Справа №  2-391/11

ЗАОЧНЕ           РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ                               УКРАЇНИ

          01.02.2011 року Подільський районний суд  міста Києва

          в складі

головуючого-судді                                        Богінкевич  С.М.,

при секретарі:                                                  Коба О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення боргу та процентів за договором позики, -

В С Т А Н О В И В:

Позивачка звернулась до суду з вищезазначеним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що вона 23.10.2007 року позичила відповідачу 15210 гривень, що згідно курсу НБ України станом на складало 3000 доларів США строком до 23 грудня 2007 року, про що відповідач надав розписку.

Оскільки до цього часу прийняті на себе зобов’язання відповідач не виконав, тобто не повернув зазначену суму позики, позивачка вимушена звернутись до суду з позовом про стягнення з останнього заборгованості у розмірі 3000 доларів США, що станом на 15.03.2010 року складає 23934 гривень, разом з нарахованими штрафними санкціями, а саме 3% річних від простроченої суми боргу в розмірі 1597 гривень 35 копійок, індекс інфляції в розмірі 8267 гривень 27 копійок.

Представник позивачки в судовому засіданні позов підтримав в повному обсязі за обставин, викладених вище.

Відповідач в судове засідання не з’явився, про день та час розгляду справи повідомлений належним чином, однак будь-яких заперечень щодо позову не надіслав, та не надіслав повідомлення про поважність причини неявки в судове засідання, а тому суд вважає за можливе розглядати справу на підставі ст. 224 ЦПК України - у порядку заочного розгляду, на підставі наявних у справі доказів з урахуванням думки представника позивачки, яка не заперечувала проти такого порядку розгляду вищезазначеного спору .

Вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Як встановлено в судовому засіданні, 23.10.2007 року ОСОБА_1 позичив у ОСОБА_2 15210 гривень, що становить 3000 доларів США згідно офіційного курсу НБ України станом на 23.10.2007 року, що підтверджується розпискою (а.с.14).

Як вбачається зі свідоцтва про шлюб (а.с.15) ОСОБА_2, після реєстрації шлюбу 27.10.2007 року змінила прізвище на ОСОБА_2.

У відповідності до змісту розписки, відповідач зобов’язався повернути борг через 2 місці, тобто 23.12.2007 року.

В судовому засіданні встановлено, що відповідач на вимоги про повернення боргу, взяті на себе зобов’язання по поверненню позичених коштів вчасно не виконав, заборгувавши позивачці основну суму позики у розмірі 3000 доларів США.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі,  визначені  родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму  позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Частиною 2 ст. 1047 ЦК України передбачено, що на  підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який  посвідчує  передання  йому  позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Статтею 1049 ЦК України передбачений обов’язок позичальника повернути позику, а саме: позичальник  зобов'язаний  повернути  позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості,  що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Тобто, в судовому засіданні встановлено, що в силу вищезазначеним норм закону, позивачкою за невиконання відповідачем грошового зобов’язання в строки, в порядку ст. 625 ЦК України, нараховані штрафні санкції у вигляді трьох відсотків річних від простроченої суми, яка згідно наданого суду розрахунку склала 1597 гривень 35 копійок.

Відповідно до вимог ст. 533 ЦК України, якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений  договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

За офіційним курсом Національного банку України станом на 15 березня 2010 року 3000 доларів США становлять 23934 гривень, тобто загальна сума заборгованості з урахуванням 3% річних складає 25531 гривень 35 копійок.

З урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивачки в частині стягнення з відповідача суми заборгованості з урахуванням 3% річних в розмірі 25531 гривень 35 копійок знайшли своє повне доведення в ході судового розгляду вищезазначеного позову, а тому підлягають задоволенню.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення,  а також три проценти річних  від  простроченої  суми,  якщо  інший  розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи зазначене, та те, що індекс інфляції - це показник, який характеризує динаміку загального рівня цін на товари і послуги, які купує населення для невиробничих цілей. Ціни в Україні встановлюються у національній валюті, тому зазначена норма  ст.625 ЦК Украіни може бути застосована лише у випадку прострочення грошового зобов'язання у гривні, тобто внаслідок знецінення лише грошова одиниця України (гривня) підлягає індексації, а іноземна валюта, яка була предметом позики, не підлягає.

У зв’язку з вищезазначеним задоволенню не підлягають позовні вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивачки індексу інфляції в розмірі 8267 гривень 27 копійок, враховуючи те, що позивачка просить стягнути з відповідача основну суму боргу в розмірі 23934 гривні, а не в розмірі 15210 гривень, що фактично підтверджує те, що позивачка вимагає виконання договірних зобов'язань в іноземній валюті, в перерахунку на грошову одиницю України.

Крім того, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивачки витрат на правову допомогу в розмірі 5800 гривень також не підлягають задоволенню, оскільки дана вимога не підтверджена належними доказами, у відповідності до вимог чинного законодавства.

Крім того, у відповідності до ст.ст. 79-89 ЦПК України, необхідно стягнути з відповідача на користь позивачки 515 гривень 99 копійок судових витрат, а саме витрати на інформаційно-технічне забезпеч розгляду справи в розмірі 120 гривень (а.с. 2) та судові витрати в розмірі 395 гривень  99 копійок (а.с. 1).

На підставі викладеного, ст.ст. 625, 1046, 1047, 1049, 1050 ЦК України, керуючись ст.ст. 3, 4, 10,11, 79-89, 209,212,214-215, 224,225,226 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення боргу та процентів за договором позики – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 заборгованість за договором позики у розмірі 25531 (двадцять п’ять тисяч п’ятсот тридцять одну) гривню 35 копійок, судові витрати в розмірі 515 (п’ятсот п'ятнадцять) гривень 99 копійок, а всього 26047 (двадцять шість тисяч сорок сім) гривень 34 копійку.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва через Подільський районний суд м. Києва, шляхом подачі в десятиденний строк з дня його проголошення апеляційної скарги.

Заочне рішення може бути  переглянуто судом шляхом ухвалення та письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

          СУДДЯ                                                                Богінкевич  С.  М.