21.02.22

22-ц/812/20/22

Єдиний унікальний номер судової справи 484/1973/21

Номер провадження 22-ц/812/20/22

Доповідач апеляційного суду Серебрякова Т.В.

Постанова

Іменем України

21 лютого 2022 року                                                місто Миколаїв

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Миколаївського апеляційного суду в складі:

головуючого Серебрякової Т.В.,

суддів: Лисенка П.П., Самчишиної Н.В.,

з секретарем судового засідання Біляєвою В.М.,

за участі:

представника позивачів ОСОБА_1 , ОСОБА_1 - ОСОБА_2 ,

представника третьої особи ОСОБА_3 - ОСОБА_4 ,

переглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції за апеляційною скаргою ОСОБА_3 ухвалу, яка постановлена Первомайським міськрайонним судом Миколаївської області 29 листопада 2021 року, під головуванням судді Фортуни Т.Ю., в приміщені цього ж суду, у цивільній справі за позовом ОСОБА_5 , ОСОБА_1 до ОСОБА_6 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Виконавчий комітет Первомайської міської ради Миколаївської області, як орган опіки та піклування, ОСОБА_3 , про усунення перешкод у спілкуванні з онуками та визначення способу участі у їх вихованні,

УСТАНОВИЛА:

У травні 2021 року ОСОБА_7 , ОСОБА_1 звернулись до суду із позовом до ОСОБА_6 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору – Виконавчий комітет Первомайської міської ради Миколаївської області, як орган опіки та піклування, про усунення перешкод у спілкуванні з онуками та визначення способу участі у їх вихованні.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що ОСОБА_8 та ОСОБА_1 є бабою та дідом малолітніх дітей ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_10 ІНФОРМАЦІЯ_1 .

З самого народження онуків позивачі піклувались про них, брали участь у їх вихованні, постійно бачились з ними та спілкувались.

З серпня 2019 року у сина позивачів – ОСОБА_3 , фактично припинились шлюбні відносини із ОСОБА_6 .

З цього часу ОСОБА_8 , ОСОБА_1 не мають можливості бачитися з онуками та приймати участь у їх виховані, оскільки ОСОБА_6 повністю ізолювала дітей від позивачів та чинить перешкоди в будь-якому контакті з ними.

Більше того, рішенням Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 29 грудня 2020 року, яке перебуває на примусовому виконанні, визначено спосіб участі батька дітей ОСОБА_3 у спілкуванні з синами, проте відповідач вказане рішення не виконує, а тому позивачі навіть через сина не можуть поспілкуватись з онуками.

Посилаючись на викладені обставини, ОСОБА_8 та ОСОБА_1 просили визначити спосіб їх участі у виховані своїх онуків ОСОБА_10 та ОСОБА_9 у запропонований ними у позовній заяві спосіб та зобов`язати ОСОБА_6 не перешкоджати у спілкуванні з онуками.

Ухвалою Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 03 червня 2021 року відкрито провадження у справі.

Ухвалою Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 13 липня 2021 року до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, залучено ОСОБА_3 .

Ухвалою Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 29 листопада 2021 року задоволено клопотання представника позивачів ОСОБА_8 , ОСОБА_1 – ОСОБА_2 , та клопотання представника відповідача  ОСОБА_6 – ОСОБА_11 про призначення експертизи.

Призначено у справі судово-психологічну експертизу, на вирішення якої поставлено такі питання:

1. Чи може спілкування дідуся ОСОБА_1 з онуками – ОСОБА_12 та ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мати негативний вплив на їх психологічний стан та психологічний розвиток, у разі такого спілкування без присутності матері ОСОБА_6 .?

2. Чи може спілкування бабусі ОСОБА_8 з онуками – ОСОБА_12 та ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мати негативний вплив на їх психологічний стан та психологічний розвиток, у разі такого спілкування без присутності матері ОСОБА_6 .?

3. Чи є з психологічної точки зору у ОСОБА_1 та ОСОБА_8 обставини, що можуть перешкоджати їх спілкуванню із малолітніми дітьми ОСОБА_12 та ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ?

4. Чи вчиняється з боку матері ОСОБА_6 чи психолога ОСОБА_14 стосовно малолітніх дітей ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , психологічне травмування, під час згадуванні про їхнього батька ( ОСОБА_3 ) та його родичів ( ОСОБА_1 та ОСОБА_8 ), якщо при цьому не надавати дітям фактично бачитись з рідним батьком та родичами по лінії рідного батька?

5. Чи висловлюються малолітні діти ОСОБА_15 та ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про небажання спілкуватися з дідусем ОСОБА_1 та бабусею ОСОБА_8 .? Якщо «Так», то чи є таке висловлювання результатом психологічного чи будь-якого іншого впливу на дітей з боку матері та інших людей, з якими діти часто контактують в даний час?

6. Який ступінь стабільності психологічного стану дітей у ставленні до членів сім`ї – матері ( ОСОБА_6 ), батька ( ОСОБА_3 ), бабусі ( ОСОБА_8 ), дідуся ( ОСОБА_1 )?

