АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22-а-565/11Головуючий по 1 інстанції
Категорія 10.3.1 Компанієць О.В.
Доповідач в апеляційній інстанції
Міщенко С. В.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 березня 2011 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:
головуючогоМіщенка С.В.,
суддівМагди Л.Ф., Сіренка Ю.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Сміла Черкаської області на рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 23 червня 2010 року по справі за позовами ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 до Управління Пенсійного фонду України в м. Сміла Черкаської області про стягнення державної допомоги, -
в с т а н о в и л а :
ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 звернулись до Смілянського міськрайонного суду Черкаської області з позовами про визнання дій відповідача щодо відмови виплати щомісячної соціальної допомоги в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком – протиправною, зобов’язання здійснити нарахування щомісячної соціальної допомоги та забезпечення її виплати за 2007-2009 роки та в подальшому при нарахуванні пенсії. Справи були об’єднані в одне провадження.
Свої вимоги мотивували тим, що вони 1940, 1937, 1938, 1940, 1938 року народження, відповідно до ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18 листопада 2004 року, мають статус дітей війни і згідно ст. 6 даного Закону їм повинна виплачуватись щомісячна соціальна державна допомога у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. Просили визнати відмову відповідача у нарахуванні та виплаті їм щомісячної соціальної допомоги у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком протиправною. Зобов’язати відповідача здійснити нарахування щомісячної соціальної допомоги у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком та забезпечити їм виплату за 2007-2009 роки заборгованих коштів.
Рішенням Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 23 червня 2010 року позови задоволено частково.
Стягнуто з Управління Пенсійного фонду України в м. Сміла Черкаської області недоплачену щомісячну соціальну допомогу в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком з 09 липня по 31 грудня 2007 року, з 22 травня по 31 грудня 2008 року та з 01 січня по 31 грудня 2009 року на користь:
ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 по 2618 грн. 13 коп. кожному;
ОСОБА_6 - 2495грн. 58 коп.
Стягнуто з Управління Пенсійного фонду України в м. Сміла Черкаської області на користь ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 по 163 грн. 34 коп. судових витрат кожному, на користь ОСОБА_6 – 155 грн. 70 коп. судових витрат.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, Управління Пенсійного фонду України в м. Сміла Черкаської області у встановлені строки оскаржило його, та не заперечуючи проти розміру визначеної судом заборгованості по соціальним виплатам, просить скасувати рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 23 червня 2010 року та ухвалити нове рішення суду, відмовивши позивачам у задоволенні їх позовних вимог, оскільки позивачам не було в повній мірі здійснено доплати як дітям війни у зв’язку з відсутністю коштів та механізму фінансування і виплати даного підвищення до пенсії.
Особи, які беруть участь у справі, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, в судове засідання не з’явились, а тому суд ухвалив розглядати справу в порядку письмового провадження.
Заслухавши доповідача, вивчивши та обговоривши матеріали справи, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню із наступних підстав.
У відповідності до ст.19 Конституції України правовий порядок в Україні грунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 отримують пенсію за віком та відносяться до категорії громадян, яким встановлено статус дитини війни і мають право на соціальний захист в межах, що був передбачений даним законом на момент його прийняття .І зокрема, відповідно до норм ст. 6 вказаного Закону мають право на отримання щомісячної держаної соціальної допомоги в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. Частиною 2 пункту 3 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004 р. визначено, що державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовим актами.
Внесені п.12 ст.71 та ст.111 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» та підпунктом 2 пункту 41 розділу ІІ Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 року у цей Закон зміни , що обмежували виплату вказаної допомоги, - були в подальшому рішеннями Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 1-29/2007 та від 22.05.2008 року за №10-рп/2008 року - визнані неконституційними. Інших змін до даного закону не вносилося.
Відповідно до статті 152 Конституції України - закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Таким чином , в судовому засіданні встановлено, що позивачі підпадають під дію Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та мають право на підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомогуи, що виплачуються замість пенсії, на 30% мінімальної пенсії за віком.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Таким чином, щомісячна доплата до пенсії для дітей війни є формою соціального забезпечення громадян, які відповідно до спеціального закону, є дітьми війни. Тобто, фактично ця щомісячна надбавка є формою реалізації конституційного права громадян, які є дітьми війни, на соціальний захист.
Отже в період з 09 липня по 31 грудня 2007 року , з 22 травня по 31 грудня 2008 року та протягом 2009 року відповідач , як орган , якому делеговано повноваження щодо призначення і виплати пенсій та доплат до них ,- був зобов’язаний нараховувати позивачам підвищення до пенсії згідно ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в редакції від 18.11.2004 року , відповідно до якої дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога , що виплачується замість пенсії , підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, виходячи з розміру, встановленого ч.1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове пенсійне страхування", і додаткового рішення законодавчого органу про відновлення попередньої редакції Закону , жоден нормативно-правовий акт не передбачає.
Відповідач у визначених Законом розмірах підвищення до пенсії позивачам не виплачував. Доводи управління пенсійного фонду щодо правомірності своїх дій з посиланням на відсутність бюджетних коштів для повної реалізації програми з доплат дітям війни судом не можуть братися до уваги , так як питання фінансування цих видатків не виступає предметом даного спору.
Крім того, ні позивач, ні відповідач не наголошували на застосуванні трирічного строку позовної давності .Тому в цій частині суд правомірно задовольнив позовні вимоги ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9
Згідно ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. При вказаних обставинах колегія суддів не знаходить підстав для скасування рішення суду першої інстанції.
На підставі викладеного, керуючись Законом України від 2 грудня 2010 року N 2748-VI «Про внесення змін до розділу XII "Прикінцеві положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів" щодо передачі справ, пов'язаних із соціальними виплатами», ст.ст. 197 , 198, 200,205,206 КАС України, колегія суддів,-
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Сміла Черкаської області на рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 23 червня 2010 року по справі за позовами ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 до Управління Пенсійного фонду України в м. Сміла Черкаської області про стягнення державної допомоги - відхилити.
Рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 23 червня 2010 року - залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає чинності через п’ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий :
Судді :