Справа № 2а-810/11    

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

04 лютого 2011 року суддя Ленінського районного суду міста Луганська Золотарьов О.Ю., розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні суду в м. Луганську справу адміністративної юрисдикції за позовом ОСОБА_1 до Головного Управління пенсійного фонду України в Луганській області, Управління пенсійного фонду України в Кам’янобрідському районі міста Луганська, треті особи –Головне Управління МВС України в Луганській області, управління державного казначейства України в Луганській області про перерахунок надбавок до пенсії як інваліду війни,

ВСТАНОВИВ:

Позивач в грудні 2010 року звернувся до суду з позовом до відповідачів про визнання незаконним рішення про відмову провести перерахунок та доплату надбавки до пенсії як інваліду війни, зобов’язання здійснити починаючи з 12.01.2005 р. нарахування та виплату надбавки до пенсії як інваліду війни ІІІ групи у розмірі 200 % мінімальної пенсії за віком, а починаючи з 18.05.2007 року - як інваліду війни ІІ групи в розмірі 350% мінімальної пенсії за віком, яка відповідає розміру прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб.

На підставі ст. ст. 99, 100 КАС України провадження у справі відкрите в частині позовних вимог за період з 20.06.2010р. В іншій частині позовні вимоги залишені без розгляду.

Позивач в судове засідання не з’явився, просив справу розглядати в його відсутність.

Представник відповідача надав письмові заперечення, в яких проти позову заперечував, наполягаючи на тому, що в період з 20.06.2010р. будь-яких законних підстав для виплати позивачу підвищення до пенсії в розмірі 350% немає. Просив справу розглядати у його відсутність.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Встановлено, що Позивач є інвалідом ІІ групи і має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни –інвалідів війни, отримує пенсію за вислугу років служби. (а.с.6-7)   

Позивач вказує, що згідно Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх військ»встановлено, що пенсії особам офіцерського складу, які є ветеранами війни – інвалідами війни ІІ групи, пенсії за вислугу років підвищуються на 350% мінімальної пенсії за віком.   

Подальші зміни, внесені до цієї статті Законом України «Про внесення змін до деяких законів України з питань пенсійного забезпечення та соціального захисту військовослужбовців»від 04.04.2006р., як вважає Позивач, звужують зміст та обсяг його права на підвищення пенсії в розмірі 350%, а тому не підлягають застосуванню судом при вирішенні справи.

Разом з тим, суд не може погодитись із такою позицією Позивача з огляду на наступне.

Згідно чинної з 01.07.2006р. редакції статті 15 Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх військ», особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах "б"-"д" статті 1-2 цього Закону, які мають право на пенсію за цим Законом і які є ветеранами війни, та особам, на яких поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії  їх соціального захисту", пенсії за вислугу років підвищуються в порядку і на умовах, передбачених зазначеним Законом.

Відповідно до ст.13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" інвалідам війни 2 групи пенсії підвищуються на 40 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Саме в такому розмірі отримує підвищення Позивач, що підтверджується наданим суду розрахунком пенсії. (а.с.13)

Будь-яких інших чинних на період спірних правовідносин нормативно-правових актів, які б передбачали право Позивача на отримання підвищення як інваліду війни 2 групи в розмірі 350%, не існувало.

Таким чином, відповідач при обчисленні підвищення до пенсії позивачу які інваліду війни ІІ групи в період з 20.06.2010р. діяв у відповідності до чинного закону, і підстав визнавати його дії протиправними суд не має.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі і в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.   

Керуючись ст. ст. 12, 17, 89, 92, 94, 98, 158-163, 186 КАС України, суд -   

П О С Т А Н О В И В :

У задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.

Апеляційна  скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти  днів з дня отримання копії постанови.   

Суддя:                                                                                          О.Ю.Золотарьов