Справа 2-300/08
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 січня 2008 року Печерський районний суд м. Києва в складі:
судді: Супрун Г.Б.
при секретарі: Демченко Т.І.
розглянувши в відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Твел» про стягнення боргу, -
ВСТАНОВИВ:
Представник позивач звернувся до суду з даним позовом про стягнення боргу, в якому просить суд стягнути з ДП «Твел» 4125,75 грн., інфляційні витрати в сумі 1828,29 грн., судові витрати в сумі 132 грн., а всього: 6539,04 грн. Мотивує його тим, що під час роботи на Державному підприємстві «Твел», згідно укладеного договору від 03 листопада 2003 року позивачкою надано тимчасову фінансову допомогу ліквідкомісії підприємства «Твел» строком до 01 березня 2004 року, в сумі 4125 гривень. Факт внесення грошових коштів в касу підприємства підтверджено квитанціями до прибуткових касових ордерів № 88 від 04 листопада 2003 року та № 91 від 25 листопада 2003 року.
Крім того, 15.12.03 р. позивачка поступилася правом вимоги боргу від ліквідкомісії підприємства «Твел», співробітнику підприємства «Твел» (боржника), про що був повідомлений боржник. Під час звільнення із роботи працівників, незважаючи на їх вимоги, та всупереч вимогам ст. 116 КЗпП, нікому із кредиторів борг не був повернутий. Після порушення справи про банкрутство ДП «Твел» новим кредитором подана заява про визнання кредитором, до суми вимог якої внесена оспорювана сума боргу. На протязі майже трьох років борг повернутий не був. 01 жовтня 2006 року, за взаємною згодою первісного та нового кредиторів укладено другий договір відступлення права вимоги боргу від ліквідкомісії підприємства «Твел», згідно якого право вимоги боргу позивачка знову повернула собі.
ДП «Твел» на цей час не ліквідоване, підстави для застосування норм ст. 609 ЦК України відсутні.
В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_2 позов підтримав, збільшив вимоги, просив стягнути основну суму боргу 4125 грн., 3% річних за користування грошовими коштами 474,38 грн., інфляційні витрати за період з 01.03.04р. по 01.09.07р. - 2404 грн., судовий збір 264 грн., всього: 7267,38 грн.
Вважає, що строки позовної давності для звернення до суду не пропущені, оскільки згідно п. 3.1 договору - строк дії договору закінчується після проведення розрахунку, а розрахунок не проведений, просив визнати причини строку звернення до суду поважними.
Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнала. Пояснила, що
вимоги позивача грунтуються на невиконанні відповідачем за договором позики від 03 листопада 2003 року. За даними вимогами позивачем пропущено загальний термін позовної давності, який за ст. 257 ЦК України становить три роки, тому просила в позові відмовити.
Вислухавши представників сторін, дослідивши письмові докази, суд приходить до наступного.
03.11.2003р. укладено договір позики між ОСОБА_1 та ДП «Твел» на суму 10000 грн., позикодавець надає позику частинами за згодою сторін, перша чистина позики вноситься на протязі трьох днів. Позивачка сплатила 4125 грн., що підтверджується квитанціями касового ордеру ( а.с.31, 32). Як пояснив представник позивачки, необхідності в решті суми не було.
Відповідно до п.п.2.2 Договору від 03.11.2003 року позичальник зобов»язується повернути всю суму позики позикодавцю до 01.03.2004 року.
Перебіг позовної давності починається згідно норм ст. 261 ЦК України від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права 02.03.04 року. Звернувся позивач до суду з вимогами 11.10.2007 року, тобто із пропущенням строку для звернення до суду, який встановлений ст. 257 ЦК України.
Як на підставу поважності причин пропуску строку звернення до суду, позивач посилається на ті обставини, що 01.10.2006 року ним було подано заяву до Печерського районного суду м. Києва про видачу судового наказу про стягнення на його користь грошових коштів з ДП «Твел» за договором позики від 03.11.2003 року.
17.10.2006 року Печерським районним судом м. Києва на підставі заяви ОСОБА_1 видано судовий наказ про стягнення з ДП «ТВЕЛ» на користь позивача заборгованість за договором позики від 03.11.2003 року в сумі 4206,00 грн. Видачу даного наказу було оскаржено відповідачем. Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 10 листопада 2006 року судовий наказ було скасовано тому, що із поданих документів вбачається спір про право. Скасування судового наказу не перешкоджало зверненню позивача до суду в рамках позовного провадження.
Виходячи з наведеного відповідач суд вважає, що позовна давність не переривається, тобто датою первісного позову позивача вважається 11.10.07р., а не 01.10.2006р.
Нормами ст. 266 ЦК України передбачено, що зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги. Таким чином вимоги позивача за договором про відступлення права вимоги боргу від 01.10.06 року є безпідставними в зв»язку зі спливом по них терміну позовної давності.
02.04.04 року ОСОБА_2 ( новий кредитор по договору уступки права вимоги від 15.12.2003 року) звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва з позовною заявою про стягнення з ДП «ТВЕЛ» заробітної плати та компенсаційних збитків, серед заявлених вимог мали місце вимоги ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором відступлення права вимоги від 15.12.2003 року. Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 01.11.2004 року ОСОБА_2 було відмовлено в стягненні грошової заборгованості за договорами відступлення права вимоги в розмірі 29934,54 грн., в дану суму входила заборгованість і за договором уступки права вимоги від 15.12.2003 року. На даний час рішення суду від 01.11.04 року набрало закону силу.
Крім того постановою господарського суду м. Києва від 25.06.04 року у справі № 43/284 ДП «ТВЕЛ» було визнано банкрутом. За нормами ст. 14 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» далі Закон «Конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, протягом тридцяти днів від дня опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство зобов»язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують».
06.07.04 року в газеті «Голос України» № 122 (3372) опубліковано оголошення про визнання банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури ДП «ТВЕЛ».( а.с.46).
Позивач як конкурсний кредитор не з»явився у зазначений Законом термін про визнання його кредитором на суму : 4125,00 грн. В такому випадку згідно норм ст. 14 Закону «Вимоги конкурсних кредиторів, що заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі,- не розглядаються і вважаються погашеними, про що господарський суд зазначає в ухвалі, якою затверджує реєстр вимог кредиторів. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає».
Таким чином позивач втратив право вимоги визнання та виконання заборгованості по своїх грошовим вимогам в ліквідаційній процедурі, оскільки вони за чинним законодавством є погашеними.
На підставі викладеного, оцінюючи докази в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позов задоволенню не підлягає за пропуском строку позовної давності.
Керуючись ст.257, 261 ЦК України, ст. 14 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», ст.ст. 10,11, 60, 212-215 ЦПК України суд, -
В И Р І Ш И В:
В задоволенні позову ОСОБА_1 до Державного підприємства «ТВЕЛ» про стягнення боргу відмовити.
Заяву про апеляційне оскарження рішення може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Заява та апеляційна скарга подаються до Апеляційного суду м. Києва через Печерський райсуд м. Києва.
Суддя : Супрун Г.Б.