Справа № 2-425/2006 р.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

22 червня 2006 року СОЛОНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:             

                        головуючої    - Омелюх В.М.,

         при секретарі - Короті Л.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Солоне справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики та штрафних санкцій за прострочення виконання договору та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання договору недійсним,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення боргу за договором позики та штрафних санкцій за прострочення виконання договору. На обгрунтування  своїх вимог посилається на те, що 26 липня 2005 року між ним та відповідачем був укладений договір позики, за яким він передавав відповідачеві  у власність 6600 гривень, про що в підтвердження укладення договору позики, відповідачем була надана розписка про отримання грошей та прийнято зобов”язання відповідно до умов укладеного договору про повернення позики не пізніше 31.12.2005 року, однак  в установлений строк зобов”язання відповідачем виконано не було, що свідчить про односторонню відмову позичальника від виконання умов договору, що суперечить умовам договору та діючому законодавству, і в зв”язку з чим він змушений звернутися з позовом до суду.

Просить суд стягнути з відповідача 6600 гривень загального боргу та 772,2 гривні штрафу за прострочення виконання зобов”язання за 117 днів, оскільки відповідно до умов договору від 26 липня 2005 року передбачено, що в разі прострочення виконання зобов”язання позичальник виплачує позикодавцю штраф в розмірі 0.1% від суми заборгованості за кожний день прострочення.

29 травня 2006 року відповідачем подана зустрічна позовна заява ОСОБА_1 про визнання договору недійсним. На обгрунтування своїх вимог посилається на те, що в липні 2005 року він працював завідуючим виробництвом млинного цеху СТОВ АВС “Діон”, при цьому 25 липня 2005 року він приймав на склад зерно пшениці, яке привозили автомобілі СТОВ “Діон”. Згодом стало відомо, що водій одного з автомобілів ОСОБА_3 по дорозі на склад намагався продати зерно, яке він перевозив з поля на склад, але в подальшому від свого наміру відмовився і повернув зерно на склад. Коли відповідач по зустрічному позову як засновник СТОВ “Діон” дізнався про цей випадок, то керівництво товариства повідомило про це до міліції, ОСОБА_1 викликав його та ОСОБА_3 до себе, запропонувавши їм підписати бланки договорів позики, сума боргу по яких буде складати вартість зерна, що знаходилась в автомобілі ОСОБА_3 в момент крадіжки. Коли він став заперечувати проти цього посилаючись на те, що він не причетний до крадіжки, а зерно повернуто на склад, а тому збитки для підприємства не настали, що заява про крадіжку знаходиться в міліції, яка і визначить винну особу та доведе його непричетність до злочину, відповідач став погрожувати, що звільнить його та його наречену з роботи та шляхом підкупу свідків, фальсифікації доказів, впливу на міліцію, прокуратуру та суд засадить його в тюрму. В разі підписання такого договору відповідач обіцяв, що забере заяву з міліції та не буде їх звільняти. Він не мав наміру укладати такий договір, але під впливом психічного тиску відповідача змушений був підписати договір позики, а також і розписки про отримання грошей, але при цьому грошей не отримував. І договір позики, і розписка були підписані в присутності бухгалтера ОСОБА_4, яку відповідач також примусив підписати розписку в якості свідка. 

В подальшому за фактом крадіжки зерна була порушена кримінальна справа, по якій він був свідком, а ОСОБА_3 було визнано винним за вироком суду. Після суду він просив відповідача повернути розписку, але відповідач відмовився, сказавши, що його погрози залишаються в силі, а договір позики та розписка являються гарантією його покори, а також запевнив його що повернення грошей вимагати не буде. Лист - претензію позивача він не отримував.

Оскільки в момент вчинення правочину не були додержані вимоги закону про те, що волевиявлення учасника право чину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, прохає визнати вказаний договір позики недійсним, оскільки від був укладений в супереч його справжньому волевиявленню внаслідок психічного тиску зі сторони відповідача від якого він був залежний по роботі і який є дуже впливовою людиною. Оскільки правочин був вчинений під впливом психічного насильства, то вважає, що його безгрошевість може бути доказана показання свідків про те, що гроші позикодавцем йому не передавались. В зв”язку з визнанням правочину недійсним, в задоволенні позову  ОСОБА_1 прохав відмовити.