7. Яким чином сімейна ситуація, умови виховання дітей в сім`ї матері ( ОСОБА_6 ) впливає на емоційний стан, розвиток та відчуття дітей?

8. Які характеристики психоемоційного стану дітей в сім`ї, де вони проживають та поза її межами?

9. Яким є почуття прихильності дітей до кожного з членів сім`ї, у якій вони проживають, а також до батька ( ОСОБА_3 ), бабусі ( ОСОБА_8 ), дідуся ( ОСОБА_1 )?

10. Як діти розуміють взаємовідносини з бабусею ( ОСОБА_8 ), дідусем ( ОСОБА_1 ), як вони впливають на їх емоційний стан, психічний розвиток та подальше благополуччя дітей?

11. Якою є активність чи пасивність в процесі спілкування дитини з бабусею ( ОСОБА_8 ), дідусем ( ОСОБА_1 ), а також мотиви та бажання дитини взаємодії з останніми?

12. Чи можуть особливості психологічного стану або інші індивідуально-психологічні особливості бабусі ( ОСОБА_8 ), дідуся ( ОСОБА_1 ) мати негативний вплив на психологічний стан та психологічний розвиток дітей у разі їх спілкування без присутності батька і матері? Які саме особливості та яким чином?

13. Чи існують з психологічної точки зору обставини, у бабусі ( ОСОБА_8 ), дідуся ( ОСОБА_1 ), що можуть перешкоджати їх спілкуванню з дітьми?

14. Яке ставлення малолітніх дітей: ОСОБА_16 та ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до баби та діда: ОСОБА_8 , ОСОБА_1 .? Чи є у них прихильність до одного з них?

15. Яким чином сімейна ситуація, індивідуально-психологічні особливості баби та діда малолітніх дітей ОСОБА_17 та ОСОБА_18 , ІНФОРМАЦІЯ_1 : ОСОБА_8 , ОСОБА_1 , особливості їх виховної поведінки впливають на емоційний стан, психічний розвиток та відчуття благополуччя дітей?

16. Як зустрічі баби та діда з дітьми ОСОБА_16 та ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , без присутності матері ОСОБА_6 можуть вплинути на психологічний стан дітей, з урахуванням того, що з серпня 2019 року діти не бачились з ними?

17. Який психологічно доцільний порядок участі баби та діда ОСОБА_8 , ОСОБА_1 у вихованні дітей?

18. Який проміжок часу найбільш сприятливий для зустрічей баби та діда з малолітніми дітьми: ОСОБА_17 та ОСОБА_18 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з урахуванням їх вікових особливостей, емоційного стану, індивідуально-психологічних властивостей, життєвої активності?

19. Чи є доцільним в інтересах малолітніх дітей ОСОБА_17 та ОСОБА_18 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , встановлення такого графіку зустрічей з бабою та дідом: щовівторка та щосереди з 16:00 до 20:00, кожну першу та третю неділю місяця з 10:00 до 20:00, з 01 по 05 числа кожного літнього місяця (червень, липень, серпень), у день народження дітей та інші святкові дні з 14:00 до 17:00, щороку 19 та 24 грудня з 10:00 до 14:00 без присутності матері за місцем проживання баби та діда?

Проведення судової експертизи доручено Одеському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України (вулиця Ришельєвська, №8, місто Одеса, 65026).

На час проведення судової експертизи провадження у даній справі зупинено.

Задовольняючи клопотання про призначення експертизи, суд першої інстанції виходив з того, що для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо, тому наявні підстави для призначення судової експертизи.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 , посилаючись на порушення районним судом норм процесуального права, просив ухвалу міськрайонного суду про призначення експертизи в частині задоволення клопотання представника відповідача  ОСОБА_6 – ОСОБА_11 та призначення проведення експертизи в Одеському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України скасувати, та ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким задовольнити клопотання представника позивачів ОСОБА_8 , ОСОБА_1 – ОСОБА_2 в повному обсязі та доручити проведення судово-психологічної експертизи Державному науково-дослідному експертно-криміналістичному центру МВС України, або, з урахуванням територіальної наближеності до місця проживання дітей, Миколаївському Державному науково-дослідному експертно-криміналістичному центру МВС України.

Згідно ч.ч.1,2 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Так, забезпечення кожному права на справедливий суд та реалізація права особи на судовий захист мають здійснюватися з урахуванням норм Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також практики Європейського суду з прав людини, які відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року за №3477-IV застосовуються судами при розгляді справ як джерело права.

За змістом п.1 ст.6, ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), ратифікованої Законом України від  17 липня 1997 року №475/97-ВР, кожен має право на розгляд його справи упродовж розумного строку судом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Суд зобов`язаний поважати честь і гідність усіх учасників цивільного процесу і здійснювати правосуддя на засадах їх рівності перед законом і судом.

Відповідно до ст.ст.1,3 ЦК України, ст.ст.2,4-5,12-13,19 ЦПК України, завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави, що виникають з цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також справ, розгляд яких, в порядку цивільного судочинства, прямо передбачено законом.

При цьому, в порядку цивільного судочинства, виходячи із його загальних засад про неприпустимість свавільного втручання у сферу особистого життя людини; судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність, перш за все регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.

Кожна особа, а у випадках, встановлених законом, органи та особи, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси, мають право в порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів; або прав, свобод та інтересів інших осіб, інтереси яких вони захищають, державних чи суспільних інтересів.

Частина 1 ст.15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства (ч.2 ст.15 ЦК України).

З врахуванням положень ч.1 ст.2 ЦПК України справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч.1-4 ст.12 ЦПК України).

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч.2 ст.77 ЦПК України).

Згідно з ч.ч.1,2 ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до ч.ч.1,3 ст.103 ЦПК України, суд призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; сторонами (стороною) не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності.

У відповідності з ч.ч.1,3 ст.104 ЦПК України, про призначення експертизи суд постановляє ухвалу, в якій зазначає підстави проведення експертизи, питання, з яких експерт має надати суду висновок, особу (осіб), якій доручено проведення експертизи, перелік матеріалів, що надаються для дослідження, та інші дані, які мають значення для проведення експертизи. Ухвала про призначення експертизи направляється особам, яким доручено проведення експертизи, та учасникам справи. Об`єкти та матеріали, що підлягають дослідженню, направляються особі, якій доручено проведення експертизи (провідному експерту або експертній установі).

При цьому, висновок судової експертизи в цій цивільній справі є одним із належних та допустимих доказів щодо вирішення позовних вимог і для з`ясування цих обставин, які входять до предмета доказування та мають значення для справи, вбачається необхідність спеціальних знань, без яких встановити відповідні обставини справи та вирішити спір по суті неможливо.

Враховуючи, що підставою та предметом у даній справі є визначення способів участі діда та баби у вихованні дітей, з метою встановлення дійсних обставин у справі, зокрема встановлення психологічної сумісності дітей з кожним із позивачів, визначення можливостей останніх забезпечити найбільш сприятливе для розвитку дітей виховання, колегія суддів вважає, що призначення судової психологічної експертизи є доцільним.

Призначення експертизи зумовлено тим, що відповідно до ст.263 ЦПК України, рішення по суті спору повинно бути законним та обґрунтованим, ухваленим на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, тому колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо необхідності призначення у справі експертизи для встановлення обставин, якими обґрунтовано позовні вимоги.

Посилання в апеляційній скарзі на недоцільність деяких питань експертизи не заслуговують на увагу, оскільки апеляційний суд на даній стадії судового розгляду цього спору не може втручатись у дії суду по визначенню обсягу і достатності доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи. До того ж, позивачами та відповідачем, як особами, за клопотанням яких призначено судово-психологічну експертизу, ухвала суду з підстав незгоди з визначеними судом першої інстанції переліком питаннями не оскаржувалась.

Доводи апеляційної скарги про помилковість висновків районного суду в частині визначення експертної установи, якій доручено проведення судової психологічної експертизи є безпідставними.

При призначенні експертизи судом експерт або експертна установа обирається сторонами за взаємною згодою, а якщо такої згоди не досягнуто у встановлений судом строк, експерта чи експертну установу визначає суд. Суд з урахуванням обставин справи має право визначити експерта чи експертну установу самостійно (ч.3 ст.103 ЦПК України).

За таких обставин, враховуючи, що сторонами було запропоновано різні експертні установи, колегія суддів вважає обґрунтованими й належно мотивованими висновки міськрайонного суду в частині проведення призначеної по справі експертизи в державній експертній установі – Одеському науково-дослідному інституту судових експертиз.

При цьому, колегія суддів враховує й те, що експерт під час проведення експертного дослідження є процесуальною особою, наділеною відповідними повноваженнями та попереджається про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивого висновку та відмову від дачі висновку.

За таких обставин, колегія суддів визнає необґрунтованими доводи апеляційної скарги про неможливість проведення судової експертизи експертною установою, визначеною судом.

Інші доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про порушення судом норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення питання щодо призначення експертизи. При цьому, обставин, які є обов`язковими підставами для скасування судового рішення, апеляційним судом також не встановлено.

За такого доводи апеляційної скарги про те, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції не відповідає вимогам ЦПК України, є необґрунтованими.

Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, апеляційна скарга ОСОБА_3 підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 29 листопада 2021 року відповідно без змін.

Керуючись ст.ст.367,374,375,381,382 ЦПК України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 – залишити без задоволення.

Ухвалу Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 29 листопада 2021 року – залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення у випадках та з підстав, передбачених ст.389 ЦПК України.

Головуючий                                                        Т.В. Серебрякова

Судді:                                                                П.П. Лисенко

Н.В. Самчишина

Повний текст судового рішення

складено 24 лютого 2022 року