Справа № 2-1908/11 

Категорія 49 

 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

 10 травня 2011 року Печерський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді -          Цокол Л.  І. ,

при секретарі -                    Шарапа М. О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві цивільну справу за позовом Печерської районної у м. Києві державної адміністрації як органу опіки та піклування в інтересах ОСОБА_1  до  ОСОБА_2, ОСОБА_3, за участі третьої особи ОСОБА_4 про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів на утримання дитини,

 В С Т А Н О В И В :

  Позивач Печерська районна у м. Києві державна адміністрація  звернулась  до суду в інтересах ОСОБА_1  і просить позбавити відповідачів   ОСОБА_2 і ОСОБА_3   батьківських прав відносно їх неповнолітнього сина  ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що тривалий період часу   батькі дитини не  приймають  ніякої участі у її вихованні , не забезпечують його необхідним харчуванням, медичним доглядом,  не піклуються про підготовку дитини до самостійного життя, не надають дитині доступу до культурних та інших  духовних цінностей.

Відповідач ОСОБА_2. в судове засідання не з»явилась, про час і місце судового розгляду була повідомлена належним чином, в своїй заяві направленій до суду повідомила про відсутність заперечень з приводу позбавлення її батьківських прав відносно неповнолітнього сина.

Відповідач ОСОБА_3. будучі повідомленим про час і місце судового розгляду вказаної справи, направив до суду свої пояснення, відповідно до яких заперечував проти позбавлення батьківських прав щодо свого неповнолітнього сина. В обґрунтування своїх заперечень відповідач посилався на те, що з 24 листопада 2008  року  в повному обсязі забезпечував свою дитину та дружину. 

Третя особа ОСОБА_4 підтримала вимоги та просила їх задовольнити, посилаючись на те, що відповідачі - батьки неповнолітнього ОСОБА_1, після звільнення з місць позбавлення волі в 2008 році, належної уваги  дитині не приділяли, турботи про стан його здоров'я, навчання та розвиток не проявляли.

Суд вислухавши пояснення представника позивача, третю особу, неповнолітнього ОСОБА_1 ,  дослідивши  письмові докази по справі, прийшов до наступного висновку.

Відповідно до ст.150 Сімейного кодексу України батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї  та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я  дитини , її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов'язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її  до самостійного життя. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов'язку  батьківського піклування щодо неї.

Відповідно до ст.164 Сімейного кодексу України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав , якщо вона, він ухиляються  від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини, є хронічними алкоголіками або наркоманами. 

Під час судового розгляду судом встановлено.

ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є батьками неповнолітнього сина ОСОБА_1, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 року  в м. Києві, про що  відділом реєстрації актів громадянського стану Печерського району м. Києва  зроблено відповдіний  актовий запис №331 від 26 квітня 1994 року. 

19 листопада 2002 року розпорядженням Печерської районної у м. Києві державної адміністрації №1518 було призначено  ОСОБА_4 опікуном неповнолітнього онука ОСОБА_1 В розпорядженні зазначається про те, що на час прийняття рішення про призначення опікуна неповнолітньому ОСОБА_1, його матір ОСОБА_2. була засуджена до 2 років 6 місяців позбавлення волі, згідно вироку Шевченківського районного суду м. Києва від 23.07.2002 року. Батько ОСОБА_3. знаходився на той час під вартою в Київському СІЗО №13 ДДУ з питань покарань у м. Києві та Київській області .

Вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 19.12.2005р. ОСОБА_2. була засуджена до позбавлення волі за ч2 ст.309 КК України.

Вироком Печерського районного суду м. Києва від 13.03.2006р. ОСОБА_3. був засуджений до позбавлення волі за ч2 ст.309, ч3 ст.185 КК України. 

27 серпня 2007 року ОСОБА_2., і  24 листопада 2008 року ОСОБА_3. звільнились з місць позбавлення волі. З того часу мешкають в АДРЕСА_1.  Неповнолітній ОСОБА_1 проживає там же, навчається СШ№134.

