копія
Справа № 11- 355, 2011 року Головуючий в 1-й інстанції Вознюк Р.В.
Категорія: ст.ст. 368 ч. 2, 364 ч. 3 КК України Доповідач Кульбаба В.М.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
4 травня 2011 року Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Хмельницької області у складі:
головуючого-судді Кульбаби В.М.,
суддів Бондар В.В., Ващенка С.Є.,
з участю прокурора Войтюка М.П.,
засудженого ОСОБА_1,
захисника ОСОБА_2,
розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Хмельницькому кримінальну справу за апеляцією прокурора, який брав участь у розгляді справи, на вирок Красилівського районного суду від 25 лютого 2011 року,
в с т а н о в и л а :
Цим вироком
ОСОБА_1,
ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Кривий Ріг, українця, громадянина України, з вищою освітою, одруженого, на утриманні має двоє неповнолітніх дітей, не працює, мешканця АДРЕСА_1, раніше не судимого, -
засуджено:
за ст. 368 ч. 2 КК України на 5 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади в органах державної податкової служби України строком на 3 роки.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування основного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням та встановлено іспитовий строк три роки. Покладено обов’язки, передбачені ст. 76 КК України.
Додаткове обов’язкове покарання у виді позбавлення ОСОБА_1 права обіймати посади в органах державної податкової служби України строком на 3 роки підлягає реальному виконанню.
На підставі ст. 54 КК України ОСОБА_1 позбавлено спеціального звання інспектора податкової служби 1 рангу.
За ч. 3 ст. 364 КК України ОСОБА_1 виправдано за відсутності в діянні складу злочину.
Запобіжний захід до вступу вироку в законну силу залишено попередній - підписку про невиїзд.
По справі вирішено питання щодо судових витрат та речових доказів.
За вироком суду ОСОБА_1, займаючи посаду головного державного податкового ревізора-інспектора відділу оподаткування фізичних осіб Красилівської МДПІ, а з 19 травня 2009 року –начальника відділу оподаткування фізичних осіб Красилівської МДПІ, являючись службовою особою, яка займає відповідальне становище, в період з 11 травня по червень 2009 року включно, виявив в діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 порушення вимог п. 19.1 ст. 19 Закону України „ Про податок з доходів фізичних осіб”, п. 4.1.4 ст. 4 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”. ОСОБА_3 не подав декларацію про доходи за 1-й квартал 2009 року. Маючи умисел на одержання хабара від ОСОБА_3, в порушення вимог ст. 11 Закону України „Про державну податкову службу в Україні”, ОСОБА_1 не ініціював перед керівництвом Красилівської МДПІ питання проведення у ОСОБА_3 позапланової перевірки додержання вимог податкового законодавства.
Реалізовуючи свій умисел, направлений на одержання хабара, ОСОБА_1 повідомив дружину та довірену особу підприємця ОСОБА_4 про свою готовність за умови одержання грошової винагороди не вчиняти дії, спрямовані на проведення позапланової перевірки, тим самим запобігти можливості застосування до ОСОБА_3 на підставі результатів перевірки штрафних санкцій. Запропонував передати йому винагороду в сумі 2000 грн.
ОСОБА_4, не бажаючи, щоб її чоловік був оштрафований за порушення вимог податкового законодавства, 25 січня 2010 року біля 14-ї години прибула у службовий кабінет ОСОБА_1, та передала йому в якості хабара 500 грн.
28 січня 2010 року біля 10 год. 40 хв. ОСОБА_4 у службовому кабінеті ОСОБА_1, передала йому 1500 грн. в якості хабара – решту від обумовленого розміру 2000 грн.
ОСОБА_1 також було пред’явлено обвинувачення в тому, що він протягом червня-липня 2009 року ставив вимогу ОСОБА_4 дати хабар в сумі 1000 грн. за непроведення позапланової перевірки та укриття виявлених порушень.
Слідуючи цим вимогам, ОСОБА_3 15 липня 2009 року передала ОСОБА_1 800 грн., в кінці вересня та на початку жовтня 2009 року відповідно 200 та 150 грн.
Це обвинувачення виключено із вироку суду з мотивів недоведеності вини ОСОБА_1 у злочині.
Окрім того ОСОБА_1 було пред’явлено обвинувачення у зловживанні владою, що виразилось у вимаганні та отриманні хабарів, нестягненні з ОСОБА_3 до бюджету штрафних санкцій за порушення вимог податкового законодавства в сумі 14650 грн. податку з доходів фізичних осіб в сумі 274 грн., ненакладення на ОСОБА_3 адміністративного стягнення за ст. 164-1 КУпАП.
За цим обвинуваченням ОСОБА_1 виправдано за відсутністю складу злочину.
В апеляції ставиться питання про скасування вироку суду, постановлення нового вироку. Стверджується про необґрунтованість виключення із обвинувачення отримання хабара в розмірі 800, 200 та 150 грн. Судом не враховані показання підозрюваного ОСОБА_1, який визнавав ці факти. Не прийнято до уваги показання ОСОБА_4, свідка ОСОБА_5 на їх підтвердження, виявлення обставин порушення податкового законодавства в травні-червні 2009 року.
При виправданні засудженого за ст. 364 ч. 3 КК України не було враховано нанесення істотної шкоди у вигляді підриву престижу і авторитету Красилівської МДПІ.
При призначенні покарання не враховано, що ОСОБА_1 вчинено тяжкий злочин, який набув негативного резонансу.
В запереченні на апеляцію захисник просить вирок залишити без зміни. Стверджує, що за браком доказів у апеляції не поставлено під сумнів виключення судом кваліфікуючої ознаки –вимагання.
Показання хабародавця суперечливі щодо розміру хабара та часу його передачі, суперечать показанням свідка щодо розміру позички.
Рішення про нарахування штрафних санкцій щодо порушень податкового законодавства та їх розмір не приймалось.
Не наведено доводів про заподіяння матеріальної чи іншої шкоди державним інтересам.
Покарання засудженому призначено у відповідності до вимог ст. 65 КК України.
Перевіривши матеріали справи, доводи апеляції, заслухавши прокурора, який підтримав апеляцію, заперечення засудженого та захисника, колегія суддів знаходить апеляцію такою, що задоволенню не підлягає.
Винність ОСОБА_1 у отриманні хабара в розмірі 2000 грн. за викладених у вироку обставин, підтверджується сукупністю доказів, в тому числі і показаннями засудженого, який визнав, що отримав незаконну винагороду в сумі 2000 грн., показаннями ОСОБА_4, яка передала ці кошти податківцю ОСОБА_1 в якості хабара, даними письмових доказів, відповідних протоколів огляду місця події, вилучення речових доказів.
Обставини скоєння цього злочину, винність засудженого не оспорюється у апеляції.
Давши належну оцінку доказам, місцевий суд правомірно кваліфікував злочинні дії винного за ст. 368 ч. 2 КК України, як одержання хабара у розмірі 2000 грн. службовою особою, яка займає відповідальне становище.
Обґрунтоване рішення місцевого суду і в частині обвинувачення, визнаного не доведеним.
Так, із показань ОСОБА_4 вбачається, що вона передала у вересні та жовтні 2009 року кошти податківцю ОСОБА_1, однак коли саме та в яких точно сумах вона уточнити не змогла.
15 липня 2009 року передала засудженому 800 грн., які перед цим позичила у знайомої ОСОБА_5
Разом з тим ОСОБА_5 пояснила про позичку ОСОБА_6 іншої суми. При цьому договір позики не оформлявся, позичальниця не заявляла про необхідність передачі коштів ОСОБА_1
У показаннях ОСОБА_1, як підозрюваного, не конкретизовані дати, час та суми коштів, отриманих від ОСОБА_4
Окрім цього цей доказ місцевим судом обґрунтовано визнано недопустимим, таким, що суперечить вимогам ст. 431 КПК України.
За матеріалами справи допит підозрюваного проведено 28 січня 2010 року в приміщенні прокуратури до його затримання, з 19 год. 20 хв. до 20 год. 28 хв.
Т. 3 а.с. 29-32.
Затримано ОСОБА_1 за матеріалами справи о 20 год. 43 хв. 28 січня 2010 року.
Т.3 а.с. 33-35.
Відповідно до вимог ст. 431 КПК України підозрюваним визнається особа, офіційно затримана по підозрі у вчиненні злочину.
Не зрозуміло, в якості кого проведено допит ОСОБА_1 ( Т. 3 а.с. 29-32).
Разом з тим із показань ОСОБА_1 вбачається, що його було затримано за місцем роботи об 11 год. 30 хв., що відповідає протоколу огляду місця події ( Т. 1 а.с. 28-33), доставлено у м. Хмельницькому, де складено відповідний протокол про затримання лише за сплином 9 годин, о 20 год. 43 хв.
Перед цим допитано без участі захисника.
Відповідно до п.п. 1, 3 ст. 6 ратифікованої державою Україна міжнародної „Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод” на первісному етапі розслідування справи зізнання особи, надане нею за відсутності захисника, не підлягає використанню як доказ для її засудження.
Наведене підтверджує висновки суду та спростовує доводи апеляції щодо доведеності вини засудженого в цій частині обвинувачення.
Ґрунтується на законі і висновок суду про відсутність в діях ОСОБА_1 складу злочину, передбаченого ст. 364 КК України, оскільки ним скоєно спеціальне, кваліфіковане зловживання владою у вигляді одержання хабара за невиконання обов’язків по службі.
Органи досудового слідства пред’явили ОСОБА_1 ідентичне обвинувачення (слово в слово) за ст. ст. 368 та 364 КК України, що свідчить про правильність застосування в цьому випадку спеціального закону, порушення якого тягне і такі негативні наслідки як підрив престижу державної установи, на що посилається прокурор у апеляції.
Окрім того належить врахувати, що по справі не приведено доказів цього обвинувачення, розрахунків розміру штрафних санкцій та податку.
Місцевий суд обґрунтовано зазначив, що рішення про нарахування штрафних санкцій за порушення податкового законодавства приймається керівництвом податкової інспекції, однак матеріали справи не містять таких відомостей.
Наведене спростовує доводи апеляції про необґрунтованість висновків суду.
З огляду на викладене, керуючись ст. ст. 365, 366, 377 КПК України, колегія суддів, -
у х в а л и л а :
Апеляцію прокурора залишити без задоволення.
Вирок Красилівського районного суду від 25 лютого 2011 року стосовно ОСОБА_1 залишити без зміни.
Судді /підписи/
З оригіналом згідно:
Суддя Апеляційного суду
Хмельницької області Кульбаба В.М.