Просить суд визнати недійсним договір позики від 26.07.2006 року, визнавши його як укладений під психічним тиском.     

В судовому засіданні позивач та відповідач по зустрічному позову ОСОБА_1, допитаний як свідок, та його представники свої позовні вимоги підтримали повністю, зустрічний позов не визнали.  Позивач показав,  що 26 липня 2005 року на прохання відповідача він передав йому в борг 6600 гривен, після чого на його вимогу між ним та відповідачем був укладений договір позики, за умовами якого він передавав відповідачеві у власність 6600 гривень. При передачі грошей ніхто присутнім не був, але при складанні договору та розписки була присутня ОСОБА_4 В підтвердження укладення договору позики, відповідачем була надана розписка про отримання позики та прийнято зобов”язання, відповідно до укладеного договору, про повернення позики не пізніше 31.12.2005 року, однак зобов”язання відповідачем виконано не було, в зв”язку з чим прохали стягнути з нього борг за договором позики та штрафні санкції в розмірі 0.1% від не поверненої суми позики за період прострочення  в кількості 117 днів. Також показав, що і раніше неодноразово надавав позики відповідачеві, але він своєчасно їх повертав.

Відповідач та позивач по зустрічному позову ОСОБА_2, допитаний як свідок, позов про стягнення боргу не визнав, оскільки вважає його безгрошовим і укладеним під психічним тиском відносно нього зі сторони позивача, в зв”язку з чим прохав цей договір позики визнати недійсним як безгрошовий та укладений під психічним тиском зі сторони позивача, який погрожував притягнути його до кримінальної відповідальності за крадіжку зерна, які скоїв водій ОСОБА_3, а в задоволені позову позивача ОСОБА_1 відмовити, оскільки грошей він від позивача не отримував, а борг є вартість зерна пшениці, яка намагався вкрасти ОСОБА_3 Не заперечував, що і раніше мали місце факти взяття ним в борг у позивача грошових коштів, але він з тими боргами розрахувався.

Свідок ОСОБА_4 показала суду, що позивач є засновником ТОВ “Діон”, в якому працював відповідач завідуючим складом. В липні 2005 року в її кабінет прийшли сторони з приводу укладення договору позики грошей та прохали її бути свідком цієї угоди. В її присутності між сторонами йшла розмова про відшкодування шкоди спричиненої крадіжкою зерна пшениці ОСОБА_3, до якої начебто був причетний ОСОБА_2. Договір позики та розписка ОСОБА_2 писалась добровільно, при цьому ніхто на нього ніякого тиску не здійснював, йому ніхто не погрожував, в т.ч. і ОСОБА_1 ОСОБА_2 сам прохав вирішити все мирно та укласти таку угоду, при цьому розписку він заповнював особисто, а договір пози зики заповнювала вона, а сторони в її присутності її підписали, а також підписала і вона. Конфлікту між сторонами, будь-якого фізичного чи психічного тиску, погроз в її присутності ніхто не висловлював, при цьому ОСОБА_2 розумів, що ці кошти йому буде необхідно виплатити.

Свідок ОСОБА_5 показала суду, що ОСОБА_2 є її чоловіком, а на день укладення договору позики був її нареченим, і від нього їй відомо, що ніяких грошей від позивача він не отримував, а угода була укладена для того, щоб позивач не звертався до суду з приводу продажі водієм ОСОБА_3 зерна ТОВ “Діон”, в якому чоловік працював на складі. В присутності ОСОБА_4 сторони підписали договір позики на суму 6600 гривен, щоб не подавали заяву про крадіжку зерна до міліції. Вона сама свідком укладення договору не була, але знає про це від ОСОБА_4, чоловіка та інших працівників, а також чула частину розмови між сторонами, яка відбувалась на підвищених тонах, оскільки знаходилась в сусідньому кабінеті. Чоловік підписав угоду, оскільки боявся, що позивач підкупить свідків і його посадять, оскільки ОСОБА_1 вважав його причетним до крадіжки зерна.

Суд, заслухавши позивача, його представників, відповідача, якому судом роз”яснялось право як на уточнення чи доповнення позовних вимог та надання доказів в підтвердження заявленого позову свідків, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного. В судовому засіданні встановлено,  що 26 липня 2005 року між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_2 був укладений договір позики (а.с.7), за яким він передавав відповідачеві  у власність 6600 гривень. В підтвердження укладення договору позики, відповідачем ОСОБА_2 була видана позивачеві  розписка про отримання позики (а.с.8). Відповідно до п.2 укладеного договору, відповідач зобов”язувався повернути визначену договором суму позики не пізніше 31.12.2005 року, однак зобов”язання відповідачем виконано не було. В разу невиконання своєчасно умов договору по поверненню грошей в установлений сторонами строк відповідач зобов”язувався згідно договору сплачувати штрафні санкції в розмірі 0.1% від суми заборгованості за кожний день прострочення повернення боргу.

І договір позики, і розписка про одержання грошових коштів відповідачем від позивача були укладені в присутності свідка ОСОБА_4, якою і було заповнено бланк договору позики. В її ж присутності вказані документи були підписані сторонами. Розписка про отримання грошових коштів відповідачем ОСОБА_2 була написана особисто, що він підтвердив в судовому засіданні, та підписана свідком ОСОБА_4, яка не була очевидцем передачі самих грошових коштів, оскільки як пояснила суду, сторони прохали її бути свідком оформлення угоди та розписки і вона при цьому не цікавилась фактом передачі грошей, а сторони їй про це не говорили.

Таким чином, суд приходить до висновку, що за змістом та формою договір позики відповідає вимогам  ст.208,638,639,1046,1047 ЦК України, відповідно до яких позивачем як підтвердження отримання грошової позики суду надана розписка позичальника про отримання грошових коштів.

Відповідно до ст.1051 ЦК України позичальник має право оспорювати договір позики на тій підставі, що гроші не були одержані ним від позикодавця або були одержані в меншій кількості, ніж встановлено договором. Оскільки даний договір позики повинен бути відповідно до його суми укладений в письмовій формі, рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків для підтвердження того що гроші не були отримані позичальником від позикодавця, крім випадків, коли договір було укладено під впливом обману, насильства, зловмисної домовленості позичальника з позикодавцем або під впливом тяжкої обставини.

Відповідачем ОСОБА_2 заявлено зустрічний позов про визнання договору позики недійсним з підстав його укладення внаслідок психічного тиску з боку позивача, що свідчить про те, що його волевиявлення як учасника правочину не було вільним і не відповідало його внутрішній волі, при цьому як на доказ такого психічного тиску він посилався на показання свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5, яка на той час була його нареченою, а в даний час є його дружиною, що свідчить про те, що вона є зацікавленою особою, в зв”язку з чим до показань даного свідка суд відноситься критично і дає йому оцінку в сукупності з іншими дослідженими доказами по справі.

Свідок ОСОБА_4 показала суду, що угода між сторонами була укладена та підписана в її присутності добровільно обома сторонами, при цьому позивач по зустрічному позову ОСОБА_2 сам прохав, щоб вона як свідок засвідчила укладенні такої угоди. Будь-якого тиску ні фізичного, ні психологічного на ОСОБА_2 позивач в її присутності не чинив, йому не погрожував.

Свідок ОСОБА_5 сама очевидцем цих подій не була, а про те, що відбувалося їй стало відомо зі слів чоловіка ОСОБА_2, свідка ОСОБА_4, та зі слів які вона чула, знаходячись в процесі розмові сторін в сусідньому кабінеті. Чоловік їй повідомив, що договір підписав, щоб не звертались до міліції, оскільки він як кладовщик він приймав зерно на склад і боявся, що і його  посадять, оскільки ОСОБА_1 вважав, що і він причетний до крадіжки зерна.

