ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

16.05.11 р.                                                                                 Справа № 15/59                               

Господарський суд Донецької області  у складі головуючого судді Богатиря К.В.

при секретарі судового засідання Щитовій Л.М.,

розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Ергопак” м. Боярка (код ЄДРПОУ 31364122)

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю “Гала-Трейд АБС” м. Донецьк (код ЄДРПОУ 33712712)

про стягнення боргу в сумі 173203,12 грн., пені в сумі 17780,61 грн., 3% річних у розмірі 5993,30 грн., інфляції в сумі 17493,52 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 за довіреністю б/н від 01.01.2011 р.

від відповідача: ОСОБА_2 за довіреністю № 16 від 19.04.2011 р.

До господарського суду Донецької області надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю “Ергопак” м. Боярка до товариства з обмеженою відповідальністю “Гала-Трейд АБС” м. Донецьк  про стягнення боргу в сумі 173203,12 грн., пені в сумі 17780,61 грн., 3% річних у розмірі 5993,30 грн., інфляції в сумі 17493,52 грн.

Ухвалою суду від 18.03.2011 р. позовна заява була прийнята до розгляду та порушено провадження у справі № 15/59, сторони зобов’язані надати документи та виконати певні дії.

Судом, відповідно до вимог статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України складено протокол, який долучено до матеріалів справи.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши подані докази та заслухавши в судових засіданнях пояснення представників позивача та відповідача, господарський суд -

ВСТАНОВИВ:

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на наступні обставини:

01.01.2008 р. сторони уклали договір купівлі–продажу № 7, згідно якого продавець (позивач) зобов’язався передати у власність покупцю матеріальні цінності (господарчі, побутові товари та інше), а покупець (відповідач) зобов’язався прийняти вказаний товар та своєчасно оплатити його вартість згідно умов даного договору. Пунктом 7.1 договору передбачено, що він вступив в силу з моменту підписання його сторонами та діяв до 31.12.2009 р. Спірний договір підписаний представниками обох сторін та скріплений печатками, завірена копія додана до позову.

В позовній заяві позивач зазначає, що на виконання договору № 7 від 01.01.2008 р. позивач передав відповідачу товар за видатковими накладними за період з 05.01.2009 р. по 09.11.2009 р. на загальну суму 173203,12 грн. Факт отримання відповідачем даного товару за вказаними накладними підтверджується підписами відповідача в графі „Отримав”, а також довіреностями на отримання товарно–матеріальних цінностей, податковими накладними. Завірені копії видаткових накладних та довіреностей, а також оригінали податкових накладних містяться в матеріалах справи.

Позивач в позовній заяві стверджує, що відповідач отриманий товар не оплатив, в результаті чого станом на день подачі позову до суду заборгованість відповідача на користь позивача склала 173203,12 грн. Позивач вказує, що строк оплати отриманого товару для відповідача наступив на підставі п. 2.8 договору протягом 30 календарних днів з моменту фактичної передачі товару.

Позивач, вважаючи, що відповідач не виконав свої зобов’язання за договором (повністю та своєчасно не оплатив отриманий товар), звернувся з позовом до суду за захистом порушеного права.

Суд, дослідивши матеріали справи та оцінивши подані докази, дійшов наступних висновків:

Предметом даного позову є вимога позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості, яка виникла згідно договору № 7 від 01.01.2008 р. Даний договір є підставою для виникнення у його сторін прав і обов’язків, визначених ним та за своєю правовою природою містить усі необхідні та істотні умови для договору купівлі–продажу.

Згідно ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають зокрема з договору або іншого правочину.

Відповідно до ст. 526 того ж Кодексу зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Згідно ст. 530 ЦК України якщо у зобов’язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

21.04.2011 р. від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, де зазначає, що п.п. 2.6 та 2.8 договору № 7 від 01.01.2008 р. в редакції, який є у відповідача, не містять строгої фіксації місця відвантаження (адреси) та фіксації моменту оплати після фактичної поставки. Відповідач стверджує, що за усною домовленістю з постачальником він здійснював оплату за товар на наступний день по мірі його реалізації. При цьому відповідач у відзиві позовні вимоги визнає частково у сумі основного боргу 173203,12 грн. Проти нарахування пені, інфляції та 3% річних відповідач заперечував.  

В судовому засіданні відповідачем був наданий для огляду та судом оглянутий оригінал договору купівлі–продажу № 7 від 01.01.2008 р., в якому в п. 2.8 не зазначена кількість календарних днів, що підтверджується протоколом судового засідання від 21.04.2011 р. Завірена копія цього договору долучена до відзиву на позов.

Ухвалою від 21.04.2011 р. суд зобов’язав позивача оригінал договору № 7 від 01.01.2008 р. надати для огляду в судовому засіданні.

Позивач надав до суду письмові пояснення від 16.05.2011 р., в яких вказує на те, що оригінал договору № 7 від 01.01.2008 р. у нього відсутній у зв’язку зі втратою його під час транспортування документів до архіву. Усних домовленостей щодо оплати товару по мірі його реалізації з відповідачем не було.

Таким чином, з представлених до суду документів вбачається, що сторони фактично не погодили між собою строк виконання грошового зобов’язання, оскільки оригінал спірного договору, представлений відповідачем, не містить в п. 2.8 кількості днів на оплату, а завірена копія цього ж договору, додана позивачем до позову, містить рукописну дописку – 30 днів на оплату (п. 2.8). Вказана рукописна дописка не приймається судом до уваги, оскільки відсутня у примірнику іншої сторони.

В даному випадку для врегулювання спірних правовідносин застосуванню підлягає загальна правова норма, передбачена ч. 2 ст. 530 ЦК України.

Згідно ч. 2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Позивач надав до суду претензію № 09/11/10 від 09.11.2010 р. з вимогою оплатити заборгованість. До даної претензії додані письмові докази направлення її позивачем відповідачу за адресою: 99055, м. Севастополь, пр. Генерала Острякова, б. 167, кв. 16, що підтверджується описом вкладення до цінного листа від 09.11.2010 р. та поштовим конвертом з відбитком поштового штемпелю, а також поштовим повідомленням. Вказану претензію разом із конвертом та повідомленням пошта повернула позивачу у зв’язку із закінченням строку зберігання та неявкою адресата. Оригінали претензії, опису вкладення, конверту та повідомлення містяться в матеріалах справи.

Відповідач надав до суду письмові пояснення від 16.05.2011 р., в яких зазначив про неотримання ним від позивача будь–яких претензій з вимогою оплатити заборгованість, інших вимог з цього питання.

В матеріалах справи міститься витяг з ЄДР серії АЄ № 015557 станом на 08.02.2011 р. (запис 9), з якого вбачається, що ТОВ “Гала-Трейд АБС” має місцезнаходження за адресою: 83101, м. Донецьк, вул. Універсальна, буд. 74; датою внесення змін до відомостей про юридичну особу, що не пов’язані зі змінами в установчих документах, є 01.04.2010 р.

Таким чином, станом на момент направлення позивачем претензії, тобто 09.11.2010 р., відповідач вже мав іншу адресу місцезнаходження, ніж та, яку позивач зазначив на конверті.

За вказаних обставин суд не приймає до уваги претензію № 09/11/10 від 09.11.2010 р. як доказ пред’явлення вимоги по ст. 36 ГПК України. В письмових поясненнях від 16.05.2011 р. позивач вказував на той факт, що інших вимог, крім претензії № 09/11/10 від 09.11.2010 р., він до відповідача не направляв. В матеріалах справи інші вимоги позивача згідно ст. 530 ЦК України також відсутні.

Відповідно до ст. 692 ч.1 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Стаття 692 ч. 1 ЦК України не приймається судом до уваги як норма закону, яка прямо встановлює строк оплати за товар, тому як вказана стаття пов’язує строк оплати з певною подією – після отримання товару або товаросупровідних документів. Але початок строку оплати у період після вказаної події починається з наступного дня, а ось визначити закінчення строку оплати без окремої домовленості сторін з цього питання фактично неможливо. Тому неможливо стверджувати, що покупець порушив обов’язок щодо оплати товару у встановлений строк.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 того ж Кодексу  господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Статтею 78 ГПК України передбачено, що у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб. В даному випадку дії відповідача, пов’язані із визнанням позову щодо основного боргу, суперечать закону, а саме ст. 530 ЦК України, не відповідають фактичним обставинам, які засновані на матеріалах даної справи.

Таким чином, оскільки строк оплати товару договором купівлі–продажу № 7 від 01.01.2008 р. не визначений, продавець вимог про оплату товару до покупця не пред’являв, строк оплати додатково не визначав, то для відповідача строк виконання грошового зобов’язання оплатити товар не настав, право позивача при таких обставинах відповідач не порушив. Позовні вимоги про стягнення основного боргу суд вважає необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Крім суми основного боргу позивач в позовній заяві просив суд стягнути з відповідача пеню в сумі 17780,61 грн., 3% річних в сумі 5993,30 грн., інфляцію в сумі 17493,52 грн. (розрахунки містяться в матеріалах справи).

05.05.2011 р. представник позивача надав до суду заяву про зменшення розміру позовних вимог (вх. № 02–41/17249 від 05.05.2011 р.), в якій відмовляється від позову в частині стягнення пені в сумі 17780,61 грн., 3% річних в сумі 5993,30 грн., інфляції в сумі 17493,52 грн. До прийняття відмови від позову суд перевірив повноваження представника позивача та роз’яснив процесуальні наслідки таких дій. Заява про часткову відмову від позову підписана директором ТОВ „Ергопак”.

Представник відповідача в судовому засіданні не виразив заперечень на відмову позивача від позову.

Вказана відмова прийнята судом, тому провадження у справі в цій частині підлягає припиненню на підставі ст. 80 ч. 1 п. 4 ГПК України.

У зв’язку з відмовою від позовних вимог та відмовою у задоволенні позову судові витрати покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 12; 22; 33-34; 36; 43; 49; 78; 80 ч. 1 п. 4; 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Відмовити у задоволенні позову в частині стягнення основного боргу на суму 173203,12 грн.

Припинити провадження у справі в частині стягнення пені в сумі 17780,61 грн., 3% річних у розмірі 5993,30 грн., інфляції в сумі 17493,52 грн. у зв’язку з відмовою позивача від позову та прийняттям відмови господарським судом.

У судовому засіданні 16.05.2011 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повне рішення складено 17.05.2011 р.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційного скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі  подання  апеляційної скарги рішення,  якщо його не скасовано,  набирає  законної  сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя                                                               Богатир К.В.