У х в а л а

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

16 червня 2006 року                                                           м. Київ

Суддя Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Левченко Є.Ф.,

розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Погребищенського районного суду Вінницької області від 16 листопада  2005 року та ухвалу Апеляційного суду Вінницької області від 12 січня  2006 року в справі за позовом ОСОБА_2 в інтересах малолітньої ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної злочином,

в с т а н о в и в :

У березні 2003 р. ОСОБА_2 в інтересах малолітньої ОСОБА_3 звернулася в суд із позовом до ОСОБА_4,  ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної злочином.

Зазначала, що 16.03.2004 р. на АДРЕСА_1 неповнолітній син відповідачів - ОСОБА_5, катаючись на велосипеді, скоїв наїзд на її малолітню доньку  ОСОБА_3, внаслідок чого останній були заподіяні середньої тяжкості тілесні ушкодження.

Рішенням Погребищенського районного суду Вінницької області від 16.11.2005 р., залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 12.01.2006 р., позов задоволено частково.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати судові рішення та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Розглянувши касаційну скаргу, вважаю, що підстави для відкриття касаційного провадження відсутні, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 328 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.

Судами встановлено, що відносно неповнолітнього ОСОБА_5 була порушена кримінальна справа за ознаками вчинення ним злочину, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України - умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження. У процесі досудового слідства встановлено, що 16.03.2004 р. на АДРЕСА_1 неповнолітній син відповідачів ОСОБА_5, катаючись на велосипеді, по необережності вчинив наїзд на малолітню ОСОБА_3, заподіявши їй середньої тяжкості тілесні ушкодження. В зв'язку з цим дії неповнолітнього ОСОБА_5 були перекваліфіковані з ч. 1 ст. 122 КК України на ст. 128 КК України - необережне середньої тяжкості тілесне ушкодження.

Постановою Погребищенського районного суду від 8.02.2005 р. кримінальну справу відносно неповнолітнього ОСОБА_5 за ст. 128 КК України було закрито через недосягнення ним 16-ти річного віку, з якого передбачена кримінальна відповідальность за даний злочин.

Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до змісту ст.ст. 1166, 1179 ЦК України майнову відповідальність за шкоду завдану неповнолітнім ОСОБА_5 за відсутності у нього власного майна несуть його батьки та дійшов правильного висновку щодо розміру її відшкодування, виходячи з фактичних обставин справи.

Апеляційний суд обґрунтовано погодився з рішенням місцевого суду та залишив його без змін.

Із змісту касаційної скарги та оскаржуваних судових рішень не вбачається порушення судами норм матеріального та процесуального права, касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.

Керуючись п. 5 ч. 3 та ч. 5 ст. 328 ЦПК України,

у х в а л и в :

Відмовити ОСОБА_1 у відкритті касаційного провадження у справі за позовом ОСОБА_2 в інтересах малолітньої ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної злочином.

Копію ухвали разом з доданими до касаційної скарги матеріалами направити ОСОБА_1.

Касаційну скаргу залишити в суді касаційної інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Верховного Суду України                                   Є.Ф. Левченко