Справа № 2а-142/2007 року
ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 травня 2007 року м.Івано-Франківськ
Івано-Франківський міський суд Івано-Фраківської області в складі -
Головуючого-судді Антоняка Т.М.,
при секретарі Бабій О.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Івано-Франківського міського суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Івано-Франківської митниці про скасування постанови в справі про порушення митних правил №66/20600/06 від 14 серпня 2006року,суд -
встановив:
Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом про скасування постанови в.о. начальника Івано-Франківської митниці від 14 серпня 2006року в справі про порушення митних правил №66/20600/06, якою його визнано винним у вчиненні порушень митних правил, передбачених ст.ст.331,338 МК України, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17000грн.
В судовому засіданні позивач вимоги позову підтримав, просив постанову скасувати як незаконну.
Відповідач вимоги позову заперечив, вважає що постанова прийнята в порядку та спосіб передбачений законом,а позов є необгрунтованим і не підлягає до задоволення.
Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_2 пояснив, що працюючи на посаді головного інспектора митного посту "Коломия" Івано-Франківської митниці займався перевіркою вантажу , який зберігався на складі з 1999року і прибув на адресу відповідача. При цьому свідок вказує,що до вантажу доступу не було, а бачив він його тільки через вікно, кому належали складські приміщення встановлено не було,а кількість вантажу встановлювалась по товаросупровідних документах на вантаж.
Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_3 пояснив,що працюючи на посаді інспектора митниго поста "Коломия" Івано-Франківської митниці накладав митне забезпечення на склад, в якому з 1999р по 2006р зберігався вантаж,що надійшов на адресу позивача.
Вислухавши пояснення сторін,свідків,дослідивши ряд доказів суд приходить до переконання про під ставність заявлених позовних вимог, виходячи з наступного.
Досліджені докази по справі, зокрема, направлена на виконання ухвали суду Коломийським міжрайонним бюро технічної інвентаризації інформаційна довідка, вказують на приналежність складів в с.Черганівка, Косівського р-ну ІваноФранківської області спільному українсько-польському підприємству "Синевір-Санкоп", згодом продані ОСОБА_4, а не позивачу.
Як свідчить оглянута в судовому засіданні довідка відділу у справах громадянства, іміграції та реєстрації фізичних осіб від 26.03.2007року за №20/1697 належний позивачу
паспорт має інший номер, ніж вказаний в акті про прийняття - передання товарів (предметів) на відповідальне зберігання під митним контролем №4 від 22.03.1999року,а тому знайшла своє підтвердження вказівка позивача на те,що акт складено у його, відсутності, що є порушенням вимог ст. 363 МК України; відповідно права, передбачені ст. 366 МК України особі не роз"яснено.
Справу про порушення митних правил №66/20600/06 розглянуто з порушенням 15-тиденного строку, встановленого ст. 389 МК України, оскільки акт проведення огляду складів датований 15.06.2006 p., протокол - 27.07.2006 p., а постанова винесена тільки 14.08.2006 р.
Статтею 10 МК України встановлено дію митного законодавства у часі, зокрема, недопустимість застосування тих законів, які встановлюють, або посилюють відповідальність. Діючий митний кодекс України чинний з 1.01.2004 p., а його редакція від 31.05.2005 р. чинна з 24.06.2005 р. Як вбачається з матеріалів справи про порушення митних правил товар розміщено на зберігання під митним контролем по акту № 4 ще 22.03.1999 р. Діюча на той час редакція ст. 89 МК України передбачала шестимісячний термін зберігання товарів під митним контролем. Таким чином, термін зберігання товарів під митним контролем витік 22.09.1999 p., що давало підстави відповідачу для вжиття заходів, передбачених чинним законодавством, в тому числі і до притягнення винної особи до адміністративної відповідальності.
При цьому, діюча на той час ст. 112 МК України, яка встановлювала відповідальність за втрату товарів під митним контролем, передбачала відповідальність у вигляді штрафу в розмірі від 2,5 до 10 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Діюча редакція МК України в ст. 331 передбачає відповідальність за таке порушення, встановлюючи штраф в розмірі від 500 до 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто посилює відповідальність і не має зворотної дії в часі.
Аналогічно і щодо втрати митного забезпечення : ст. 110 МК України ( в стар, ред.) -штраф в розмірі від 2,5 до 10 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; в новій редакції стаття 338 МК України - штраф до 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що теж, звісно, не може мати зворотної дії.
Статтею 38 КУпАП встановлено, що особу не може бути притягнуто до адміністративної відповідальності більш як через два місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не більш як через 2 міс. з дня його виявлення.
Однак, як вбачається з матеріалів справи, граничний термін зберігання товарів під митним контролем минув 22.09.1999 p., що є визначальною датою для вчинення працівниками митниці дій у відповідності з митним законодавством.
Проте, відповідачем жодних дій для притягнення винних осіб до адміністративної відповідальності не вживалося, що стверджується матеріалами справи.
Зокрема:
- в повідомленні від 06.08.2002 р. ОСОБА_1 пропонується провести митне
оформлення до 20.08.2002 p.;
· в повідомленні від 20.02.2003 р. - провести митне оформлення до 07.03.2003 p.;
· в повідомленні від 18.09.2003 р. - передати вантаж митниці на зберігання;
- в повідомленні від 28.10.2004 р. теж пропонується до 15.11.2004 р. вирішити
питання про передачу вантажу на склад митниці.
Отже, ОСОБА_1 притягнуто до відповідальності більше як чере.з 6 років, що є порушенням норм чинного адміністративного законодавства.
Підставою для притягнення особи до відповідальності повинен бути факт вчинення нею адміністративного правопорушення, в даному випадку - порушення митних правил.
Однак, з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1, вантаж передано на зберігання згідно акту № 4 від 22.03.1999 р. Проте, даний акт складено не в присутності ОСОБА_1, реквізити ПП „Гош" (печатка, підпис директора) відсутні, паспортні дані ОСОБА_1 не відповідають дійсності, що стверджується довідкою органу внутрішніх справ.
Митне забезпечення за № 044 згідно пояснень свідка ОСОБА_5 (працівника митниці) накладено ним теж не в присутності ОСОБА_1, без відповідного документального оформлення, після чого одноособово внесено виправлення в акт приймання-передачі товару.
Проте, порядок передачі товарів передбачений і затверджений наказом Державної митної служби України № 4 від 05.01.1999 p., який зареєстрований в Мінюсті 27.01.1993 р. за № 45/3338.
Зокрема, п. 2.З. було встановлено, що до заяви про передачу товару на збереження додаються:
- зовнішньоекономічний контракт (відповідачем не представлено);
товаросупровідні документи, що дають можливість ідентифікувати товар ( в акті за № 001 від 15.06.2006 р. вказано ролети алюмінієві 480 м. кв., в постанові 20 шт., а в CMR - 20 упаковок (коробок) вагою 5500 кг);
договір оренди складу ( якщо склад для зберігання орендується підприємством), договір з власником складу (якщо товар зберігатиметься під митним контролем на складі підприємства, яке не є стороною контракту чи власником товару), яким передбачено відповідальність сторін за збереження товару та сплату всіх необхідних платежів і договір про повну матеріальну відповідальність, укладений відповідно до ст. 135-1 КЗпП України.
Такі документи відповідачем не представлено, що стверджує факт порушення ним же порядку передачі товару на збереження і виключає наявність в діях ОСОБА_1 складу правопорушення.
Натомість, позивачем надано документи, які стверджують той факт, що в с Черганівка Косівського району знаходяться складські приміщення, які належали СП „Синевір-Санкоп" на підставі свідоцтва про право власності від 11.07.2005 p., і які згідно договорів купівлі продажу відчужені в 2005 р. третій особі.
Таким чином, товари не могли бути передані ПП „Гош" на збереження у зв"язку із відсутністю в підприємства власних чи орендованих складських приміщень.
Відсутність в діях ОСОБА_1 складу правопорушення стверджується наступними доказами :
- в повідомленнях митниці від 11.07.2006 р. № 18/41-4937,4938, та 4946 від 12.07.2006
р. ОСОБА_1 пропонується до 24.07.2006 р. здійснити декларування товару до 24.07.2006
р., в той час як в акті від 15.06.2006 р. зазначено, що „візуально встановлено відсутність
вантажу на складі";
- в постанові в справі про порушення митних правил вказано, що ОСОБА_1 було втрачено митне забезпечення - пломба № 206/044, в той час як з листа на ім"я прокурора області від 23.03.2005 р. та службової записки від 03.10.2005 р. вбачається, що вантаж знаходиться під митним забезпеченням 1/303 № 044.
Враховуючи наведене, суд вважає, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад правопорушення, справу розглянуто і постанову винесено з порушенням норм митного та адміністративного законодавства, тому позов є обгрунтованим, підлягає до задоволення, а оскаржувана постанова до скасування з підстав, наведених вище.
Керуючись ст.10 МК України,ст.38 КУпАП, ст.ст.11,159,160 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов ОСОБА_1 про скасування постанови Івано-Франківської митниці в справі про порушення митних правил №66/20600/06 від 14 серпня 2006року - задоволити.
Постанову в.о.начальника Івано-Франківської митниці Зіняка Я.М. в справі про порушення митних правил №66/20600/06 від 14 серпня 2006року скасувати .
Стягнути з Івано-Франківської митниці на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті держ.мита в сумі 3,4 грн.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. У разі подачі заяви про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана в строк, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку.
Постанова суду може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду (79018,м.Львів,вул.Чоловського,2). Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване рішення протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови в повному обсязі, відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.