АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22-а-473/11Головуючий по 1 інстанції
Категорія : 10.3.1. Зайончковська І.А.
Доповідач в апеляційній інстанції
Міщенко С. В.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 березня 2011 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:
головуючогоМіщенка С.В.,
суддівМагди Л.Ф., Сіренка Ю.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Сміла на рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 17 серпня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_5 до Управління Пенсійного фонду України в м. Сміла про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги «дітям війни», -
в с т а н о в и л а :
ОСОБА_5 пред'явила позов до Управління Пенсійного фонду України в м. Сміла Черкаської області про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги «дітям війни».
Свої вимоги мотивувала тим, що вона ІНФОРМАЦІЯ_1, відповідно до ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18 листопада 2004 року, є дитиною війни і згідно ст. 6 даного Закону їй повинна виплачуватись щомісячна соціальна державна допомога у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. Просила визнати відмову відповідача щодо нарахування та виплати щомісячної соціальної допомоги у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком протиправною. Зобов’язати відповідача здійснити нарахування щомісячної соціальної допомоги у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком та забезпечити її виплату за період з 09.07.2007р. по 31.12.2007р., з 22.05.2008р. по 31.12.2008р., 01.01.2009р. по 31.12.2009р., та з 01.01.2010р. по 01.07.2010 роки.
Рішенням Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 17 серпня 2010 року позов задоволено частково.
Зобов’язано Управління Пенсійного фонду України в м. Сміла здійснити ОСОБА_5 як «дитині війни» перерахунок пенсії з нарахуванням щомісячної державної соціальної допомоги у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком з 01 серпня по 31 грудня 2007 року, з 22 травня по 31 грудня 2008 року, за 2009 рік, з 01 січня по 01 липня 2010 року з врахуванням раніше виплачених сум.
Стягнуто з управління ПФУ у м. Сміла підвищення до пенсії в розмірі надбавки як «дитині війни» ОСОБА_5 за вказаний період в сумі 3543,39 грн.
Стягнуто з управління ПФУ у м. Сміла на користь ОСОБА_5 витрати по справі у вигляді 51 грн. судового збору та 120 грн. за інформаційно-технічне забезпечення її розгляду.
В апеляційній скарзі управління Пенсійного фонду України в м. Сміла просить рішення суду скасувати та постановити нове рішення, яким відмовити ОСОБА_5 в задоволенні позовних вимог повністю, так як вважає рішення суду незаконним і необґрунтованим та винесеним з неправильним застосуванням норм матеріального права.
Особи, які беруть участь у справі, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання , в судове засідання не з’явились , а тому суд ухвалив розглядати справу в порядку письмового провадження.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів в апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, судова колегія проходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги по наступних підставах.
У судовому засіданні встановлено, що позивач підпадає під дію Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та має право на підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачуються замість пенсії, на 30% мінімальної пенсії за віком.
У відповідності до ст.19 Конституції України правовий порядок в Україні грунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 2 пункту 3 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004 р. визначено, що державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовим актами.
Внесені у цей Закон зміни якими обмежувалися дані виплати, п.12 ст.71 та ст.111 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» та підпунктом 2 пункту 41 розділу ІІ Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 року - були в подальшому рішеннями Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 1-29/2007 та від 22.05.2008 року за №10-рп/2008 року - визнані неконституційними. Інших змін до даного закону не вносилося.
Відповідно до статті 152 Конституції України - закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Тому в період з дня винесення Конституційним Судом вказаних рішень, тобто з 09 липня по 31 грудня 2007 року та з 22 травня по 31 грудня 2008 року, а також протягом 2009 року і в період з 01 січня по 01 липня 2010 року - відповідач, як орган, якому делеговано повноваження щодо призначення і виплати пенсій та доплат до них, - був зобов’язаний нараховувати позивачу підвищення до пенсії згідно ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в редакції від 18.11.2004 року, відповідно до якої дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, виходячи з розміру, встановленого ч.1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове пенсійне страхування", і додаткового рішення законодавчого органу про відновлення попередньої редакції Закону, жоден нормативно-правовий акт не передбачає.
Відповідач у визначених Законом розмірах підвищення до пенсії позивачу не виплачував. Доводи управління пенсійного фонду щодо правомірності своїх дій з посиланням на відсутність бюджетних коштів для повної реалізації програми з доплат дітям війни судом не можуть братися до уваги, так як питання фінансування цих видатків не виступає предметом даного спору.
Не є обґрунтованим посилання в апеляційній скарзі на інші нормативно-правові акти, оскільки згідно частини 2 ст.3 Закону №2195-1У державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.
Отже в цій частині суд прийшов до правильного висновку про допущення відповідачем прав позивача в межах трирічного строку з дати звернення до суду .
Разом з тим, судом першої інстанції помилково стягнуто з управління ПФУ у м. Сміла підвищення до пенсії в розмірі надбавки як «дитині війни» ОСОБА_5 за вказаний період в сумі 3543,39 грн. , оскільки суд не є органом, що уповноважений здійснювати нарахування належних виплат і в даному і в даному випадку стягнення коштів не належним засобом захисту порушеного права , крім того позивач в позовній заяві, поданій в порядку ЦПК України, не ставив перед судом таких позовних вимог і суд таким чином вийшов за межі позову. Тому в цій частині рішення підлягає зміні , шляхом її виключення , оскільки суд першої інстанції невірно застосував норми процесуального права, а ст.201 КАС України передбачає, що підставами для зміни судового рішення є правильне по суті вирішення справи чи питання , але із помилковим застосуванням норм матеріального чи процесуального права.
Інші доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи про часткове задоволення позовних вимог.
На підставі викладеного, керуючись Законом України від 2 грудня 2010 року N 2748-VI «Про внесення змін до розділу XII "Прикінцеві положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів" щодо передачі справ, пов'язаних із соціальними виплатами», ст.ст. 197 , 198, 201,205,206 КАС України, колегія суддів ,-
п о с т а н о в и л а :
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Сміла Черкаської області на рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 17 серпня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_5 до Управління Пенсійного фонду України в м. Сміла про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги «дітям війни» задовольнити частково.
Рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 17 серпня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_5 до Управління Пенсійного фонду України в м. Сміла про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги «дітям війни» в частині стягнення з управління ПФУ у м. Сміла надбавки як «дитині війни» ОСОБА_5 за вказаний період в сумі 3543,39 грн. – змінити.
Виключити з резолютивної частини рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 17 серпня 2010 року абзац третій про стягнення з управління ПФУ у м. Сміла розмір надбавки як «дитині війни» ОСОБА_5 за вказаний період в сумі 3543,39 грн. .
В іншій частині рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 17 серпня 2010 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає чинності через п’ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий :
Судді :