АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
_______________________________________________________________________
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 березня 2011 року м. Чернівці
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Чернівецької області у складі:
головуючого Височанська Н. К.
суддів: Міцнея В.Ф., Половінкіної Н.Ю.
секретар: Скрипник С.В.
за участю: відповідача ОСОБА_1, його представника ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Кіцманського районного суду Чернівецької області від 24 січня 2011 року, -
В С Т А Н О В И Л А :
У листопаді 2010 року позивачка звернулася в суд з позовом до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя.
Посилалася на те, що з 12 січня 1995 року по 10 серпня 2010 року вона перебувала з відповідачем у зареєстрованому шлюбі і з цього часу стала проживати в будинку відповідача, який розташований по АДРЕСА_1
Під час шлюбу, а саме в період з 2004 по 2005 роки за їхні спільні кошти в будинку були проведені будівельно-монтажні роботи, вартість яких складає 37168 грн.
Також в господарстві відповідача ними спільно було проведено самочинне будівництво і вартість витрачених будівельних матеріалів становить 41390 грн.
Загальна сума витрат на покращення господарства становить 78558 грн.
З підстав ст..70 СК України позивачка просила провести поділ спільної сумісної власності подружжя, стягнувши з відповідача на її користь 39 279 грн. як компенсацію Ѕ частини із спільної сумісної власності подружжя та понесені нею судові витрати.
Рішенням Кіцманського районного суду Чернівецької області від 24 січня 2011 року позов задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 39 279 грн., як компенсацію Ѕ частини із спільної сумісної власності подружжя.
Стягнуто з ОСОБА_1 392, 79 грн. в повернення сплаченого судового збору, 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи та 598 грн. за проведення оцінки будівельно-монтажних робіт, а всього 1110,79 грн.
На рішення суду ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Кіцманського районного суду Чернівецької області від 24 січня 2011 року та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.
Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду скасуванню з постановленням нового рішення про відмову в задоволенні позову.
При цьому колегія суддів виходить з наступних підстав.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що ремонт у спірному будинку та самочинне будівництво було проведено за рахунок спільних коштів сторін і з врахуванням того, що відповідач позов визнав, є підстави для задоволення позову.
Проте погодитися з такими висновками суду не можна.
Відповідно до ч.4 ст.174 ЦПК України в разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
Вирішуючи справу, районний суд в порушення вимог ст..ст.213, 214 ЦПК України зазначені положення процесуального закону не врахував, не взяв до уваги, що відповідач в судовому засіданні заперечував вартість будівельно-монтажних робіт, та не вирішив питання, чи не суперечить закону та чи не порушує права відповідача подальше визнання ним позову.
Крім цього, відповідно до вимог ст..ст.10, 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Як вбачається з позовної заяви, що позивачка пред»явила позов з підстав поділу спільної сумісної власності майна подружжя.
З матеріалів справи вбачається, що сторони з 12 січня 1995 року по 21 липня 2009 року перебували у зареєстрованому шлюбі.
На підставі договору дарування від 16 травня 2003 року відповідач ОСОБА_1 є власником будинку АДРЕСА_1
Сторони проживали в зазначеному будинку й за час їх шлюбу провели ремонтні та будівельні роботи.
За загальним правилом майно, набуте одним із подружжя на підставі договору дарування є його особистою приватною власністю (ч.1 ст.57 СК України).
Частиною 1 ст.62 СК України встановлено, що якщо майно дружини, чоловіка за час шлюбу істотно збільшилося у своїй вартості внаслідок спільних трудових чи грошових затрат або затрат другого з подружжя, воно у разі спору може бути визнане за рішенням суду об»єктом права спільної сумісної власності подружжя. Аналогічне положення було передбачено й ст..25 КпШС України.
В позовній заяві позивачка посилається на те, що майно чоловіка за час шлюбу істотно збільшилося у своїй вартості та покращилося внаслідок спільних трудових і грошових затрат, проте, не просить визнати його об»єктом спільної сумісної власності, а просить лише стягнути Ѕ частину компенсації за ремонтно-будівельні роботи та Ѕ частину вартості будівельних матеріалів, витрачених на самочинне будівництво.
При цьому посилається на висновок експертного будівельно-технічного дослідження №10/220 від 21 серпня 2010 року, відповідно до якого вартість будівельно-монтажних робіт становить 37168 грн. і вартість витрат та будівельних матеріалів при здійсненні самочинного будівництва становить 41390 грн.
Разом з тим, для застосування передбачених статтею 62 СК правил, збільшення вартості майна повинно відбуватися якраз внаслідок затрат подружжя, незалежно від інших факторів і наявним повинно бути істотне збільшення вартості майна як об»єкту, його якісних характеристик.
Збільшення вартості майна та істотність такого збільшення підлягає з»ясуванню шляхом порівняння станом на час вирішення спору вартості об»єкту в стані, що існував до поліпшення, та його вартості після поліпшення; при цьому сам по собі розмір грошових затрат подружжя чи одного з них, а також і визначена на час розгляду справи вартість ремонтних робіт не є тим фактором, який єдиний безумовно свідчить про істотність збільшення вартості майна як об»єкту.
Суд у порушення вимог статей 214, 215 ЦПК України на зазначене уваги не звернув і помилково взяв до уваги лише вартість ремонтних та будівельних робіт, визначену на час розгляду справи, але не перевірив у якому порядку така вартість визначена, і не встановив та не зазначив у рішенні вартості будинку станом на час вирішення спору як у стані, який існував до проведення таких робіт, так і після нього, а тому фактично не перевірив чи відбулося істотне збільшення вартості будинку внаслідок спільних трудових, грошових затрат сторін чи затрат другого з подружжя.
Оскільки позивачка, посилаючись на обставини істотного збільшення у своїй вартості та покращення будинковолодіння відповідача внаслідок спільних трудових і грошових затрат, не довела належними та допустимими доказами у відповідності до вимог ст..ст.10, 60 ЦПК України цих обставин, то колегія суддів вважає, що рішення першої інстанції слід скасувати та постановити нове рішення про відмову в задоволенні позову.
Керуючись ст..ст.57, 62 СК України, ст..ст.10, 60, 174, 303, 307, 309 ЦПК України, колегія суддів, -
В И Р І Ш И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Кіцманського районного суду Чернівецької області від 24 січня 2011 року скасувати.
В задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя –відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.
Головуючий: підпис
Судді: підписи
З оригіналом згідно: