РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне,  вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" травня 2011 р.                                                           Справа № 14/5025/66/11  

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого  судді                         Савченко Г.І.

судді                                                   Грязнов В.В. ,
 судді                                                   Тимошенко О.М.   

при секретарі судового засідання   Новак Р.А

за участю представників сторін:

Від позивача - не з"явився

Від відповідача - не з"явився

Від третьої особи - не з"явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача Закритого акціонерного товариства "Сінай" на рішення господарського суду  Хмельницької області від 03.03.11 р. у справі №14/5025/66/11   (суддя   Гладюк Ю. В. )

за позовом Закрите акціонерне товариство "Сінай"

до  Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра"

третя особа: ОСОБА_1

про визнання кредитного договору недійсним

ВСТАНОВИВ:

          Рішенням господарського суду Хмельницької області від 03 березня 2011 року у справі №14/5025/66/11 за позовом Закритого акціонерного товариства "Сінай" до Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра" про визнання кредитного договору недійсним, в позові відмовлено.

          Позивач Закрите акціонерне товариство "Сінай" подав апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, вважає, що вказане рішення ухвалено із неповним з'ясуванням обставин, що мають значення  для  справи,  встановленням  обставин,  яких  не  було  доведено,   порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. Просить його скасувати, прийняти нове рішення, яким визнати кредитний договір №25/05/2007/840-К/624 від 25.05.2007 року недійсним.

          Апеляційну скаргу обгрунтовує наступним:

          06 травня 2006 року між позивачем та ОСОБА_1 укладено договір безпроцентної позики, згідно п. 2.3. якого позичальник протягом дії даного договору не має право укладати договори позики, кредиту та договори поруки без письмової згоди на укладення таких договорів від позикодавця. Угоди, що укладені з порушенням цього пункту, є недійсними з моменту їх укладення.          

          25 травня 2007 року між позивачем та відповідачем укладено договір поруки, згідно якого позивач зобов'язався відповідати перед відповідачем за зобов'язаннями ОСОБА_1 за кредитним договором №25/05/2007/840-К/624 від 25.05.2007р.

          Згідно ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.         

          Відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

          Відповідно до ч. 1 ст. 67 ГК України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів.

          Скаржник вважає, що твердження суду першої інстанції про те, що вказана позивачем обставина, якою обґрунтовується позов не відноситься до законодавчо визначених підстав визнання договору недійсним не відповідає дійсності, адже відповідно до приписів статей 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належними чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Дана норма кореспондує з ст. 193 ГК України.

          Крім того у своїй апеляційній скарзі посилається на те, що:

          У відповідності до ст.628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Тобто, відповідно до вимог чинного законодавства сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд, тобто встановлені сторонами умови у договорі безпроцентної позики не суперечать матеріальному праву України.

          У відповідності до ч.1 п.2 ст.638 ЦК України, істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також всі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Невірним є також твердження господарського суду про те, що позивачем не наведено законних підстав заперечення дійсності правочину, адже ст. 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим до виконання. Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

          Зазначає, що сторони договору позики на основі вільного волевиявлення установили правило - не укладати певні договори, яке є обов'язковим до виконання позивачем та встановили наслідки юруїчення такого правила - скасування укладених договорів та всіх дій вчинених по них шляхом подачі позову про визнання таких договорів або договору недійсним.

          В судове засідання Рівненського апеляційного господарського суду представники сторін не з"явились. В установленому порядку були повідомлені про час і місце судового розгляду. Матеріали справи дозволяють розглянути апеляційну скаргу без їх участі.

          Дослідивши докази у справі, Рівненський апеляційний господарський суд встановив:

          25 травня 2007  року між ВАТ КБ „Надра” та громадянкою ОСОБА_1 укладено  кредитний договір № 25/05/2007/840-К/624, згідно якого банк надає позичальнику (ОСОБА_1) у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цілового характеру  використання грошові кошти (кредит) у сумі 143 000 доларів США в порядку і на умовах, визначених  цим  договором.

          Надані кредитні кошти мають цільовий характер використання. Так, згідно п. 1.2.  договору кредит надається для інвестування у будівництво житла за договорами про дольову участь в будівництві житла від 10.01.06р., що укладені між позичальником та ТзОВ  „Хмельницькбудінвест”. За користування кредитом встановлені проценти, які розраховуються банком на підставі відсоткової ставки у розмірі 11,99 %  річних (п. 1.3.1). Згідно п. 1.4.  договору кредит надається строком  на 295  місяців.  Договір набирає чинності  з дати його укладення та діє до остаточного виконання  позичальником  прийнятих на себе зобов’язань.

          В позовній заяві позивач посилається на те, що на забезпечення вказаного вище договору кредиту, між позивачем та відповідачем 25.05.07 р. укладено договір поруки, згідно якого  позивач зобов’язався відповідати перед відповідачем за зобов’язаннями ОСОБА_1 (за спірним   договором).

          6 травня 2006 року між ЗАТ „Сінай” (позивачем) та гр.. ОСОБА_1  укладено договір безвідсоткової позики, згідно якого позикодавець (позивач) передає позичальникові (ОСОБА_1) безпроцентну позику на суму 1000 грн., а позичальник  зобов’язується повернути зазначену суму в обумовлений строк. Вказаний договір містить умову (п. 2.3.) за якою позичальник протягом дії даного договору не має права укладати договори позики, кредиту та договори поруки без письмової згоди  на укладення таких  договорів від позикодавця.

          Наявність зазначеної умови договору є тією обставиною, якою позивач обгрунтовує свій позов, оскільки вона позбавляє позичальника  за договором від 06.05.06р. права укладати кредитні договори, зокрема і спірний договір.

          Давши оцінку доказам у справі, Рівненський апеляційний господарський суд прийшов до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

          Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

          Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

          Договір, згідно ст. 11 Цивільного кодексу України,  є  основною підставою виникнення цивільних прав та обов’язків. Договір за своєю правовою природою є правочином, який відповідно до ст. 202 Цивільного кодексу України є дією особи, спрямованою на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

          Підстави недійсності правочинів передбачені ст.215 Цивільного кодексу України. Загальною підставою визнання правочину недійсним є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п’ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

          Згідно з частинами першою - третьою, п’ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені  ним.

          Судова колегія Рівненського апеляційного господарського суду бере до уваги ту обставину, що заявляючи позов про визнання недійсним кредитного договору, позивач має довести  наявність тих обставин, з якими закон пов’язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків.                     Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

          Крім того, судом першої інстанції відмічено, що позивач не є стороною оспорюваного договору, а отже він (позивач) не набуває за ним будь –яких прав та обов’язків, що в свою чергу свідчить про відсутність порушень прав позивача за цим договором. Наведені позивачем обставини порушення його прав є надуманими.

          Із зазначеного вбачається, що підстав для визнання кредитного договору №25/05/2007/840–К/624 від 25.05.07р. недійсним немає.

          Таким чином, місцевий господарський суд повно з"ясував обставини, що мають значення для справи.

          Висновки, викладені в судовому рішенні, відповідають обставинам справи. Місцевим господарським судом не порушені та правильно застосовані норми матеріального та процесуального права.

          Керуючись ст.ст. 99,101,103,105 ГПК України, Рівненський апеляційний господарський суд,  

ПОСТАНОВИВ:

       1. Апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства "Сінай" на рішення господарського суду Хмельницької області від 03 березня 2011 року по справі №14/5025/66/11 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Хмельницької області від 03 березня 2011 року по справі №14/5025/66/11 залишити без змін.

3. Матеріали справи №14/5025/66/11 повернути в господарський суд Хмельницької області.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.   

Головуючий суддя                                                                       Савченко Г.І.  

Суддя                                                                                              Грязнов В.В.  

Суддя                                                                                              Тимошенко О.М.