А П Е Л Я Ц І Й Н И Й      С У Д      З А К А Р П А Т С Ь К О Ї     О Б Л А С Т І

 В  И  Р  О  К

  І м е н е м    У к р а ї н и

05.05.2011                                                                                                 м. Ужгород                         

          Апеляційний суд Закарпатської області в складі суддів  головуючого         –       Симаченко    Л.  І.,   

суддів – Гошовського Г. М., Дацківа В. В.,

при      секретарі        -      Головець  М.  А.,  

з участю прокурора – Завальського  О. Я.,

засудженого       –      ОСОБА_1     та

його    захисника         –        ОСОБА_2,

потерпілого         –            ОСОБА_3,    

розглянула у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляцією помічника прокурора Виноградівського району на вирок Виноградівського районного суду від 17 січня 2011 року.

Цим вироком

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець м. Виноградова Закарпатської області, судимий:

1. 21 липня 2000 року Виноградівським районним судом за ч. 2 ст. 185 КК України на один рік позбавлення волі. На підставі  ст. 1 п. «а» Закону України «Про амністію» від 11 травня 2000 року звільнений від  відбування покарання;

2. 19 вересня 2000 року Виноградівським районним судом за ч. 2 ст. 185 КК України на два роки позбавлення волі. На підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком - два роки;

3. 29 січня 2001 року Виноградівським районним судом  за ч. 3 ст. 185 КК України на два роки і шість місяців позбавлення волі;

4. 27 січня 2004 року Виноградівським районним судом за ч. 3 ст. 185 КК України на три роки позбавлення волі;

5. 20 квітня 2010 року Хустським районним судом   за ч. 2 ст. 185 КК України на один рік  і шість місяців позбавлення волі,

засуджений за ч. 3 ст. 185 КК України із застосуванням ч. 1 ст. 69 КК України на два роки позбавлення волі.

На підставі ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим за сукупністю злочинів за  цим вироком та вироком Хустського районного суду від 20 квітня 2010 року остаточно ОСОБА_1 призначено два роки позбавлення волі.

Запобіжний захід залишено попередній – тримання під вартою.          

                                            В С Т А Н О В И В :

Згідно з  вироком суду ОСОБА_1 засуджений за те, що  5 квітня 2008 року  о 17 - й годині, будучи в стані алкогольного сп’яніння, проник через віконну раму в приміщення Свято – Сімеонівського монастиря, який знаходиться в м. Виноградові на вул. Копанській  та  належить Хустській єпархії Української православної церкви, звідки таємно викрав сім рулонів матерії вартістю 4550 гривень.

В апеляції прокурор, який приймав участь  у розгляді справи судом першої інстанції, не оспорюючи фактичні обставини справи та кваліфікацію вчиненого,  просить вирок суду скасувати внаслідок  невідповідності призначеного покарання  тяжкості злочину та особі засудженого і  постановити новий вирок,  яким призначити  ОСОБА_1 на підставі  ч. 4 ст. 70 КК України остаточне покарання у виді трьох  років і шести місяців позбавлення волі. Зазначає, що висновок суду про призначення покарання нижче від найнижчої межі на підставі ч. 1 ст. 69 КК України є необгрунтованим, оскільки  по справі не встановлено кількох обставин, які пом’якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину.

Заслухавши доповідь  судді,  промову прокурора про задоволення апеляції в повному обсязі  з підстав, в ній зазначених, та просив врахувати,  що  судом безпідставно не зазначено у вироку  кваліфікуючу ознаку -  повторність;  пояснення засудженого, захисника та потерпілого,  які просили  вирок суду залишити без зміни; перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що вона  підлягає  частковому задоволенню.

З матеріалів справи вбачається, що досудове слідство і судовий розгляд по справі проведені з дотриманням норм кримінально – процесуального закону, що спрямовані на всебічне, повне і об’єктивне дослідження всіх обставин справи. Фактичні обставини встановлені судом правильно  й  учасниками судового процесу не оскаржуються.