З часу звільнення з місць позбавлення волі, відповдачі не працювали, згідно відомостей Київської міської  наркологічної клінічної лікарні "Соціотерапії" перебували на денному  стаціонарі з 30.11.2009року по 18.02.20011 року де проходили програму замісної підтримуючої терапії з діагнозом :сіндром залежності від опіоїдів.  З часу призначення опікуном 19.11.2002 року дитина знаходиться під опікою третьої особи, яка здійснює свої обов"язки   до цього часу. Із заявами  до органу опіки та піклування про звільненя опікуна від своїх обов"язків по відношенню до неповнолітнього сина його батьки,відповідачі по справі,  не звертались.

Поясненнями неповнолітнього ОСОБА_1 та третьої особи було встановлено, що батьки не цікавились життям свого сина, не піклувались про стан його здоров"я, про його духовний та фізичний розвиток, не забезпечували його необхідним харчуванням. Так,батьки час від часу купували продукти харчування та приймали участь у придбанні деяких речей за кошти, яку надавала бабуся -третя особа ОСОБА_4 Приготуванням їжі займалась опікун- третя особа, в деякий випадках неповнолітній самостійно готував собі їжу. Неповнолітній ОСОБА_1 самостійно виконує домашнє завдання, відвідує гурток, має захоплення комп"ютерними технологіями. Відповідачі  не приймали і  не приймають участі у його розвитку, не  дбають про його стан здоров"я, обмежились піклуванням  третьої особи про дитину та її самостійним розвитком. 

Як пояснила третя особа, після призначення її опікуном вона звернулась до суду із вимогами про стягнення аліментів з батьків дитини на його утримання. Рішенням суду аліменти були стягнуті, виконавчі листи пред"явлені до виконання, але у зв"язку з відсутністю доходів у ОСОБА_2 і ОСОБА_3 дитині була призначена соціальна допомога , яку фактично  витрачали і витрачають батьки ОСОБА_1.  

Із висновків про стан утримання, навчання  та виховання дитини за 2009, 2010 рр. складених Службою у справах дітей Печерської районної у м. Києві державної адміністрації  вбачається, що ОСОБА_1 систематично відвідує уроки, самостійно виконує домашні завдання, навчанням  дитини та відвідуванням школи цікавиться лише опікун.   

10 лютого 2011 року відповідач ОСОБА_2. подала до служби у справах дітей Печерської районної у м. Києві державної адміністрації заяву згідно якої не заперечує проти позбавлення її батьківських прав по відношенню до неповнолітнього сина  ОСОБА_1

22 березня 2011 року відповдач ОСОБА_3. також подав заяву до Печерської районної у м. Києві державної адміністрації, якою погодився з позбавленням його батьківських прав відносно свого сина ОСОБА_1  

Під час судового розгляду відповідач ОСОБА_3. обмежився своїми запереченнями щодо позовних вимог, не надавши жодного доказу на спротсування викладених органом опіки та піклування обставин. 

Відповідно до ст.. 155 Сімейного кодексу України  відмова батьків від дитини є неправозгідною, суперечить моральним засадам суспільства. 

Верховний Суд України в ч.2 п.16 Пленуму Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав№ 3 від 30.03.2007 року наголосив, що ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний  розвиток як складову виховання; не спілкується з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна  розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної  поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.

Вище встановлені судом обставини  приводять суд до переконання, що  відповідачі   ухилились   від виконання своїх обов'язків по вихованню  сина  , оскільки тривалий час не піклуються  про  його здоров'я  ,  фізичний, духовний та моральний розвиток, не забезпечують його усім  необхідним для нормального самоусвідомлення. Отже вимоги позивача є цілком обґрунтованими, подані з метою захисту інтересів неповнолітнього ОСОБА_1  і підлягають задоволенню.

Вимоги про стягнення аліментів підлягають відхиленню з огляду на невизначеність позивачем особи на користь якої необхідно стягувати аліменти на утриманні неповнолітнього та  вирішення питання про утримання неповнолітнього за позовом  його опікуна.   

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 150,164 Сімейного кодексу України,  ст.ст.8,10,60,88,208,212,213,214, 215 ЦПК України, суд -

 В И Р І Ш И В :

    Позов задовольнити частково.

Позбавити ОСОБА_2 та ОСОБА_3 батьківських прав відносно неповнолітнього сина ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження. В решті вимог відмовити.   Рішення може бути оскаржено до апляційного суду м. Києва через районний суд  протягом десяти діб з дня його проголошення,а особами, що брали участь у справі, але не були присутні під час проголошення -в той же строк з дня отримання копії рішення.

 Суддя                                                                                            Л. І. Цокол