Справа № 654/1605/21

                                                                       Провадження №2/654/227/2022

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 лютого 2022 року                                                        м. Гола Пристань

        Голопристанський районний суд Херсонської області у складі:

головуючої судді – Ширінської О.Х.,

за участю секретаря – Синевид І.І.,

позивачів – ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

відповідача – ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в м. Гола Пристань в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, -

у с т а н о в и в:

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду із вищевказаним позовом, в якому зазначили, що вони є власниками у рівних частках по Ѕ житлового будинку з господарськими та побутовими будівлями та спорудами, розташованого в АДРЕСА_1 .

За вищезазначеною адресою зареєстрований також його, ОСОБА_1 , син – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Проте, відповідач не проживає в зазначеному будинку, не сплачує комунальні платежі, в утриманні житла участі не бере, особистих речей в житловому будинку не має і взагалі будинком не цікавиться.

Перешкод в користуванні житловим будинком відповідачу не чинили.

Факт реєстрації відповідача порушує їх право на вільне розпорядження і користування майном.

В зв`язку з цим, просили визнати ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , таким, що втратив право користування житловим будинком, розташованим за адресою: АДРЕСА_1 .

В судовому засіданні позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 позовні вимоги підтримали з підстав, викладених в позовній заяві та просили суд задовольнити їх в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_3  в судовому засіданнізаявлені позовні вимоги визнав та пояснив, що дійсно не проживає більше п`яти років з батьком.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Правовідносини сторін, щодо володіння будинком регулюються Житловим Кодексом України та Цивільним кодексом України.

Відповідно до ст. 150 ЖК України, громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди.

Судом встановлено, що відповідно до договору дарування будинку від 09.10.2008 року, посвідченого приватним нотаріусом Голопристанського районного нотаріального округу Херсонської області Маршаловою М.В., житловий будинок з господарськими та побутовими будівлями та спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1 ,  належить на праві приватної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Дана обставина також підтверджується витягом з Державного реєстру правочинів № 6615856 від 09.10.2008 року, витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 20540972 від 10.10.2008 року.

Частиною 4 ст. 9 ЖК України, передбачено, що ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.

Конституцією України (ст. 41) та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17 липня 1997 року відповідно до Закону України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7, 11 до Конвенції», закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб (ст. ст. 316, 317, 319, 321 ЦК України)

Гарантуючи захист права власності, закон надає власнику право вимагати усунення будь-яких порушень його права. Способи захисту права власності передбачені нормами ст. ст. 16, 386, 391 ЦК України.

Права власника житлового будинку, квартири визначені ст. 383 ЦК України, та ст. 150 Житлового Кодексу України, які передбачають право власника використовувати житло для власного проживання, проживання членів сім`ї, інших осіб і розпоряджатися своїм житлом на власний розсуд.

Згідно ст. 321 ЦК України право  власності  є  непорушним.  Ніхто не може бути протиправно  позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ст. 391 ЦК України, власник має право на  захист права власності від порушень, не пов`язаних із позбавленням володіння, а саме, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Отже, закон встановлює пріоритет прав власника житла над правами інших осіб щодо нього.

Згідно довідки № 478 від 10.06.2021 року, виданої старостою Гладківського старостинського округу Голопристанської міської ради Херсонської області, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований по АДРЕСА_1 , але не проживає з 23.06.2011 року і по теперішній час.

Виходячи зі змісту ч. 2 ст. 405 ЦК України, член сім`ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім`ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

Відповідно до п.10 Постанови №2 від 12 квітня 1985 року Пленуму Верховного Суду України “Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України”, якщо особа була відсутньою понад встановлені строки без поважних причин, то суд вправі визнати його таким, що втратив право на жилплощу.

Згідно ст. 72 ЖК України, визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням проводиться в судовому порядку.

З огляду на зазначені положення законів, суть спірних правовідносин, мети захисту прав позивачів, суд вважає, що право ОСОБА_1 та ОСОБА_2 порушене і підлягає захисту у вибраний ними спосіб, а тому зважаючи на те, що відповідач позовні вимоги визнав та не заперечував щодо їх задоволення, враховуючи добровільну відсутність відповідача за місцем реєстрації без поважних причин понад один рік, останній втратив право користування житловим будинком за адресою: АДРЕСА_1 .

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 89, 141, 229, 258-259, 263-268, 280-289, 354-355 ЦПК України, ст.ст. 16, 319, 321, 328, 386, 391, 405 ЦК України, ст.ст. 72, 150 ЖК України, суд, -

у х в а л и в :

Позовні вимоги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням – задовольнити.

       Визнати ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , таким, що втратив право користування житловим будинком, розташованим за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішення може бути оскаржено до Херсонського апеляційного суду через Голопристанський районний суд протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повний текст рішення складено 21.02.2022 року.

Суддя                                                         О. Х. Ширінська