 Доводи відповідача про те, що позивач погрожував притягненням його кримінальної відповідальності і для уникнення такої відповідальності він і підписав таку угоду суперечать матеріалам кримінальної справи відносно ОСОБА_3, якого було засуджено 05 грудня 2005 року за ст. 185 ч.1  по факту крадіжки зерна пшениці 25 червня 2005 року (а.с.46-48), по якій ОСОБА_2 був лише свідком, а не обвинуваченим чи підсудним.

Доводи відповідача ОСОБА_2  про те, що позивач погрожував звільненням його та його нареченої з роботи суперечать фактичним обставинам, оскільки він після цього продовжував працювати до квітня 2006 року за ст.41 п.2.43-1 КЗпП України і між ним та позивачем були і після  укладення боргового зобов”язання нормальні стосунки.

Будь-яких інших доказів здійснення позивачем психічного  чи іншого тиску відповідач та позивач по зустрічному позову ОСОБА_2, якому судом роз”яснялось право як на уточнення позовних вимог, так і надання доказів в підтвердження заявленого позову, суду в підтвердження позовних вимог не надав, а судом не добуто, в зв”язку з чим суд вважає, що доводи відповідача ОСОБА_2 про укладення правочину під психічним тиском не знайшли свого підтвердження  дослідженими в судовому засіданні доказами, як і в тому, що позивач відмовлявся від стягнення по укладеному право чину, в зв”язку з чим в задоволенні позову про визнання правочину недійсним необхідно відмовити.

Оскільки суд прийшов до висновку, що в задоволенні позову про визнання правочину недійсним необхідно відмовити, показання свідків не можуть бути доказом в частині відсутності факту передачі грошей в сумі 6600 гривен позивачем відповідачеві за договором позики, укладеної між сторонами 26 липня 2005 року, оскільки рішення суду в цій частині не може ґрунтуватися на показаннях свідків, а інших доказів відповідачем ОСОБА_2 суду не надано, а позивачем надано письмову розписку відповідача про отримання грошових коштів. Більш того,  відповідно до ст.1053 ЦК України борг, який виник з договору купівлі-продажу, найму майна чи інших підстав, може бути замінено позиковим зобов”язанням.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що основний позов підлягає задоволенню, в зв”язку з чим з відповідача необхідно стягнути на користь позивача борг в сумі 6600 гривень за договором позики від 26 липня 2005 року, оскільки відповідачем в до встановленого договором  строку погашення боргу не проводилось, та 772 гривні 20 копійки штрафних санкцій за невиконання договору позики протягом 117 днів, оскільки така умова договору не суперечить вимогам ст.546, 549 ЦК України, якими передбачено право сторін передбачити договором певний вид забезпечення виконання зобов”язання по договору, в т.ч. шляхом виплати неустойки.

Крім цього, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути судові витрати, які були сплачені останнім при подачі позовної заяви.    

На підставі наведеного, керуючись ст.ст.203,208,215,216,231,546,549,625,638,639,1046-1053 ЦК України, ст.ст. 10,11,57,60,88,212,213,215 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики та неустойки (штрафу) за прострочення виконання зобов”язання задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 6600 (шість тисяч шістсот) гривен загального боргу за договором позики від 26 липня 2005 року та 772 (сімсот сімдесят дві) гривні 20 копійок неустойки за невиконання умов договору позики, в  всього - 7372 (сім тисяч триста сімдесят дві) гривні 20 копійок.

Стягнути з ОСОБА_2  на користь ОСОБА_1 73 гривні судового збору та 30 гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, які були сплачені останнім при подачі позовної заяви.    

В задоволені позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання договору позики недійсним відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Дніпропетровського апеляційного суду через районний суд шляхом подання  протягом десяти днів з дня  його проголошення заяви про апеляційне оскарження та протягом двадцяти днів з дня подачі заяви про апеляційне оскарження поданням апеляційної скарги.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження протягом строку встановленого для подачі заяви про апеляційне оскарження.

 Головуюча: суддя