Справа № 2-а-3452/11

У Х В А Л А  

іменем України

28 квітня 2011 року                                                                       м. Київ

Суддя Святошинського районного суду м. Києва Миколаєць І.Ю., розглядаючи у порядку скороченого провадження адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України у Святошинському районі м. Києва про зобов’язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

22.04.2011 року позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить: зобов’язати Управління пенсійного фонду України у Святошинському районі м. Києва провести перерахунок та виплату йому як дитині війни доплати до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 01.01.2006 р. по дату ухвалення рішення з урахування проведених виплат, зобов’язати відповідача призначити довічно дану доплату в зазначеному розмірі і виплачувати її починаючи з 01.04.2011 р., зобов’язати відповідача утриматися від самостійного відходу від встановленого судом порядку нарахування пенсії, а також стягнути з нього правову допомогу в розмірі 300,00 грн.

Ухвалою суду від 28.04.2011 р. відкрито провадження по справі.

Відповідно до ч. 2 ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлене інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Позивач заявив клопотання застосувати норму п. 5 ст. 268 ЦК України та не поширювати позовну давність на заявлені позовні вимоги щодо відшкодування шкоди, завданої прийняттям нормативно-правових актів, визнаних незаконними, заявлені у порядку ст. 21 КАС України та ст. 152 Конституції України і ст. 1175 ЦК України. Також зазначив, що відповідно до ч. 2 ст. 46 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»та ст. 87 Закону України «Про пенсійне забезпечення», належні йому виплати повинні виплачуватися за минулий час без обмежень.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши доводи позивача суддя вважає неповажними причини пропуску строку звернення до адміністративного суду враховуючи наступне.

Відповідно до ст. 87 Закону України «Про пенсійне забезпечення» суми пенсій не одержані з вини органу, що призначає або виплачує пенсію, виплачуюються за минулий час без обмеження будь-яким строком. Із змісту зазначеної норми вбачається, що її положення застосовуються у випадку, коли пенсія була нарахована, але з вини пенсійного органу не одержана пенсіонером. Суддя не приймає до уваги посилання позивача на зазначену норму як на правову підставу поновлення строку для звернення до суду із адміністративним позовом чи незастосування положень ч. 2 ст. 99 КАС України, оскільки спірні правовідносити виникли у зв’язку із наявністю в системі чинного законодавства правових норм, що по різному регламентують розмір надбавки до пенсії позивача. Відповідач нараховував таку надбавку, керуючись постановами Кабінету Міністрів України, виконання яких є обов’язком останнього і не залежить від його волі, і виплачував у повному обсязі всі нараховані платежі, тому у суду відсутні правові підстави вважати наявною вину відповідача у несвоєчасному одержанні позивачем надбавки до пенсії у повному обсязі.

Відповідно до ч. 2 ст. 46 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуюються за минулий час без обмежень будь-яким строком з нарахування компенсації втрати частини доходів. Суддя не приймає до уваги посилання позивача на зазначену норму як на правову підставу поновлення чи незастосування положень ч. 2 ст. 99 КАС України, оскільки нараховані суми пенсії виплачені позивачу у повному обсязі. Про наявність заборгованості у виплаті нарахованих пенсій позивач жодним чином не зазачає. Враховуючи наявністю в системі чинного законодавства правових норм, що по різному регламентують розмір надбавки до пенсії, суд не вважає, що є правові підстави застосування положення ч. 2 ст. 46 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

Суддя не бере до уваги посилання позивача на ст.ст. 268, 1175 Цивільного кодексу України, оскільки дані норми регулюють питання відшкодування шкоди, завданої дією чи бездіяльністю органу державної влади чи посадовою особою, а предметом позову, що розглядається, є розмір пенсії позивача.

Незнання законів та не бажання скористатися правом знати такі закони суддя не вважає поважними причинами пропуску строку звернення до адміністративного суду.

Посилання позивача на п. 5 ст. 268 Цивільного кодексу України суд вважає недоречними, оскільки зазначена норма стосується страхових виплат, які за своєю юридичною природою не є соціальною допомогою, яка виплачується дітям війни.

Також позивач не зазначив обставин, що перешкодили йому звернутися до суду раніше та докази таких обставин.

Враховуючи викладене та керуючись ст. 100 КАС України суддя залишає без розгляду позовні вимоги щодо перерахунку і виплати пенсії та допомоги на оздоровлення позивачу за період з 01.01.2006 р. по 22.10.2010 року.

Суддя залишає позовні вимоги без розгляду за вказаний період, оскільки пенсії та соціальні допомоги є виплатами, що носять періодичний характер і позивач має право звернутися до суду щодо їх перерахунку та виплати у межах строку, визначеного ч. 2 ст. 99 КАС України.

          На підставі викладеного, керуючись ст.100 КАС України,

УХВАЛИВ:

          Позовну заяву ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України у Святошинському районі м. Києва про зобов’язання вчинити дії, залишити без розгляду в частині перерахунку та виплати пенсії позивача за період з 01.01.2006 р. по 22.10.2010 р.

Апеляційну скаргу на ухвалу може бути подано до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції протягом п’ять днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя :