Справа № 2-1017/1/2011

                                                        РІШЕННЯ

                                 ІМЕНЕМ                                 УКРАЇНИ

06 травня   2011 року Миронівський районний суд Київської області

в складі:головуючого-судді Пархоменко В.М.

               при секретарі- Овчаренко В.С.

               за участю представника позивачки –ОСОБА_1

               представника третьої особи- ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Миронівці  цивільну справу  за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 ,третя особа з самостійними вимогами ОСОБА_5 про визнання права спільної сумісної власності на майно подружжя,визнання права власності на ? частину житлового будинку;

позовом третьої особи,яка заявляє самостійні вимоги ОСОБА_5 до ОСОБА_4,ОСОБА_3 про визнання права власності на 1|3 частину житлового будинку

                                                           встановив:

          У липні 2008 року позивачка ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом про визнання права власності  на ?  частину житлового будинку №АДРЕСА_2 та поділ вказаного будинку у натурі.

  Свої вимоги  обґрунтувала тим, що з відповідачем ОСОБА_4 перебувала у

зареєстрованому шлюбі з  19.12.1991року,у липні 2008року шлюбі розірвали.

 В період зареєстрованого шлюбу з відповідачем ОСОБА_4, за рахунок спільних коштів вони побудували житловий будинок по АДРЕСА_2

з господарськими  будівлями .Вказаний житловий будинок зареєстрований за ОСОБА_4 на підставі свідоцтва про право власності від 16.08.2001року

Зважаючи на те, що після розірвання шлюбу вони не  досягли згоди щодо спільного користування та володіння  спірним будинком, просить  розділити його у частках 1/2 та 1/2.

Третя особа ,яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору ОСОБА_5  звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4,ОСОБА_3 про визнання за ним права власності на ? частину житлового будинку по АДРЕСА_2, посилаючись на те,що він з батьком ОСОБА_4  жили однією сім»єю з дня його народження. Батько перебував у шлюбі з ОСОБА_3 з 1991року по 2008рік.  Рішенням виконкому Миронівської міської ради у 1991року батькові була виділена земельна ділянка для будівництва житлового будинку по АДРЕСА_2. У них з батьком була  домовленість про спільне будівництво будинку з метою створення спільної власності.Він приймав участь у будівництві будинку та господарських будівель своєю працею та коштами,оскільки будинок будувався для його сім»ї у зв»язку з тим,що він не був забезпечений житлом. Батько мав кооперативну квартиру, позивачка ОСОБА_3 також мала свою квартиру,яку отримала у 1990році. Частина будівельних матеріалів була закуплена ще у 1990році,потім закуплялись у 1992-1994роках, у 1994році почали будувати будинок.За роботу розраховувались цукром,який він з батьком отримували від цукрозаводу як забудовники відповідно до колективного договору. У 1995році за роботу по перекриттю будинку з бригадою він також розраховувався цукром та грішми. Починаючи з 1992року за особисті кошти закупляв будівельні матеріали-камінь,залізо,труби для опалення та  водопостачання,фарбу ті інше.За виконані роботи розраховувався власними коштами. Відповідач ОСОБА_4 з 1997року припинив вкладати кошти у будівництво,а відповідачка ОСОБА_3 взагалі не приймала участь коштами у будівництві,оскільки мала власну квартиру,на утримання якої витрачала свої кошти.

         У 2001році будинок був зданий в експлуатацію,проте  залишались невиконаними багато робіт,фактично був закінчений перший поверх,а другий поверх і оздоблювальні роботи він продовжував виконувати за власні кошти. У 2004році поселився у будинок,а у 2005році зареєструвався у ньому. Після поселення   був проведений  благоустрій при -будинкової території, облаштовано паркан.

          Зважаючи на те, що він вклав особисті кошти та працю  у будівництво будинку, його участь  була з метою створення спільної власності, вважає, що набув  права власності  на ? частину спірного будинку.

           У ході розгляду справи третя особа ОСОБА_5 змінив свої позовні вимоги ,та просить визнати за ним право власності на 1/3 частину  спірного будинку з підстав,викладених у позовній заяві.(а.с.229)

            У судовому засіданні позивачка ОСОБА_3 позовні вимоги підтримала, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві, просить визнати за нею право власності  на ? частину  житлового будинку та господарських будівель по АДРЕСА_2, та  розділити його згідно висновку судової будівельно-технічної експертизи  від 23.06.2009року (а.с.109-128)   по другому варіанту розподілу, виділивши їй у користування приміщення 1-1,1-2,1-3,104,1-5,6,ганок ,а також літню кухню , погріб. Всі передбачені при цьому переобладнання зобов»язується провести сама за власні кошти,на компенсаційних виплатах не наполягає.

            Відповідач ОСОБА_4 позов ОСОБА_3 визнав частково, а позов третьої особи ОСОБА_5 визнав повністю ; визнає право позивачки на 1/3 частину спірного житлового будинку та вважає за доцільне розділити  будинок між ними трьома, виділивши  по 1/3  частині будинку  кожному. Пояснив, що до шлюбу з ОСОБА_3 жив із сином під першого шлюбу ОСОБА_5 однією сім»єю у кооперативній квартирі АДРЕСА_1. Коли син став повнолітнім і мав самостійний заробіток, вони домовились про будівництво для нього будинку. З цією метою з 1990року  стали закупляти будівельні матеріали- цеглу, шифер, панелі для перекриття, камінь.У 1991року йому була наділена земельні ділянка для будівництва по АДРЕСА_2,з сином домовились про його участь у будівництві з метою створення спільної власності.

Влітку 1991року вони побудували  зблоковані сарай,погріб,літню кухную,гараж,а покрівлю зробили у 1995році. У 1994році стали будувати будинок,з 1997року будівництво здійснював сам син за свої особисті кошти і своєю працею,у 2004році поселився у будинку,а  у 2005році зареєструвався у ньому. У 2001році будинок був прийнятий у експлуатацію,проте син продовжував будівництво і облаштування другого поверху будинку.Всі будівельні  роботи, які  ним виконані до 2006року він виконував сам та за власні кошти. У 2006році він припинив шлюбні відносини з позивачкою, вона перешла жити у свою квартиру, а у 2008році  вони офіційно розірвали шлюб. ОСОБА_3 ніякої участі у будівництві будинку не приймала, свій заробіток витрачала на власні потреби та облаштування своєї квартири, вона знала,що будинок будується для його сина і ніколи не заперечувала проти цього.Просить  визнати за ним,позивачкою та ОСОБА_5 право власності  кожного  по 1/3 частині спірного будинку та розділити його в  натурі згідно висновку судової будівельно-технічної експертизи від 04.03.2011року (а.с.267—292) по  першому варіанту варіанту Б (а.с.278-279),виділишви ОСОБА_5 приміщення 1-1(тамбур),1-1 ,коридор,1-3,,а також гараж та погріб; йому видили приміщення кодиор,приміщення 1-4,105,1-6,1-7, та літню кухні; ОСОБА_3 –приміщення 1-8,1-9,1-10,1-11,а також сарай. Всі переобладнання по вказаному варіанту зобов»язується зробити сам  за власні кошти.

                   Третя особа,яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору ОСОБА_5 позов ОСОБА_3 не визнав,свої позовні вимоги підтримав,з підстав викладених у позовній заяві. Просить визнати за ним право власності на 1/3 частину спірного житлового будинку  та розділити його у натурі згідно варіанту,вказаного відповідачем ОСОБА_4

                      Заслухавши сторони, третю особу, їх представників, свідків, дослідивши та оцінивши зібрані у справі  докази в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позов ОСОБА_3 підлягає задоволенню;позов третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору ОСОБА_5 слід залишити без задоволення з наступних підстав.

При вирішення вказаного спору суд керується нормами ЦК УРСР в ред..1963року та КпШС,оскільки за загальним правилом дії законів та інших нормативно-правових актів у часі (ч.1 ст.58 Конституції України) норми ЦК України 2003року та СК України застосовуються до правовідносин,які виникли після набрання ними чинності,а спірний будинок було споруджено в період з 1991року по 2001рік.

Відповідно до ч.1 ст.22,ч.1 ст.28 Кодексу про шлюб та сім»ю України,який був чинним на час   будівництва подружжям спірного будинку з господарськими будівлями,майно,нажите подружжям за час шлюбу,є його спільною сумісною власністю.

В разі поділу майна,яке є спільною сумісною власністю подружжя,їх частки визнаються рівними.

Згідно із ч.1 ст.29 КпШС України ,якщо між подружжям не досягнуто згоди про спосіб поділу спільного майна,то за позовом подружжя або одного з них суд може постановити рішення: про поділ майна в натурі,якщо це можливо без шкоди для його господарського призначення; про розподіл речей між подружжям з урахуванням їх вартості та частки кожного з подружжя в спільному майні; про присудження майна в натурі одному з подружжя з покладенням на нього обов»язку компенсувати другому з подружжя його частку грішми.

Згідно п.4 Постанови Пленуму Верховного суду України від 04.10.1991року №7 із наступними змінами,  «Про практику застосування судами законодавства,що регулює право власності громадян на жилий будинок»у приватній власності  громадян можуть знаходитись жилі будинки, збудовані на відведеній у встановленому порядку земельній ділянці або придбані  на законних  підставах.

Оскільки згідно зі ст..17 ЗК і ст..14 Закону України «Про власність»,чинними на час виникнення спірних відносин,земельні ділянка для будівництва жилого будинку і господарських будівель надається громадянину у приватну власність,участь інших осіб у будівництві не створює для них права приватної власності на жилий будинок,крім випадків,коли це передбачено законом.

Згідно зі статтями 16 і 17 Закону України «Про власність»,таке право,зокрема,виникає,коли будівництво велось подружжям в період шлюбу-жилий будинок у зв»язку з цим є їх спільною сумісною власністю,або велось за рахунок спільної праці членів сім»ї-жилий будинок стає їх спільною сумісною власністю,якщо інше не було встановлено письмовою угодою між ними.

Інші особи,які приймали участь у будівництві жилого будинку(його купівлі) не на підставі угоди про створення спільної власності,яка відповідає законодавству,вправі вимагати не визнання права власності  на будинок,а відшкодування своїх затрат на будівництво(купівлю будинку),якщо допомогу забудовнику (покупцю)вони надавали не безоплатно.

Таке  ж право за цих умов належить членам сім»ї власника жилого будинку , якщо вони приймали участь лише у будівництві підсобних будівель(літньої кухні,сараю,тощо) і підсобних приміщень або коли їх затрати на ремонт жилого будинку перевищували покладений на них ст..156 ЖК обов»язок.

Судом встановлено, що  позивачка ОСОБА_3 та  відповідач ОСОБА_4 перебували  у фактичних шлюбних відносинах з 1986року,у грудні 1991року зареєстрували шлюб, що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу (а.с.16)

У 2006році сторони припинили шлюбні відносини, а у 2008році розірвали шлюб у судовому  порядку(а.с.17)

Рішенням виконкому Миронівської міської ради у1991року ОСОБА_4 була виділена земельна ділянка по вулиці Незалежності в м.Миронівка для будівництва житлового будинку.

Будівництво житлового будинку №АДРЕСА_2 здійснювалось подружжям під час шлюбу за спільні сумісні кошти.

Після закінчення будівництва та прийняття  будинку в експлуатацію, спірний жилий будинок був зареєстрований на  ім»я ОСОБА_4 та видано свідоцтво про право власності на нього(а.с.32)

Після припинення шлюбних відносин та розірвання шлюбу сторони не дійшли згоди щодо поділу будинку та користування ним у  добровільному  порядку.Оскільки в разі поділу майна,яке є спільною сумісною власністю подружжя їх частки визнаються рівними,то частка кожного з них складає  по ? частині.

Висновком судової будівельно-технічної експертизи  №9294/9295 від 23.06.2009року,

проведеної на підставі ухвали суду від 26.08.2008року, надано два варіанти поділу будинку з урахуванням одночасно поділу господарських будівель,зведених на земельній ділянці по АДРЕСА_2

Позивачка наполягала на  варіанті другому поділу будинку з виділенням їй приміщень 1-1,1-2,1-3,1-4,1-5,6,ганку,а також літньої кухні та погрібу,оскільки при такому варіанті поділу менше необхідно зробити переобладнань та менша їх вартість -8268грн.(а.с.113)

При цьому всі необхідні переобладнання ,пов»язані з виділенням вказаної частини будинку,вона погодилась взяти на себе та здійснити їх за власні кошти.

Відповідач ОСОБА_4 та третя особа ОСОБА_5 наполягають на  поділу будинку по 1/3 частині кожному згідно висновку судової будівельно-технічної експертизи №2689/10-15/1275/11-15 від 04.03.2011року з тих підстав,що ОСОБА_5 також має право  власності на частину спірного будинку.

Оскільки суд приходить до висновку про необхідність поділу будинку в рівних частках між бувшим подружжям ОСОБА_3 та ОСОБА_4,то варіанти поділу будинку згідно вказаного висновку судом не розглядаються.

Суд вважає  безпідставними доводи третьої особи та відповідача ОСОБА_4 про домовленість про спільне будівництво будинку з метою створення спільної власності на будинок,оскільки вказану домовленість спростовує  інший  бувший член їх сім»ї –позивачка ОСОБА_3,що  свідчить про  відсутність такої домовленості  між членами  сім»ї та забудовником у зв»язку з чим  ОСОБА_5 має право лише на відшкодування своїх затрат на будівництво будинку,оскільки з наданих суду  документів вбачається,що така допомога надавалась ним не безоплатно. З цих підстав позов третьої особи ОСОБА_5 не підлягає задоволенню.

Покази допитаних  свідків та відповідача,третьої особи про те,що позивачка ОСОБА_3 не брала участі у будівництві будинку не є підставою для невизнання за нею права власності на  частину житлового будинку,оскільки згідно ч.2 ст.22 КпШС України подружжя користується рівними правами на майно і в тому разі,якщо один із них був зайнятий веденням домашнього господарства,доглядом за дітьми або з інших поважних причин не мав самостійного заробітку.Тобто,навіть якби позивачка не працювала,а вела домашнє господарство,то мала б рівне право власності  із другим подружжям при поділі майна.

Суд вважає за необхідне обрати для поділу будинку варіант другий висновку судової будівельно-технічної експертизи від 26.08.2008року,оскільки такий варіант є найбільш прийнятним,відповідає інтересам обох сторін та їх рівному праву власності  на будинок,оскільки проводиться у відповідності з розміром їх часток у власності,при цьому переобладання у будинку,які необхідно провести, є нескладними,меншої вартості,та які позивачка  бере на себе  та не вимагає компенсаційних витрат.

Миронівська міська рада,інспекція державного пожежного нагляду,інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області, Миронівська Філі ВАТ «Київоблгаз»,Миронівська РайСЕС  не заперечують проти переобладнання житлового будинку №АДРЕСА_2 з одноквартирного у двохквартирний (а.с.151,208,211-213)

Спору щодо вартості  будинку та господарських будівель між сторонами не виникало.

Жодна із сторін не наполягає на відшкодуванні витрат,пов»язаних з проведенням  судових будівельно-технічних експертиз.

На підставі  п.28 ст.4 Декрету КМУ «Про державне мито»сторони звільнені від сплати судового збору.

                        На підставі ст.ст.22,28,29 Кодексу  про шлюб та сім»ю України,постанови Пленуму Верховного Суду України від 04.10.1991року №7»Про практику застосування судами законодавства,що регулює право власності громадян на жилий будинок»,

                        Керуючись ст.ст.10,11,60,209,212-215 ,218 ЦПК України,суд

                                                                 Вирішив:

Позов  ОСОБА_3  задовольнити.

Визнати за ОСОБА_3 право власності на ? частину житлового будинку,господарських будівель  та споруд ,що розташовані по АДРЕСА_2 та виділити їй приміщення :1-1-веранду (11,8м2)-32433грн.,частину приміщення 1-2(передпокій)-(14,4м2)-41224грн.,1-3 житлову кімнату –(26,4м2)-75577грн.,1-4 житлову кімнату-18,9м2-54107грн., 1-5-ванну кімнату(3,8м2)-10879грн.,6-туалет-(1,4м2)-4008грн.,ганок -3154грн., а також літню кухню-83920грн.,погріб-21110грн.

Визнати за ОСОБА_4 право власності на ? частину житлового будинку,господарських будівель  та споруд ,що розташовані по АДРЕСА_2 та виділити йому  приміщення: частину приміщення  1-2(передпокій)-(16,3м2)-46663грн.,1-7-кухню-(12,0м2)-34353грн.,1-8-коридор(13,2м2)-35213грн.,1-9-житлову кімнату(15,5м2)-41349грн.,1-10 житлову кімнату(23,3м2)-61890грн.,веранду(13,1м2)-36006грн., а також гараж-47977грн.,сарай-33917грн..

Зобов»язати ОСОБА_3  здійснити переобладнання у будинку:

-демонтувати віконний блок в приміщенні 1-2 та влаштувати вхідні двері з ганком;

-демонтувати дверний блок між приміщеннями 1-1 та 1-2 та влаштувати новий проріз;

-влаштувати перегородки з дверима в приміщеннях 1-1 та 1-2.

позов третьої особи,яка заявляє самостійні вимоги ОСОБА_5 до ОСОБА_4,ОСОБА_3 про визнання права власності на1/3 частину житлового будинку залишити без задоволення.

     Рішення може бути оскаржене  в апеляційний суд Київської області через Миронівський районний суд  в 10-денний строк  з дня його проголошення

                                           Суддя                  В.М.Пархоменко

Рішення суду у повному обсязі виготовлено -7.05.2011року