Висновки суду про доведеність винності  ОСОБА_1  у вчиненні злочину, передбаченого  ч. 3 ст. 185 КК України - таємного викрадення  чужого майна з проникненням у приміщення   за зазначених у вироку обставин  є обґрунтованими і підтверджуються сукупністю зібраних та досліджених відповідно до вимог ст. 67 КПК України доказів.

Разом з тим, при кваліфікації дій засудженого судом помилково не зазначено таку кваліфікуючу ознаку як повторність, яка ставилась  ОСОБА_1 в обвинувачення  органом досудового слідства.

Що стосується покарання, то судом при його призначенні не в повній мірі були враховані вимоги ст. 65 КК України. Приймаючи рішення про застосування ст. 69 КК України, тобто призначення покарання  нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті, суд не врахував, що цією нормою передбачена наявність  кількох обставин, які пом’якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину.  З матеріалів справи  вбачається, що  такі  обставини по справі відсутні.  Визнаючи пом’якшуючою покарання обставиною - наявність   у засудженого інвалідності третьої групи  по зору -,  суд   не прийняв до уваги вимог ст. 66 КК України, згідно з якими ця обставина є не пом’якшуючою покарання, а відноситься до  даних про особу винного.  Висновки суду щодо  визнання пом’якшуючою покарання обставиною - щире каяття засудженого -  також викликають сумніви, оскільки даних, які б свідчили про критичну оцінку  засудженим своєї злочинної діяльності по справі не встановлені.  ОСОБА_1  не звертався в правоохоронні органи  із  заявою про явку з повинною,  не  вжив жодних дій щодо добровільного повернення викраденого та не вчинив інших дій,  які б свідчили про його щире каяття.  Крім того,  судом не було враховано, що даний злочин є тяжким;  вчинений в стані алкогольного сп’яніння, що є обставиною, яка обтяжує покарання; засуджений  раніше неодноразово засуджувався за вчинення аналогічних злочинів;  на шлях виправлення  не став; суспільно – корисною працею не займався; за місцем проживання характеризується негативно; зловживає спиртними напоями; притягувався до адміністративної відповідальності.  ( т. 1 а. с. 63 – 71 ).

Отже, доводи прокурора про невідповідність призначеного судом першої інстанції покарання  є обґрунтованими. Зазначені обставини в їх сукупності, спосіб життя засудженого та його поведінка до і після вчинення злочину дають підстави вважати, що він  є небезпечною для суспільства особою  і  його  виправлення можливо тільки в умовах ізоляції від суспільства. ОСОБА_1  слід призначити покарання  у виді позбавлення волі в межах санкції ч. 3 ст. 185 КК України. Щодо міри покарання, то колегія суддів вважає    необхідним та достатнім для  виправлення засудженого та запобігання вчинення ним нових злочинів призначення   покарання у мінімальному розмірі.

Керуючись ст. ст. 378, 379 КПК України,  апеляційний суд Закарпатської області

                                                   З  А  С  У  Д  И  В :

           Апеляцію прокурора задовольнити частково.

        Вирок Виноградівського районного суду від 17 січня 2011 року щодо ОСОБА_1 в  частині  призначеного покарання внаслідок його невідповідності   тяжкості злочину та особі засудженого   скасувати.

          Призначити  ОСОБА_1 за  ч. 3 ст. 185 КК України покарання  у виді  трьох років позбавлення волі.

       На підставі  ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів за цим вироком та вироком Хустського районного суду  від 20 квітня 2010 року шляхом часткового складання остаточно ОСОБА_1  призначити покарання у виді трьох років і одного місяця позбавлення волі,

          В решті вирок  залишити без зміни.

     Запобіжний захід засудженому до вступу вироку в законну силу залишити попередній  –  тримання під вартою.

          На вирок апеляційного суду прокурором може бути внесено касаційне подання, а засудженим та потерпілим подані касаційні скарги до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом одного місяця з моменту проголошення вироку.

Судді: