Справа №:755/8587/23

Провадження №: 1-в/755/660/24

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"22" жовтня 2024 р. м.Київ

Дніпровський районний суд м.Києва у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

при секретарі ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду Дніпровського районного суду м.Києва, клопотання (подання) провідного інспектора Дніпровського районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» у м.Києві та Київській області ОСОБА_3 про звільнення від призначеного покарання у зв`язку із набранням чинності Закону України від 18.07.2024 року №3886-ІХ «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» відносно

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Тольятті, громадянина України, з середньою освітою, не працюючого, розлученого, маючого на утриманні малолітню дитину, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,

засудженого 06.02.2024 року вироком Дніпровського районного суду м.Києва за ч.4 ст.185 КК України до покарання у вигляді 5 (п`яти) років позбавлення волі, на підставі ст.75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком - 1 (один) рік,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора ОСОБА_5 ,

представника органу пробації ОСОБА_6 ,

В С Т А Н О В И В:

06.02.2024 року вироком Дніпровського районного суду м.Києва ОСОБА_4 засуджено за ч.4 ст.185 КК України до покарання у вигляді 5 (п`яти) років позбавлення волі, на підставі ст.75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком - 1 (один) рік та відповідно до ст.76 КК України покладено на нього обов`язки не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, а також періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації.

04.10.2024 року до Дніпровського районного суду м.Києва надійшло клопотання (подання) провідного інспектора Дніпровського районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» у м.Києві та Київській області ОСОБА_3 про звільнення від призначеного покарання у зв`язку із набранням чинності Закону України від 18.07.2024 року №3886-ІХ «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» відносно ОСОБА_4 обґрунтоване тим, що на обліку Дніпровського районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» в м.Києві та Київській області перебуває громадянин ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , засуджений 06 лютого 2024 року вироком Дніпровського районного суду міста Києва за ч.4 ст.185 КК України до покарання у виді 5 років позбавлення волі, на підставі ст.75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 1 рік.

Вирок Дніпровського районного суду міста Києва набрав законної сили 08 березня 2024 року.

На облік Дніпровського районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» в м.Києві та Київській області ОСОБА_4 був постановлений 30 квітня 2024 року.

Згідно вироку Дніпровського районного суду міста Києва громадянин ОСОБА_4 07 травня 2023 року вчинив таємне викрадення чужого майна (крадіжку), в умовах воєнного стану, тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч.4 ст.185 КК України, завдавши потерпілій ОСОБА_7 матеріального збитку на загальну суму 2600 гривень.

09 серпня 2024 року набув чинності Закон України від 18 липня 2024 року №3886-ІХ «Про внесення змін Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів», якими внесено зміни до статті 51 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Згідно з положеннями частини 1 статті 51 Кодексу України про адміністративні правопорушення (у редакції Закону № 3886-ІХ) відповідальність за дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати, настає якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення не перевищує 0,5 неоподаткованого мінімуму доходів громадян.

Частиною 2 статті 51 Кодексу України про адміністративні правопорушення (у редакції Закону №3886-ІХ) визначено, що відповідальність за вчинення дій, передбачених ч.1 ст.51 КУпАП настає, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення становить від 0,5 до 2 неоподаткованих мінімумів доходів громадян.

Відповідно до норм частини 5 Підрозділу 1 Розділу XX Податкового кодексу України, якщо норми інших законів містять посилання на неоподатковуваний мінімум доходів громадян, то для цілей їх застосування використовується сума в розмірі 17 гривень, крім норм адміністративного та кримінального законодавства в частині кваліфікації адміністративних або кримінальних правопорушень, для яких сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної пп.169.1.1 п.169.1 ст.169 розділу IV цього Кодексу для відповідного року, яка дорівнює 50 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), установленого законом станом на 01 січня звітного податкового року.

Зі змісту вироку Дніпровського районного суду міста Києва вбачається, що ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене частиною 4 статті 185 КК України 07 травня 2023 року.

Станом на 01 січня 2023 року прожитковий мінімум для працездатних осіб становив 2684 гривень, а 50 відсотків від його розміру ставили 1342 гривні 00 копійок.

Таким чином, враховуючи положення Податкового кодексу України та Закону №3886-ІХ, на момент вчинення ОСОБА_4 злочину, передбаченого ч.4 ст.185 КК України, розмір вартості викраденого майна, з якого настала кримінальна відповідальність за статтею 185 Кримінального кодексу України, становив 2684 гривень (1342x2=2684 гривень).

Відповідно до частини 2 статті 74 Кримінального кодексу України особа, засуджена за діяння, караність якого законом усунена, підлягає негайному звільненню від призначеного судом покарання.

За вироком Дніпровського районного суду м.Києва розмір матеріального збитку, завданого ОСОБА_4 , склав в загальному 2600 гривень 00 копійок.

Враховуючи те, що вартість таємно викраденого ОСОБА_4 майна становила 2600 гривень 00 копійок, тобто являється меншою за розмір, з якого відповідно до Закону №3886-ІХ та положень Податкового кодексу України настає кримінальна відповідальність - 2684 гривень станом на 2023 рік, та з огляду на норми статті 58 Конституції України і статті 5 Кримінального кодексу України щодо принципу зворотної дії закону в часі, засуджений підлягає негайному звільненню від призначеного судом покарання.

Прокурор та представник органу пробації у судовому засіданні просили задовольнити дане клопотання щодо звільнення засудженого від покарання за кримінальне правопорушення, яке після набрання чинності Законом України №3886-ІХ від 18.07.2024 вже не є кримінально-караним діянням.

Засуджений ОСОБА_4 , будучи належним чином повідомленим про дату, час і місце проведення судового засідання, в судове засідання не з`явився, про причини неявки суду не повідомив.

Відповідно до абз.2 ч.5 ст.539 КПК України неприбуття в судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про місце та час розгляду клопотання (подання), не перешкоджає проведенню судового розгляду, крім випадків, коли їх участь визнана судом обов`язковою або особа повідомила про поважні причини неприбуття.

За таких обставин суд вражає за можливе проводити розгляд подання без участі засудженого, який належним чином повідомлений про місце та час розгляду подання, за наявними у справі матеріалами.

Вислухавши думку учасників судового провадження, перевіривши доводи клопотання, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.

Згідно з ч.5 ст.534 КПК України процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень у кримінальному провадженні, вирішує суддя суду першої інстанції.

Відповідно до ст.537 КПК України під час виконання вироків суд, визначений частиною другою статті 539 цього Кодексу, має право вирішувати такі питання, зокрема, про звільнення від покарання і пом`якшення покарання у випадках, передбачених частинами 2 і 3 статті 74 Кримінального кодексу України.

На підставі ч.1 ст.539 КПК України питання, які виникають під час та після виконання вироку вирішуються судом за клопотанням (поданням) прокурора, засудженого, його захисника, законного представника, органу або установи виконання покарань, а також інших осіб, установ або органів у випадках, встановлених законом.

Згідно з п.2 ч.2 ст.539 КПК України клопотання (подання) про вирішення питання, пов`язаного із виконанням вироку, подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого виконується вирок, - у разі необхідності вирішення питань, передбачених пунктами 10 (у частині клопотань про заміну покарання відповідно до частини третьої статті 57, частини першої статті 58, частини першої статті 62 Кримінального кодексу України), 11, 13, 13-2 частини першої статті 537 цього Кодексу.

Відповідно до ч.3 ст.539 КПК України клопотання (подання) про вирішення питання, пов`язаного із виконанням вироку, розглядається протягом десяти днів з дня його надходження до суду суддею одноособово згідно з правилами судового розгляду, передбаченими статтями 318-380 цього Кодексу, з урахуванням положень цього розділу.

Відповідно до ч.1 ст.2 КК України підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад кримінального правопорушення, передбаченого цим Кодексом.

В процесі реалізації кримінальної відповідальності, найпоширенішою формою якої є покарання, іноді виникають такі юридичні факти, котрі призводять до необхідності звільнення особи від призначеного покарання.

Одним із таких фактів є усунення злочинності діяння, тобто його декриміналізація, закріплене ч.2 ст.74 КК України.

Слід зазначити, що застосування положень цієї норми ґрунтується на положеннях ст.58 Конституції України про зворотню дію законів та інших нормативно-правових актів та ст.5 КК України про зворотну дію кримінального закону у часі.

Так, згідно з ч.1 ст.5 КК України закон про кримінальну відповідальність, що скасовує злочинність діяння, має зворотну дію у часі. Це означає, що він поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість. Звільнення від покарання осіб, засуджених за діяння, караність якого усунута, здійснюється судом (ч.1 ст.74 КК України).

Скасування караності діяння означає його декриміналізацію (повну або часткову), яка може бути досягнута шляхом:

1) виключення з чинного Кримінального кодексу певної статті (частини статті) Особливої частини Кодексу;

2) внесення до диспозиції статті (частини статті) Особливої частини Кримінального кодексу певних змін;

3) внесення змін до норм Загальної частини КК;

4) внесення змін до інших нормативно-правових актів, зокрема, Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Вказана в ч.2 ст.74 КК України підстава застосовується у випадках, коли особу вже засуджено за вчинення діяння.

Звільнення від відбування покарання на підставі ч.2 ст.74 КК України можна застосувати лише після набрання законної сили обвинувальним вироком суду засудження особи незалежно від того, відбуває вона покарання чи ні (наприклад, звільнена від відбування покарання з випробуванням на підставі ст.75 КК України чи виконання вироку відстрочене відповідно до ст.536 КПК України). При цьому законом передбачено негайне звільнення особи від відбування покарання.

Слід зазначити, що вказана підстава є обов`язковою для застосування судом. Передумовою для початку провадження щодо звільнення засудженого від відбування покарання за ч.2 ст.74 КК України завжди є прийняття і набрання чинності спеціальним законом, яким усувається караність діяння, за яке особу засуджено. Він є передумовою або правовою підставою ініціювання, розгляду питання та прийняття рішення про застосування звільнення від покарання щодо конкретної особи. Така процедура завершується прийняттям конкретного процесуального рішення судом.

Так, судом встановлено, що вироком Дніпровського районного суду м.Києва від 06.02.2024 року ОСОБА_4 засуджено за ч.4 ст.185 КК України до покарання у вигляді 5 (п`яти) років позбавлення волі, на підставі ст.75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком - 1 (один) рік та відповідно до ст.76 КК України покладено на нього обов`язки не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, а також періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації.

Згідно розпорядження Дніпровського районного суду м.Києва від 23.04.2024 року вирок Дніпровського районного суду м.Києва від 06.02.2024 року набрав законної сили 08.03.2024 року.

Відповідно до мотивувальної частини вироку Дніпровського районного суду м.Києва від 06.02.2024 року дії ОСОБА_4 кваліфіковано за ч.4 ст.185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене в умовах воєнного стану, яке мало місце 07.05.2023 року.

Для кваліфікації злочинів чи адміністративних правопорушень сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги.

Так, відповідно до пункту 5 підрозділу 1 розділу ХХ Податкового кодексу України, якщо норми інших законів містять посилання на неоподатковуваний мінімум доходів громадян, то для цілей їх застосування використовується сума в розмірі 17,00 гривень, крім норм адміністративного та кримінального законодавства в частині кваліфікації адміністративних або кримінальних правопорушень, для яких сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної підпунктом 169.1.1 пункту 169.1 статті 169 розділу IV цього Кодексу для відповідного року.

При цьому, підпунктом 169.1.1 статті 169 розділу IV Податкового кодексу України визначено, що податкова соціальна пільга дорівнює 50% розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), установленому законом на 1 січня звітного податкового року.

Відповідно до Закону України «Про державний бюджет України на 2023 рік» прожитковий мінімум у 2023 році для працездатної особи становить 2684 гривні на місяць, а отже, сума соціальної пільги у 2023 році становила 1342 гривні 00 копійок.

Таким чином, для кваліфікації правопорушення як адміністративного чи кримінального (не розмір штрафу як покарання) неоподатковуваний мінімум у 2023 році становив 1342 гривні 00 копійок.

Отже, у 2023 році розмір дрібної крадіжки складав 0,2 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що відповідно становило 268 гривень 40 копійок.

Разом з тим, 9 серпня 2024 року набрав чинності Закон України «Про внесення зміни до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких посилень відповідальності за дрібне викрадення чужого майна» №3886-ІХ.

Вказаним Законом внесені зміни до ст.51 КУпАП, згідно з якими дрібним викраденням чужого майна вважається крадіжка, шахрайство, привласнення чи розтрата, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення становить до двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Статтею 58 Конституції України передбачено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Згідно ч.2 ст.4 КК України злочинність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння.

Відповідно до ч.1 ст.5 КК України закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом`якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.

Відповідно до частин 1, 6 ст.3 КК України законодавство України про кримінальну відповідальність становить Кримінальний кодекс України, який ґрунтується на Конституції України та загальновизнаних принципах і нормах міжнародного права. Зміни до законодавства України про кримінальну відповідальність можуть вноситися виключно законами про внесення змін до цього Кодексу та/або до кримінального процесуального законодавства України, та/або до законодавства України про адміністративні правопорушення.

Отже, відповідні зміни до Кодексу України про адміністративні правопорушення, зокрема, якими визначається максимальний поріг для кваліфікації діяння особи як адміністративного правопорушення, є зміною кримінального законодавства України із всіма наступними наслідками, зокрема в частині їх зворотної дії у часі.

Вказаний висновок узгоджується з правовим висновком, викладеним у постанові Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 07.10.2024 року у справі №278/1566/21, згідно якого у пояснювальній записці до запропонованих змін до ст.51 КУпАП законодавець їх метою визначив саме зміну кримінального законодавства щоби досягнути домірності при застосуванні кримінальної відповідальності за правопорушення незначної тяжкості.

Тому зміну в ст.51 КУпАП розміру коефіцієнта неоподатковуваних мінімумів доходів громадян до двох, який розмежовує адміністративну та кримінальну відповідальності за відповідні діяння, Об`єднана палата розглядає як зміну до кримінального закону, оскільки мета законодавця полягала саме у зміні диспозиції відповідних кримінальних правопорушень.

Таким чином, Об`єднана палата робить висновок, що зміна до ст.51 КУпАП, яка стосується збільшення розміру коефіцієнта неоподатковуваних мінімумів доходів громадян для кваліфікації відповідних діянь як адміністративного правопорушення, є законом про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння для діянь, предметом посягання яких було майно на суму, що не перевищує 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

У той же час Суд наголошує, що визначення суми, яка дорівнює 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, здійснюється виходячи з розміру неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що діяв на час вчинення відповідного діяння.

Таким чином, Закон №3886-IX, яким унесені зміни до ст.51 КУпАП, є законом про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність у значенні ст.5 КК України для тих діянь, які до набрання цим Законом чинності вважалися кримінальним правопорушенням, однак після набрання ним чинності підпадають під ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ст.51 КУпАП.

Зміни, внесені Законом №3886-IX, мають зворотну дію в часі.

У ході з`ясування, чи перевищує вартість викраденого розмір, визначений ст.51 КУпАП, має братися до уваги розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, установлений на час вчинення правопорушення, з урахуванням положень п.5 підрозділ 1 розділу ХХ та пп.169.1.1 п.169.1 ст.169 розділу IV Податкового кодексу України.

Питання, що виникають у кримінальних провадженнях у зв`язку з набуттям чинності Законом №3886-IX, вирішуються судами за правилами, передбаченими для випадків, коли втратив чинність закон, яким установлювалася кримінальна протиправність діяння.

Згідно вироку Дніпровського районного суду м.Києва від 06.02.2024 року ОСОБА_4 07.05.2023 року вчинив крадіжку майна на суму 2600 гривень, що станом на момент вчинення даного злочину складає суму менше двох неоподатковуваних мінімуму доходів громадян у розмірі податкової соціальної пільги (2684 гривні).

Таким чином, з огляду на вище викладене, на засудженого ОСОБА_4 розповсюджується дія Закону України №3886-ІХ від 18.07.2024 року, який набрав чинності 09.08.2024 року, яким декриміналізовано викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати, що складає суму менше двох неоподатковуваних мінімуму доходів громадян.

Відповідно до положень ч.2 ст.74 КК України особа, засуджена за діяння, караність якого законом усунена, підлягає негайному звільненню від призначеного судом покарання.

Відтак, враховуючи те, що ОСОБА_4 засуджено за діяння, караність якого законом усунена, суд приходить до висновку, що клопотання (подання) провідного інспектора Дніпровського районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» у м.Києві та Київській області ОСОБА_3 про звільнення від призначеного покарання у зв`язку із набранням чинності Закону України від 18.07.2024 року №3886-ІХ «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» відносно ОСОБА_4 є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

Керуючись ст.58 Конституції України, ст.5, ч.2 ст.74 КК України, Законом України №3886-ІХ від 18.07.2024 «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів», ст.ст.369-372, 376, 392, 395, ст.ст.537,539 КПК України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Клопотання (подання) провідного інспектора Дніпровського районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» у м.Києві та Київській області ОСОБА_3 про звільнення від призначеного покарання у зв`язку із набранням чинності Закону України від 18.07.2024 року №3886-ІХ «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , - задовольнити.

Звільнити засудженого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від призначеного вироком Дніпровського районного суду м.Києва від 06.02.2024 року покарання за ч.4 ст.185 КК України у вигляді 5 (п`яти) років позбавлення волі, на підставі ст.75 КК України звільнено від відбування покарання з іспитовим строком - 1 (один) рік, на підставі ч.2 ст.74 КК України у зв`язку з усуненням караності діяння.

Копію ухвали вручити присутнім учасникам судового провадження та направити для відома ОСОБА_4 .

Ухвала суду може бути оскаржена протягом семи днів з дня її проголошення до Київського апеляційного суду через Дніпровський районний суд м. Києва.

Суддя Дніпровського районного суду

м.Києва ОСОБА_1