Справа № 266/7598/21

Провадження № 2-з/263/27/2022

УХВАЛА

23 лютого 2022 року                                                         місто Маріуполь

Суддя Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області Ікорська Є.С., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову,

                                ВСТАНОВИВ:

До Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області надійшла заява ОСОБА_1 про забезпечення позовних вимог, шляхом зупинення стягнення у виконавчому провадженні № 67020352, відкритому приватним виконавцем виконавчого округу Донецької області Олійником Олегом Івановичем підставі виконавчого напису, вчиненого приватним Бучанського районного нотаріального округу Київської області Грюсюк Оленою Василівною 15 липня 2021 року за номером в реєстрі № 103149.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову з наведених у ній підстав, слід зазначити наступне.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів може істотно ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутись до суду.

Види забезпечення позову визначені положеннями статті 150 ЦПК України та до них належать: накладення арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі, або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії; встановленням обов`язку вчинити певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам, які не мають інтересу в результаті вирішення спору; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1 - 9 цієї частини.

Крім того, ч. 3 ст. 150 ЦПК України імперативно встановлює, що види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Згідно з ч. 1 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше 2-х днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Вимогами статті 124 Конституції України визначено принцип обов`язковості судових рішень, який з огляду на положення статей 2, 18, 153 ЦПК України поширюється також на ухвалу суду про забезпечення позову.

Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»). У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Відповідно до ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами щодо захисту основоположних прав конкретної особи. Про необхідність досягнення такого балансу йдеться в ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Баланс не буде забезпечений якщо на особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див. рішення у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції»). Інакше кажучи, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, якої прагнуть досягти (див. рішення у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства»).

Як роз`яснено у п. 4 постанови пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» № 9 від 22 грудня 2006 року, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза не виконання та утруднення можливого рішення про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась із такою заявою, позовним вимогам.

Зі змісту заяви та матеріалів справи вбачається, що позивачка має намір звернутися до суду із позовом з метою визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Зважаючи на предмет позовних вимог, та на той факт, що у разі задоволення судом позову може відбутись безпідставне стягнення коштів, що може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист прав позивача, за захистом яких вона звернулася до суду, тому заява про забезпечення позову підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 3, 149, 150, 153 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В:

Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову - задовольнити.

Зупинити стягнення у виконавчому провадженні № 67020352, відкритому приватним виконавцем виконавчого округу Донецької області Олійником Олегом Івановичем підставі виконавчого напису, вчиненого приватним Бучанського районного нотаріального округу Київської області Грюсюк Оленою Василівною 15 липня 2021 року за номером в реєстрі № 103149.

Ухвала про забезпечення позову виконується негайно в порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Роз`яснити, що відповідно до вимог ст. 158 ЦПК України за вмотивованим клопотанням учасника справи суд може скасувати заходи забезпечення позову.

Роз`яснити, що відповідно до ч. 4 ст. 152 ЦПК України у разі подання заяви про забезпечення позову до подання позовної заяви заявник повинен пред`явити позов протягом 10 днів з дня постановлення ухвали про забезпечення позову.

Ухвала може бути оскаржена до Донецького апеляційного суду протягом 15 днів з дня складання повного тексту ухвали суду, шляхом подачі її до суду апеляційної інстанції.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Суддя                                                                                Є.С. Ікорська