АПЕЛЯЦІЙНИЙ  СУД  ЧЕРКАСЬКОЇ  ОБЛАСТІ

Справа № 22-а-568/11Головуючий по 1 інстанції

Категорія      10.3.1. Калашник В.П.  

Доповідач в апеляційній інстанції

Міщенко С. В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

          17 березня 2011 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючогоМіщенка С.В.,

суддівМагди Л.Ф., Сіренка Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Сміла на рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 27 липня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_5 до Управління Пенсійного фонду України в м. Сміла про стягнення не нарахованої щомісячної державної соціальної допомоги, -

в с т а н о в и л а :

ОСОБА_5 пред'явила позов до Управління Пенсійного фонду України в м. Сміла Черкаської області про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги.

Свої вимоги мотивувала тим, що вона ІНФОРМАЦІЯ_1, відповідно до ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18 листопада  2004 року, є дитиною війни і згідно ст. 6 даного Закону їй повинна виплачуватись щомісячна соціальна державна допомога у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, але в належному розмірі вона  їй не виплачувалася. Просила визнати відмову відповідача щодо нарахування та виплати щомісячної соціальної допомоги у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком протиправною. Зобов’язати відповідача здійснити нарахування щомісячної соціальної допомоги у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком     та стягнути недоплачені їх кошти надбавки як дитині війни за період з 09.07.2007р. по 01.05.2010 рік в сумі 3448,70 грн.

Суд рішенням від 27 липня 2010 року зобов’язав Управління Пенсійного фонду України в м. Сміла здійснити ОСОБА_5 перерахунок пенсії з нарахуванням щомісячної державної соціальної допомоги в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року включно, з 22 травня 2008 року по 01 травня 2010 року з урахуванням раніше виплачених сум. А також стягнув з Управління Пенсійного фонду України в м. Сміла на користь ОСОБА_5 за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року включно, з 22 травня 2008 року по 01 травня 2010 року – 3263 грн. 37 коп. недоплаченої надбавки до пенсії як «Дитині війни» з урахуванням раніше виплачених сум.

Стягнуто з Управління Пенсійного фонду України в м. Сміла на користь ОСОБА_5 171 грн. судових витрат.

В апеляційній скарзі управління Пенсійного фонду України в м. Сміла просить рішення суду скасувати та постановити нове рішення, яким відмовити ОСОБА_5 в задоволенні позовних вимог повністю, так  як  вважає рішення суду незаконним і необґрунтованим та винесеним з неправильним застосуванням норм матеріального права, оскільки на ці виплати Управлінню Пенсійного фонду України в м. Сміла не було виділено коштів , а також тому , що був відсутній механізм виплати даних коштів. На інші порушення норм матеріального чи процесуального права апелянт не посилається.

Особи, які беруть участь у справі, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання , в судове засідання не з’явились , а тому суд ухвалив розглядати справу в порядку письмового провадження.

У відповідності до ст.19 Конституції України правовий порядок в Україні грунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 пункту 3 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»  від 18.11.2004 р. визначено, що державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовим актами.

Внесені у цей Закон зміни п.12 ст.71 та ст.111 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» та підпунктом 2 пункту 41 розділу ІІ Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 року , які обмежували розмір цих виплат,-  були в подальшому   рішеннями Конституційного Суду України   від 09.07.2007  року № 1-29/2007  та від 22.05.2008 року  за №10-рп/2008 року - визнані неконституційними.  Інших змін до даного закону не вносилося.

Відповідно до статті 152 Конституції України - закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

  Тому  в період з дня винесення Судом вказаних рішень , тобто з 09 липня по 31 грудня 2007 року та  з  22 травня по 31 грудня 2008 року -   відповідач , як орган , якому делеговано повноваження щодо призначення і виплати пенсій та доплат до них ,- був зобов’язаний нараховувати позивачу підвищення до пенсії згідно ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в редакції від 18.11.2004 року , відповідно до якої дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога , що виплачується замість пенсії , підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, виходячи з розміру, встановленого ч.1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове пенсійне страхування",  і додаткового рішення законодавчого органу про відновлення попередньої редакції Закону , жоден нормативно-правовий акт не передбачає.

Відповідач у визначених Законом розмірах підвищення до пенсії позивачу не виплачував. Доводи управління пенсійного фонду щодо правомірності своїх дій з посиланням на відсутність бюджетних коштів для повної реалізації програми з доплат дітям війни   судом не можуть братися до уваги , так як питання фінансування цих видатків не виступає предметом даного спору.  

Не є обґрунтованим посилання в апеляційній скарзі на інші нормативно-правові акти, оскільки згідно частини 2 ст.3 Закону №2195-1У державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.

Тому суд прийшов до правильного висновку про допущення відповідачем прав позивача і виніс рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Ч.1 ст. 195 КАС України передбачає, що суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги .

Згідно ст. 200 КАС України  суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

При вказаних обставинах колегія суддів не знаходить  підстав для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції.

На підставі викладеного, керуючись Законом України від 02 грудня 2010 року N 2748-VI  «Про внесення змін до розділу XII "Прикінцеві положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів" щодо передачі справ, пов'язаних із соціальними виплатами», ст.ст. 195, 197 , 198, 200,205,206  КАС  України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

 Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Сміла на рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 27 липня 2010 року - відхилити.

Рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 27 липня 2010 року    – залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає чинності через п’ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий :

          Судді :