ЛЬВІВСЬКИЙ  АПЕЛЯЦІЙНИЙ  АДМІНІСТРАТИВНИЙ  СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 квітня 2011 р. Справа № 66226/09

          Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду, у складі:

головуючого судді                           Любашевського В.П.

суддів                                                Заверухи О.Б.

            Ніколіна В.В.

розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові справу

за апеляційною скаргою управління праці та соціального захисту населення Рогатинської районної державної адміністрації Івано-Франківської області на постанову Рогатинського районного суду Івано-Франківської області від 30.06.2009 року по справі за позовом ОСОБА_2 до управління праці та соціального захисту населення Рогатинської районної державної адміністрації Івано-Франківської області про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И Л А :

В травні 2009 року позивач звернувся в суд із позовом до відповідача та просить задовольнити вимоги заявлені в позовній заяві.

Постановою суду першої інстанції позов задоволено частково.

Суд виходив з того, що дії відповідача не відповідали чинним на момент їх вчинення нормативно-правовим актам, які визначали порядок нарахування та розмір допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

Не погодившись із постановою суду першої інстанції, відповідач оскаржив її в апеляційному порядку. У апеляційній скарзі просить скасувати постанову суду першої інстанції, вважаючи її такою, що прийнята із порушенням норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Особи, що беруть участь у справі, в судове засідання для розгляду апеляційної скарги не прибули, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, а тому колегія суддів, у відповідності до ч.1 ст. 197 КАС України, вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки таку може бути вирішено на основі наявних у ній доказів.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити з наступних підстав.   

Судом встановлено, підтверджено матеріалами справи, що позивач є матір’ю малолітньої дитини, що підтверджується відповідним свідоцтвом про народження та здійснює догляд за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а отже має право на отримання щомісячної грошової допомоги відповідно до ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми», у розмірі встановленому законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років.

Відповідно до п. 14 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» від 19.12.2006 року №489-V, дію ч. 1 ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» на 2007 рік було зупинено та у відповідності до ст. 56 означеного Закону №489-V встановлено, що допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку для застрахованих осіб надається у розмірі, що дорівнює різниці між 50% прожиткового мінімуму встановленого для працездатних осіб та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 90 гривень для незастрахованих осіб та не менше 23% прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб.

Рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року, справа №1-29/2007 за конституційним поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статті 56, пункту 14 статті 71 в частині зупинення на 2007 рік дії статті 12, частини першої статті 15 та пункту 3 розділу VIII «Прикінцеві положення» Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» щодо встановлення розміру допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).

Беручи до уваги той факт, що положення ст. 56 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», за якою у 2007 році виплата державної допомоги сім’ям з дітьми відповідно до Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» не відповідає Конституції України, тому судом першої інстанції зроблено підставний висновок, що стороні позивача її виплачено не в повному обсязі. Проте позовні вимоги задоволенню не підлягають, оскільки позивачем пропущено строк на звернення до суду за захистом своїх прав.

Відповідно до ч.1 ст.99 КАС України, адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Згідно ч. 1 ст. 100 КАС України (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.

З матерілів справи вбачається, що позивач звернувся до суду за захистом своїх прав в травні 2009 року. Таким чином, позивач звернувся до суду з пропуском строку звернення до адміністративного суду.

Як вбачається із поданого відповідачем заперечення, відповідач наполягав на застосуванні наслідків пропущення строків звернення до суду, передбачених ст. 100 КАС України.

Оскільки вищенаведене рішення Конституційного суду України №6-рп/2007 було офіційно оприлюднено, а саме опубліковано в Офіційному віснику України від 27.07.2007 року №52, Віснику Конституційного суду України від 10.09.2007 року №4, відповідачем було заявлено клопотання про застосування річного строку звернення до суду, то колегія суддів приходить до переконання про наявність достатніх підстав для відмови в задоволенні заявленого позову про стягнення допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за 2007 рік з підстав пропуску строку звернення до адміністративного суду.

Щодо позовних вимог про стягнення допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за 2008 рік, то колегія суддів приходить до переконання, що такі не підлягають задоволенню, оскільки статтею 58 Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» затверджено на 2008 рік прожитковий мінімум на дітей віком до 6 років в наступних розмірах: з 01 січня – 526 грн., з 01 квітня – 538 грн., з 01 липня – 540 грн., а згідно пункту  23 цього Закону, підпункт 8 пункту 8 з розділу VIII «Прикінцеві положення» Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» викладено у такій редакції: «Допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі, що дорівнює різниці між: з 01 січня 2008 року – 50%, з 01 січня 2009 року – 75%, з 01 січня 2010 року – 100% прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб та середньомісячним сукупним доходом сім’ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців».

Саме тому, у 2008 році нарахування та виплата вказаної допомоги здійснювались відповідно до ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» та положень Закону України «Про загальнообов’язкове соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання які спричинили втрату працездатності», якими визначено, що допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі, що дорівнює різниці між прожитковим мінімумом, встановленим для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім’ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 130 грн., і дане положення рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 року чи іншими нормативно-правовими актами після закінчення 2008 року не було визнано неконституційним.

Окрім вказаного, судова колегія звертає увагу на відсутність підстав для визначення в судовому порядку конкретного розміру допомоги, оскільки такий повинен визначатися саме органами праці та соціального захисту населення, а не судом.

За таких обставин оскаржувана постанова суду першої інстанції прийнята з порушенням та неправильним застосуванням норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, що відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України є підставою для її скасування та прийняття нової постанови.

Керуючись ст. 160, ст. ст. 195, 197, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу управління праці та соціального захисту населення Рогатинської районної державної адміністрації Івано-Франківської області про стягнення заборгованості задовольнити, а постанову Рогатинського районного суду Івано-Франківської області від 30.06.2009 року по справі № 2а-414/09 - скасувати;

Прийняти нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_2 до управління праці та соціального захисту населення Рогатинської районної державної адміністрації Івано-Франківської області про стягнення заборгованості – відмовити

Постанова набирає законної сили через п’ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили.

Головуючий суддя                                                                                                           В. П. Любашевський

Судді                                                                                                                                  О.Б. Заверуха

В.В. Ніколін