№ 2-3477/11

        РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ     УКРАЇНИ

11 травня 2011 року Голосіївський районний суд міста Києва в складі  головуючого судді  Пасинок В.С., при секретарі Василенко Т.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,                                             

                                            встановив:

В  квітні 2011 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.

В позовній заяві зазначала, що між нею та відповідачем 13 лютого 1999 року зареєстровано шлюб. Позивачка з відповідачем проживають окремо, подружніх стосунків не підтримують, спільного господарства не ведуть.

Припинення шлюбних відносин з відповідачем вважає необхідним.

Позивач у судове засідання не з»явилася, про місце, день і час судового засідання повідомлена належним чином.

Представник позивача у судовому засіданні на позові наполягав, на підставі викладених у ньому обставин, просив позов задовольнити.

Відповідач в судовому засіданні позов визнав, проти розірвання шлюбу не заперечував.

Вивчивши надані письмові докази у сукупності, заслухавши  представника позивача та відповідача, суд дійшов висновку, що заявлений позов є законним, обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню в повному обсязі з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, сторони перебувають у шлюбі, зареєстрованому 13 лютого 1999 року у Відділі реєстрації актів громадянського стану Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області, про що в Книзі реєстрації шлюбів зроблено відповідний актовий запис № 39  (а.с. 6).

Згідно ч. 3 ст. 105 Сімейного кодексу України, шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до статті 110 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 112 СК України, суд постановляє рішення про розірвання  шлюбу,  якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Згідно ст. 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.

Як вбачається з пояснень представника позивача, з березня 2011року вони проживають окремо один від одного, позивачка проживає з іншим чоловіком, тому збереження шлюбу суперечило б її інтересам.

 Враховуючи особливий характер сімейних відносин, зважаючи на норми ст. ст. 111, 112 СК України, так як фактично шлюбні відносини між подружжям припинені, суд вважає примирення сторін неможливим. Оскільки подальше спільне життя подружжя і збереження сім’ї є неможливим і суперечить інтересам позивача,  позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Згідно ч. 2 ст. 114 СК України,  у разі розірвання шлюбу судом шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу.

Керуючись ст.ст. 105, 110, 111, 112 СК України, ст. ст. 10,  57-61, 208 - 209, 212-215, 218 ЦПК України,

                                              вирішив:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу - задовольнити.

Шлюб, зареєстрований 13 лютого 1999 року у Відділі реєстрації актів громадянського стану Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області за актовим записом № 39 між ОСОБА_1 до ОСОБА_2 - розірвати.

          Шлюб вважати розірваним з моменту набрання рішенням суду законної сили.   

          Рішення суду після набрання ним законної сили надіслати до органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем ухвалення рішення для внесення відомостей до Державного реєстру актів цивільного стану громадян та проставлення відмітки в актовому записі про шлюб.

          Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва через Голосіївський районний суд м. Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти  днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.   

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.            

Суддя