Апеляційний суд Кіровоградської області
Справа № 22ц-1339/11 Головуючий у суді І-ї інстанції Бершадська О.В.
Доповідач Чельник О. І.
УХВАЛА
11.05.2011 колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області у складі:
головуючого: Полежая В.Д.
суддів: Полежая В.Д.
при секретарі Салабай М.В.
розглянула у відкритому судовому засіданні у м. Кіровограді апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Кіровського районного суду м. Кіровограда від 15 квітня 2011 року про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно по цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення боргу, -
ВСТАНОВИЛА:
26 січня 2011 року ОСОБА_3 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу. Вказав, що 07.10.2010 року між ним та відповідачем була досягнута домовленість щодо укладення договору купівлі-продажу будинку за адресою місця проживання відповідача. На виконання цієї домовленості він надав відповідачеві завдаток у розмірі 4000 доларів США, що в еквіваленті складає 32000 грн., а відповідач склав розписку про його отримання. Кінцевою датою укладення договору у нотаріуса відповідач зазначив 07.06.2010 року. Проте, у зазначену у розписці дату відповідач до нотаріуса не з’явився для укладення договору купівлі-продажу будинку пояснивши, що не зміг виготовити повний пакет документів на право власності на дане домоволодіння, та склав письмову розписку, в якій зобов’язався повернути позивачеві отриманий завдаток до 23.08.2010 року. Проте, зобов’язання свої не виконав. На обґрунтування своїх вимог посилається на ст.570 ЦК України, яка визначає поняття завдатку, та ст.571, якою передбачено правові наслідки порушення або припинення зобов’язання, забезпеченого завдатком. Просить стягнути з ОСОБА_2 на його користь суму наданого завдатку, а саме 32000 грн., та додаткової суми у розмірі завдатку, а всього 64000 грн.
У судовому засіданні позивач звернувся до суду з письмовою заявою, в якій просив постановити ухвалу про забезпечення позову шляхом накладення арешту на житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, який належить відповідачу на праві власності.
Ухвалою Кіровського районного суду м. Кіровограда від 15.04.2011 року заяву позивача про забезпечення позову було задоволено, накладено арешт на житловий будинок, що знаходиться у АДРЕСА_1, який належить відповідачеві на праві власності.
Не погодившись з даною ухвалою відповідач 19.04.2011 року звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу Кіровського районного суду м. Кіровограда від 15.04.2011 року про вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на житловий будинок, що знаходиться у АДРЕСА_1, скасувати як незаконну та необґрунтовану, постановлену з порушенням норм матеріального та процесуального права, та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні заяви позивача про забезпечення позову шляхом накладення арешту на житловий будинок, що знаходиться у АДРЕСА_1. Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що хоч йому і належить зазначений будинок на праві власності, проте зазначене право власності ним набуто у період спільного проживання із ОСОБА_4, з якою він знаходиться у зареєстрованому шлюбі, а тому в силу ст.60 СК України та ст.ст.355, 368 ЦК України є спільною сумісною власністю подружжя. Частки у спільній сумісній власності є рівними, що передбачено ст.70 СК України та ст.370 ЦК України. Суд, накладаючи арешт на майно відповідача, тим самим порушив право власності іншої особи ОСОБА_4, яка навіть не є стороною у справі. У разі накладення арешту на майно суд повинен виділити частки кожного учасника спільної сумісної власності. Також вказав, що суд не зазначив підстави вжиття таких заходів, та чому він вважав, що їх невжиття може утруднити чи зробити неможливим рішення суду.
Заслухавши доповідача, відповідача та його представника, пояснення представника позивача, дослідивши письмові докази по справі, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду у межах, встановлених ст.303 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а ухвала суду залишенню без змін, виходячи з наступного.
Як убачається з матеріалів справи ОСОБА_3 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу у сумі 64000 грн. У матеріалах справи міститься розписка, із якої вбачається, що ОСОБА_2 отримав від ОСОБА_3 4000 дол. США, що еквівалентно 32 тисячам грн., та які відповідач зобов’язувався повернути до 23.08.2010 року (а.с.4). Як свідчить довідка ОКП «КООБТІ»від 01.07.2010 року та витяг з реєстру прав власності на нерухоме майно ОСОБА_2 на праві власності належить житловий будинок з надвірними будівлями, частка ціла –1/1 (а.с.23-25).
Відповідно до вимог ст.151 ЦПК України єдиною підставою для забезпечення позову є заява осіб, які беруть участь у справі, за якою суд може вжити передбачені цим кодексом заходи забезпечення позову. Згідно ч.1 ст.152 цього кодексу одним із видів забезпечення позову є накладення арешту на майно або грошові кошти, що належить відповідачеві і знаходяться в нього або в інших осіб. Частини 4-6 зазначеної статті містять норми, за якими не допускається забезпечення позову.
Оскільки у матеріалах справи відсутні відомості про наявність грошових коштів відповідача або іншого майна, а сума боргу є значною –64000 грн. дійшов правильного висновку про необхідність забезпечення позову шляхом накладення арешту на житловий будинок відповідача, який належить йому на праві власності без виділення часток.
Посилання апелянта на ст.371 ЦК України є безпідставним, оскільки норма даної статті стосується звернення стягнення на майно, і у цьому випадку кредитор співвласника майна, що є у спільній сумісній власності, у разі недостатності у нього іншого майна, на яке може бути звернено стягнення, може пред’явити позов про виділ частки із спільного майна в натурі для звернення стягнення на неї. Дана норма Цивільного кодексу не стосується вирішення судом питання про доцільність забезпечення позову.
За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що ухвала суду першої інстанції є законною і обґрунтованою, постановленою з дотриманням вимог матеріального і процесуального права, підстав для скасування ухвали суду першої інстанції колегія суддів не знайшла.
Керуючись ст.ст.303, 304, 307, 312, 314, 315, 319, 324 ЦПК України, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити, ухвалу Кіровського районного суду м. Кіровограда від 15 квітня 2011 року залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя:
Судді: