У х в а л а

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

16 червня 2006 року                                                           м. Київ

Суддя Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Левченко Є.Ф.,

розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Богодухівського районного суду Харківської області від 7 листопада               2005 року та ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 16 січня          2006 року в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди,

в с т а н о в и в :

У травні 2005 р. ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом до             ОСОБА_2, який в той час займав посаду голови Апеляційного суду Сумської області, про відшкодування моральної шкоди.

Зазначав, що 14.03.2005 р. він звернувся до відповідача із письмовою заявою, в якій вказав на допущені  порушення вимог закону судом першої інстанції під час розгляду цивільної справи за його позовом до Дочірнього будівельно-монтажного підприємства “Лебединпромбуд” ВАТ “Сумбуд” про спонукання до виконання розпорядження і просив вжити заходи щодо перегляду цього рішення в апеляційному порядку. Однак на порушення вимог Законів України “Про звернення громадян” та “Про інформацію” відповіді йому надано не було, чим заподіяно моральну шкоду.

Рішенням Богодухівського районного суду Харківської області від 7.11.2005 р., залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 16.01.2006 р., в позові відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати судові рішення у справі та ухвалити нового рішення, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Розглянувши касаційну скаргу, вважаю, що підстави для відкриття касаційного провадження відсутні, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 328 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.

Відмовляючи в задоволені позову, місцевий суд виходив з того, що заява, передана ОСОБА_1 відповідачу, стосувалася цивільної справи, яка знаходилася в провадженні Апеляційного суду Сумської області, а тому була передана ним до апеляційного суду для розгляду разом з матеріалами зазначеної справи. Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо поширення на спірні правовідносини дії ст. 12 Закону України “Про звернення громадян”.

Апеляційний суд обґрунтовано погодився з рішенням місцевого суду та залишив його без змін.

Із змісту касаційної скарги та оскаржуваних судових рішень не вбачається порушення судами норм матеріального та процесуального права, касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.

Керуючись п. 5 ч. 3 та ч. 5 ст. 328 ЦПК України,

у х в а л и в :

Відмовити ОСОБА_1 у відкритті касаційного провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2  про відшкодування шкоди.

Копію ухвали разом з доданими до касаційної скарги матеріалами направити ОСОБА_1.

Касаційну скаргу залишити в суді касаційної інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Верховного Суду України                                                      Є.Ф. Левченко