АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 33 –248/ 2011 року Головуючий 1 інстанції Шинкарчук Я.А.
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
12 квітня 2011 року суддя апеляційного суду Харківської області Очеретний С.С., за участю ОСОБА_1, розглянувши у судовому засіданні в залі суду в м. Харкові справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову судді Харківського районного суду Харківської області від 21 лютого 2011 року, -
В С Т А Н О В И В :
Постановою судді Харківського районного суду Харківської області від 21 лютого 2011 року
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, проживає за адресою: АДРЕСА_1,
визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 340 грн.
Як встановлено судом, 11 грудня 2010 року приблизно о 14 годині 20 хвилин на автодорозі Харків-Вовчанськ 25 км + 850 м, керуючи автомобілем марки «ЗИЛ-4314», реєстраційний номер НОМЕР_1, який розкидував пісчано-соляну суміш, не обрав безпечну швидкість руху та не врахував дорожню обстановку, відбувся викид каміння з розприскувача, внаслідок чого сталось пошкодження лобового скла автомобілю марки «Шевроле», реєстраційний номер НОМЕР_2, під керуванням водія ОСОБА_2, який рухався у зустрічному напрямку та внаслідок дорожньо-транспортної пригоди отримав механічні пошкодження.
Суд дійшов висновку про винність ОСОБА_1 у порушенні п. 12.1 Правил дорожнього руху України на підставі протоколу про адміністративне правопорушення у відношенні апелянта та інших матеріалів справи.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на відсутність достовірної інформації про викид каміння з автомобіля ЗІЛ-130, просить скасувати постанову Харківського районного суду Харківської області від 21 лютого 2011 року.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, заслухавши ОСОБА_1, який підтримав апеляційну скаргу в повному обсязі та просив скасувати постанову суду першої інстанції, суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова скасуванню, виходячи з наступного.
Відповідно до вимог ст.ст. 245, 280 КУпАП суд зобов’язаний повно, всебічно та об’єктивно з’ясувати всі обставини справи, дослідити в судовому засіданні наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і, в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.
Аналіз матеріалів справи свідчить, що судом першої інстанції обставини правопорушення, на підставі наявних в матеріалах справи і досліджених в судовому засіданні доказів, з’ясовані недостатньо повно, односторонньо.
Суд першої інстанції при прийнятті рішення про винуватість ОСОБА_1 у порушенні п. 12.1 Правил дорожнього руху України прийняв до уваги лише наявність у відношенні нього протоколу про адміністративне правопорушення.
Але суд апеляційної інстанції не може погодитися з такими висновками, оскільки вони суперечать наявним в матеріалах справи доказам.
Згідно п. 12.1 Правил дорожнього руху України, в порушенні якого згідно постанови від 21 лютого 2011 року ОСОБА_1 визнаний винним, передбачає, що під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним.
Разом з тим, судом першої інстанції не наведено причинного зв’язку між обраною швидкістю руху та викиду каміння з розприскувача автомобіля і яким чином обрана швидкість руху впливає на можливість викиду каміння.
Крім того, на аркуші 4 матеріалів справи міститься акт технічного огляду автомобілю марки «ЗИЛ 431412»(спеціальний ПС-130), реєстраційний номер НОМЕР_1, від 11 грудня 2010 року, згідно якого державтоінспектором Зубріним В.П. було проведено технічний огляд вказаного автомобілю, за результатами якого встановлено, що автомобіль справний, з лівої сторони на розприскувачі встановлено захисний кожух, що забезпечує розприскування матеріалів лише на поверхню землі.
Не надано при прийнятті рішення судом першої інстанції належної оцінки й тому факту, що водій автомобілю марки «Шевроле», реєстраційний номер НОМЕР_2, ОСОБА_2 в порушення п. 2.10 Правил дорожнього руху України покинув місце дорожньо-транспортної пригоди.
Згідно зазначеного пункту Правил дорожнього руху України у разі причетності до дорожньо-транспортної пригоди водій зобов’язаний негайно зупинити транспортний засіб і залишатися на місці пригоди, увімкнути аварійну сигналізацію і встановити знак аварійної зупинки, не переміщати транспортний засіб і предмети, що мають причетність до пригоди, повідомити про дорожньо-транспортну пригоду орган чи підрозділ міліції, записати прізвища та адреси очевидців, чекати прибуття працівників міліції, вжити всіх можливих заходів для збереження слідів пригоди.
Однак, згідно пояснень ОСОБА_2, після потрапляння каміння в лобове скло його автомобіля, він розвернувся, наздогнав автомобіль марки «ЗИЛ», пред’явив претензії водію, тільки після чого викликав наряд ДАІ.
Зазначене дає підстави піддати сумніву належність доказу вини ОСОБА_1 –схему місця дорожньо-транспортної пригоди, оскільки обидва водії перемістили транспортні засоби з місця пригоди до приїзду працівників дорожньо-патрульної служби. Крім того, в зазначений схемі учасники дорожньо-транспортної пригоди поставили підписи про ознайомлення з останньою, але в ній відсутні записи про погодження водіїв з даними, внесеними працівниками ДПС.
ОСОБА_1 в своїй апеляційній скарзі та в судовому засіданні стверджував, що обробка покриття проводиться пісчано-сольовою сумішшю, яка складається з солі та піску, кам’яні матеріали до її складу не входять. На підтвердження даного факту апелянтом було надано протокол випробування матеріалів, що використовуються для боротьби з ожеледдю від 09 грудня 2010 року № 672 складений за результатами проведення випробування, підписаний інженером І категорії Федоровим А.Н. та начальником випробувальної лабораторії Пономарь Г.П., який міститься на аркуші 23 справи про адміністративне правопорушення у відношенні ОСОБА_1 Згідно даного документу до складу суміші, яка використовується для боротьби з ожеледдю, каміння не входить.
Викладене дає підстави вважати недоказаною вину ОСОБА_1 в інкримінованому йому порушенні п. 12.1 Правил дорожнього руху України.
Наведені обставини не були прийняті до уваги районним судом, суд недостатньо мотивував своє рішення в частині порушення вказаних вимог Правил дорожнього руху України з боку ОСОБА_1
Враховуючи вищевикладене, апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції –скасуванню з закриттям провадження у справі за відсутності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.
З урахуванням вищевикладеного, керуючись ст. 294 КУпАП, –
П О С Т А Н О В И В :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Постанову судді Харківського районного суду Харківської області від 21 лютого 2011 року про визнання ОСОБА_1 винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, і накладення на нього адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 340 гривень скасувати.
Провадження у справі у відношенні ОСОБА_1 закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП за відсутності в його діях складу адміністративного правопорушення.
У відповідності до ст. 294 КУпАП постанова є остаточною і оскарженню не підлягає
Суддя апеляційного суду
Харківської області С.С. Очеретний