні до іноземних валют використовується інформація про котирування іноземних валют за станом на останню дату.
Отже, незмінність курсу гривні до іноземних валют законодавчо не закріплена.
Таким чином, укладаючи спірний кредитний договір в іноземній валюті, сторони приймали на себе певні ризики на випадок зміни валютного курсу та в момент укладення договору не мали будь –яких законних підстав вважати, що зміна встановленого валютного курсу не настане.
ОСОБА_5 не доведено, що сторони, при укладенні кредитного договору, були впевнені в тому, що така зміна обставин не настане.
Виходячи із змісту статей 1046, 1054 ЦК України, відповідальність за валютні ризики лежить саме на позичальнику.
Відсутність у боржника необхідних коштів не є підставою звільнення від відповідальності за порушення зобов’язання, як це передбачено статтею 617 ЦК України.
Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.
Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання (стаття 625 ЦК України).
Отже, позивач зобов’язаний виконувати кредитний договір відповідно до його умов та законодавства.
Оскільки ОСОБА_5 не доведено умови для розірвання кредитного договору на підставі статті 652 ЦК України у судовому порядку, то підстави для задоволення його позовних вимог та розірвання кредитного договору відсутні. За таких обставин вважати обґрунтованими висновки суду першої інстанції щодо задоволення вимог немає підстав.
Таким чином, судова колегія дійшла висновку про те, що, укладаючи кредитний договір від 09 серпня 2006 року в іноземній валюті та беручи на себе певні зобов’язання, сторони повинні були чітко усвідомлювати, що курс національної валюти по відношенню до долара США не є незмінним та враховувати підвищений валютний ризик за таким кредитом. Ризик підвищення курсу долару США до гривні несе саме позичальник. Наявність усіх обов’язкових умов для розірвання договору кредиту, передбачених частиною другою статті 652 ЦК України, відсутня, як відсутні умови для розірвання і договору іпотеки та договорів поруки. Тому права ОСОБА_5 при укладені та виконанні кредитного договору, укладеного між ним та Банком, не порушені.
Враховуючи викладене, на підставі статей 625, 629, 617, 1046, 1054, 652 ЦК України, статті 36 Закону України "Про Національний Банк України", статті 8 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання та валютного контролю", рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 07 лютого 2011 року в частині задоволення зустрічного позову ОСОБА_5 підлягає скасуванню, з ухваленням в цій частині нового рішення про відмову у задоволенні зустрічного позову. Відповідно до ст.217 ЦПК України суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочку або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.
Як вбачається з п.37 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції»№2 від 12.06.2009 року, відповідно до статті 217 ЦПК України, визначення порядку виконання рішення суду, надання відстрочки або розстрочки виконання, вжиття заходів для забезпечення його виконання, за наявності для цього підстав, зазначається безпосередньо в рішенні суду при його ухваленні.
Заяви сторін або державного виконавця про вчинення судом таких же дій при виконанні рішення суду, за наявності для цього підстав, розглядаються в порядку, встановленому статтею 373 ЦПК України, за результатами вирішення яких постановляється ухвала.
У разі задоволення заяви, в ухвалі суду, крім відомостей, передбачених статтею 210 ЦПК України, зазначається строк дії відстрочки (розстрочки), а при наданні розстрочки, крім того, розмір періодичних платежів, які підлягають стягненню для погашення присудженої суми. Межі дії відстрочки (розстрочки) можуть бути визначені не лише датою, але й настанням якоїсь події (зміна матеріального становища відповідача, видужання тощо).Підставами надання відстрочки або розстрочки виконання рішення суду, в сенсі вимог ст.217,373 ЦПК України, є обставини, які утруднюють його виконання (хвороба боржника або членів його сім'ї, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо тощо).
Як вбачається зі змісту зустрічної позовної заяви, ОСОБА_5 не зазначив підстав для розстрочки виконання рішення суду, не навів належних доказів щодо обставин, які утруднюють його виконання, а суд першої інстанції взагалі не обґрунтував висновки щодо задоволення позовних вимог в цій частині.
До того ж, суд першої інстанції, задовольнивши вимоги зустрічної позовної заяви в повному обсязі та надавши розстрочку виконання рішення шляхом стягнення платежів рівними частками по 5000 гривень щомісячно, починаючи з місяця, в якому рішення суду набирає законної сили до повного погашення суми заборгованості, не звернув уваги на те, що позивач за зустрічним позовом ОСОБА_5 просив надати розстрочку виконання рішення шляхом стягнення платежів рівними частками по 3500 гривень щомісячно.
За таких обставин колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції в цій частині не можна визнати обґрунтованим, тому воно підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині нового рішення про відмову в наданні розстрочки виконання рішення.
Керуючись ст. ст.304, 307, 309, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів
ВИ Р І Ш И Л А:
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк», в особі представника Тищенко Наталії Анатоліївни, задовольнити.
Рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 07 лютого 2011 року по цій справі скасувати в частині задоволення зустрічного позову ОСОБА_5 та ухвалити в цій частині нове рішення наступного змісту:
«В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_5 до Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк»про розірвання кредитного договору та розстрочку його виконання –відмовити.
В інший частині рішення суду залишити без змін».
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий:
Судді: