АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
_______________________________________________________________________
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
4 травня 2011 року м. Чернівці
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Чернівецької області в складі:
головуючої Перепелюк І.Б.
суддів: Галичанського А.Д., Чупікової В.В.
секретар Варгоцька Н.С.
за участю: представника ВАТ «Державний Ощадний банк України», представника філії –Кельменецького відділення №6796 ВАТ «Ощадбанк»,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3, третя особа Відкрите акціонерне товариств «Державний ощадний банк України»про визнання недійсним договору купівлі-продажу житлового будинку, за апеляційною скаргою Відкритого акціонерного товариства «Державний ощадний банк України»в особі філії –Кельменецького відділення №6796 ВАТ «Ощадбанк»на рішення Кельменецького районного суду Чернівецької області від 11 березня 2011 року,-
В С Т А Н О В И Л А :
В грудні 2010 року позивач ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа ВАТ «Державний ощадний банк України»про визнання недійсним договору купівлі-продажу житлового будинку.
Позовні вимоги обґрунтовувала слідуючими обставинами. Вона з ОСОБА_2 проживають однією сім»єю з 1960 року. За час спільного проживання вони побудували у 1960-1965рр. житловий будинок по АДРЕСА_1 Протягом 2004-2006рр. провели за спільні кошти капітальний ремонт будинку, зробили добудову. 21 вересня 2007 року ОСОБА_2 оформив право власності на зазначений будинок на власне ім»я, а 11 жовтня 2007 року він продав будинок ОСОБА_3
Оскільки згоду на продаж будинку позивач не надавала, просила визнати договір купівлі-продажу будинку недійсним.
Рішенням Кельменецького районного суду від 11 березня 2011 року позов задоволено. Визнано недійсним договір купівлі-продажу житлового будинку, який розташований по АДРЕСА_1 укладений 11 жовтня 2007 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3
На рішення суду першої інстанції ВАТ «Державний Ощадний банк України» подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм процесуального та матеріального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції, та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити. Посилається на те, що позов пред»явлений з метою ухилення від належного виконання зобов»язань за договором поруки ОСОБА_3
Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення скасуванню з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст. 303 ч.1 ЦПК України, апеляційний суд перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених в суді першої інстанції.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що спірний будинок по АДРЕСА_1 був побудований спільною працею і є спільною частковою власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_2
В той же час суд, посилаючись на положення ст.74СК України враховуючи, що шлюб між сторонами не зареєстрований, вважав, що їх майно є спільною сумісною власністю. Відповідно до ч.3 ст.65 СК України для укладення одним ії подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого із подружжя має бути подана письмово та нотаріально оформлена. Оскільки позивач згоди на відчудження будинку не надавала, суд прийшов до висновку, що договір купівлі-продажу слід визнати недійсним.
Однак такий висновок суду зроблений з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до положень ст. 213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до ст. 2 ЦПК, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до статті 8 ЦПК, а також правильно витлумачив ці норми.
Суд першої інстанції ухвалив рішення, яке не відповідає цим вимогам, а тому підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення.
При розгляді справи суд першої інстанції безпідставно не врахував, що ОСОБА_2 уклав з ОСОБА_3 договір купівлі-продажу житлового будинку з господарськими спорудами, оскільки був його власником на підставі свідоцтва про право власності від 04 жовтня 2007 року.
Зазначене свідоцтво про право власності не оспорювалось.
На момент укладення договору купівлі-продажу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не були в зареєстрованому шлюбі. Крім того вони не були в зареєстрованому шлюбі і на момент створення цього майна, отже посилання суду на ст.65 СК України є безпідставним.
Невірним є і застосування судом першої інстанції положень ст.74СК України, оскільки зазначена норма не діяла на момент будівництва будинку, який був побудований в 1960-1965рр.
Так, відповідно до положень ст. ст. 22, 24, 25, КЗпШС України , які діяли під час виникнення правовідносин, щодо набуття спірного майна –будинку, майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном.
Однак при розгляді справи суд не врахував, що сторони не перебували в зареєстрованому шлюбі.
Із заяви ОСОБА_2, що міститься в матеріалах справи, до нотаріальної контори, вбачається, що житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 є його особистою власністю, оскільки нажитий ним не перебуваючи в зареєстрованому шлюбі та у фактичних шлюбних відносинах, що він особисто підтверджує в зазначеній заяві.
Крім того в цій же заяві нотаріусом засвідчено факт відсутності штампу з відміткою про реєстрацію шлюбу в паспорті ОСОБА_2
Згідно з вимогами ст.ст. 16 і 17 Закону України "Про власність" право приватної власності на житловий будинок, зокрема, виникає, коли будівництво велось подружжям в період шлюбу - житловий будинок у зв'язку з цим є їх спільною сумісною власністю, або велось за рахунок спільної праці членів сім'ї - житловий будинок стає їх спільною сумісною власністю, якщо інше не було встановлено письмовою угодою між ними.
Відповідно до п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 1995 року № 20 "Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок" інші особи, які приймали участь у будівництві житлового будинку (його купівлі) не на підставі угоди про створення спільної власності, яка відповідає законодавству, вправі вимагати не визнання права власності на будинок, а відшкодування своїх затрат на будівництво (купівлю будинку), якщо допомогу забудовнику (покупцю) вони надавали не безоплатно.
Про те, що будинок є спільною сумісною чи частковою власністю, як зазначив в рішенні суд першої інстанції, належних та допустимих доказів не представлено.
В ст. 215 ЦК України наведені підстави недійсності правочину.
Згідно п. 7 Постанови № 9 Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року „Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними”, правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.
Враховуючи всі обставини по справі, колегія суддів вважає, що відсутні підстави для задоволення позовної заяви та визнання договору купівлі-продажу житлового будинку недійсним.
За таких обставин, рішення суду першої інстанції відповідно до п. 4 ч.1 ст.309 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 307, 309 ЦПК України, колегія суддів, -
В И Р І Ш И Л А :
Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Державний ощадний банк України»в особі філії –Кельменецького відділення №6796 задовольнити.
Рішення Кельменецького районного суду Чернівецької області від 11 березня 2011 року скасувати.
В позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3, третя особа Відкрите акціонерне товариств «Державний ощадний банк України»про визнання недійсним договору купівлі-продажу житлового будинку відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Головуючий /підпис/
Судді: /підписи/
З оригіналом згідно: