2-а-212/11

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

04 травня 2011 року Ворошиловський районний суд м. Донецька у складі:

головуючого - судді Цукурова В.П.,

при секретарі –Коноплянко А.О.,

за участю позивачів ОСОБА_1, ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Донецьку справу адміністративного судочинства за адміністративним позовом ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_2 до ОСОБА_4 міської ради, третя особа Релігійна громада Різдва Богородиці приходу ОСОБА_4 єпархії Української Православної Церкви м. Донецька про визнання незаконним та скасування рішення ОСОБА_4 міської ради від 22.10.2010 р. №49/197,-

ВСТАНОВИВ:

Позивачі ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_2 звернулися до суду з адміністративним позовом до ОСОБА_4 міської ради, третя особа Релігійна громада Різдва Богородиці приходу ОСОБА_4 єпархії Української Православної Церкви               м. Донецька про визнання незаконним та скасування рішення ОСОБА_4 міської ради від 22.10.2010 р. №49/197, посилаючись на наступні обставини.

22.10.2010 р. ОСОБА_4 міською радою було прийнято рішення № 49/197 «Про надання релігійній громаді Різдва Богородиці приходу ОСОБА_4 єпархії Української православної церкви міста ОСОБА_4 дозволу на розробку проекту землеустрою з отводу земельної ділянки в постійне користування для будівництва та експлуатації храму по проспекту П. Комунарів в Калінінському районі», яким Релігійній громаді Різдва Богородиці приходу ОСОБА_4 єпархії Української Православної Церкви м. Донецька надано дозвіл на розробку проекту землеустрою по відведенню земельної ділянки в постійне користування для будівництва та експлуатації храму по проспекту Полеглих Комунарів в Калінінському районі міста ОСОБА_4.

Позивачі зазначають, що земельна ділянка, про яку йде мова в рішенні відповідача, є зеленою зоною міста і знаходиться в самому центрі скверу ім. Калініна, поряд з яким мешкають                      позивачі. Статус скверу вказаній земельній ділянці було надано рішенням ОСОБА_4 міської ради від 23.12.2009 р. № 43/37 «Про надання земельним ділянкам зелених зон та зелених насаджень на території міста ОСОБА_4 статусу міських скверів і парків»(п. 1 рішення). Пунктом 2 цього рішення було надано припис виключити на територіях міських скверів та парків господарську та іншу діяльність, яка перешкоджає або може перешкоджати використанню їх за призначенням.

Статтями 50-51 Земельного кодексу України визначено, що до земель рекреаційного призначення належать землі, які використовуються для організації відпочинку населення, туризму та проведення спортивних заходів, зокрема, земельні ділянки зелених зон і зелених насаджень міст.

На землях рекреаційного призначення забороняється діяльність, що перешкоджає або може перешкоджати використанню їх за призначенням, а також негативно впливає або може вплинути на природний стан цих земель (ч. 2 ст. 52 ЗК України).

Також позивачі зазначають, що статтею 5 Закону України «Про основи містобудування»встановлено, що при здійсненні містобудівної діяльності повинні бути забезпечені, зокрема, урахування державних та громадських інтересів при плануванні та забудові територій; участь громадян, об’єднань громадян в обговоренні містобудівної документації, проектів окремих об’єктів і внесення відповідних пропозицій до державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій.

Питання про будівництво на земельній ділянці загального користування –території скверу імені Калініна, об’єкта містобудування, на громадське обговорення не виносилося.

Відповідно до ст. 30-2  Закону України «Про планування і забудову територій», громадському обговоренню підлягають розроблені та погоджені в установленому порядку проекти місцевих правил забудови та проекти містобудівної документації, які пройшли в установленому законодавством порядку державну експертизу, а саме, зокрема, детальні плани територій та містобудівні обґрунтування розміщення об’єктів містобудування.

Проектування і будівництво окремих будівель і споруд, не передбачених чинним генеральним планом (для малих і середніх населених пунктів), детальним планом території (для великих, більших і найбільших населених пунктів), не допускається і не виноситься на обговорення (ч. 4 ст. 30-2 Закону України «Про планування і забудову територій»).

Детальний план території, на якій знаходиться сквер імені Калініна, як і містобудівне обґрунтування розміщення храму, не розроблялися та на громадське обговорення не виносилися,  а відповідно, будь-яке будівництво на цій території не допускається.  

Натомість, рішенням ОСОБА_4 міської ради від 23.01.2009 р. №27/19 «Про результати проведення громадських слухань на тему: «Про збереження цілісності скверу імені Калініна біля будівлі ТОВ «Трест «Донецькшахтопроходка»по пр. П. Комунарів в Калінінському районі м. Донецька та про заборону його забудови», були прийняті до уваги висновки та пропозиції секретаря міської ради, підготовлені на підставі результатів громадських слухань на тему: «Про збереження цілісності скверу імені Калініна біля будівлі ТОВ «Трест «Донецькшахтопроходка»по пр. П. Комунарів в Калінінському районі м. Донецька та про заборону його забудови», які полягали в тому, щоб не допустити забудову скверу.

Посилаючись на те, що будівництво та подальша експлуатація на території скверу ім. Калініна храму Релігійної громади стане перешкодою для використання позивачами та іншими мешканцями міста для власних рекреаційних потреб тієї частини скверу, на якій буде проходити будівництво та в подальшому експлуатуватися об’єкт, позивачі просили суд визнати незаконним та скасувати рішення ОСОБА_4 міської ради від 22.10.2010 р. №49/197,

В судовому засіданні позивачі ОСОБА_1, ОСОБА_2 підтримали заявлені позовні вимоги, дали пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві, просили позов задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_4 міської ради в судове засідання не з’явився, про причини неявки суд не повідомив. Про дату та час розгляду справи відповідач був повідомлений належним чином. Письмові заперечення відповідач не надав.

Представник третьої особи Релігійної громади Різдва Богородиці приходу ОСОБА_4 єпархії Української Православної Церкви м. Донецька в судове засідання не з’явився, про причини неявки суд не повідомив. Про дату та час розгляду справи третя особа була повідомлена належним чином  за адресою місцезнаходження керівного органу юридичної особи (юридичною адресою). Письмові заперечення на позов третя особа не надала.

Суд, вислухавши позивачів, дослідивши матеріали справи вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 22.10.2010 р. ОСОБА_4 міською радою було прийняте рішення               № 49/197 «Про надання релігійній громаді Різдва Богородиці приходу ОСОБА_4 єпархії Української православної церкви міста ОСОБА_4 дозволу на розробку проекту землеустрою з отводу земельної ділянки в постійне користування для будівництва та експлуатації храму по проспекту П. Комунарів в Калінінському районі», яким Релігійній громаді Різдва Богородиці приходу ОСОБА_4 єпархії Української Православної Церкви м. Донецька надано дозвіл на розробку проекту землеустрою по відведенню земельної ділянки в постійне користування для будівництва та експлуатації храму по проспекту Полеглих Комунарів в Калінінському районі міста ОСОБА_4.

Як встановлено судом в ході розгляду справи, йдеться про земельну ділянку зеленої зони міста ОСОБА_4 –сквер імені Калініна біля будівлі ТОВ «Трест «Донецькшахтопроходка»по проспекту Полеглих Комунарів в Калінінському районі. Статус скверу вказаній земельній ділянці було надано рішенням ОСОБА_4 міської ради від 23.12.2009 р. № 43/37 «Про надання земельним ділянкам зелених зон та зелених насаджень на території міста ОСОБА_4 статусу міських скверів і парків»(п. 1 рішення). Пунктом 2 рішення ОСОБА_4 міської ради від 23.12.2009 р. №43/37 було надано припис виключити на територіях міських скверів та парків господарську та іншу діяльність, яка перешкоджає або може перешкоджати використанню їх за призначенням. Відповідачем не було надано суду доказів скасування чи зміни зазначеного рішення на час прийняття рішення від 22.10.2010 р. №49/197.

Одним з основних принципів земельного законодавства України відповідно до ч. 1 ст. 5 Земельного кодексу України є забезпечення раціонального використання і охорони земель. Цей принцип тісно та нерозривно пов’язаний з таким принципом, як цільовий характер використання землі.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Земельного кодексу України, до земель України належать усі землі в межах її території, в тому числі острови та землі, зайняті водними об’єктами, які за основним цільовим призначенням поділяються на категорії.  

Згідно зі статтею 51 Земельного кодексу України, до земель рекреаційного призначення належать земельні ділянки зелених зон і зелених насаджень міст та інших населених пунктів навчально-туристських  та  екологічних  стежок,  маркованих  трас, земельні   ділянки,   зайняті територіями  будинків  відпочинку, пансіонатів, об'єктів фізичної культури і спорту, туристичних баз, кемпінгів, яхт-клубів, стаціонарних  і наметових туристично-оздоровчих  таборів,  будинків рибалок  і   мисливців, дитячих туристичних станцій,  дитячих та спортивних таборів, інших аналогічних об'єктів, а також земельні ділянки, надані для дачного будівництва і спорудження інших об'єктів стаціонарної рекреації.

Частиною 2 статті 52 Земельного кодексу України передбачено, що на землях рекреаційного призначення забороняється діяльність, що перешкоджає або може перешкоджати використанню їх за цільовим призначенням, а також негативно впливає або може вплинути на природний стан цих земель.

З урахуванням статей 50-52 Земельного кодексу України, а також з урахуванням рішення ОСОБА_4 міської ради від 23.12.2009 р. № 43/37, суд приходить до висновку, що земельна ділянка скверу імені Калініна відноситься до земель рекреаційного призначення, на яких діючим законодавством не передбачено можливості розташування капітальних будівель безпосередньо не пов’язаних з рекреацією.

Крім того, рішенням ОСОБА_4 міської ради від 23.01.2009 р. №27/19 «Про результати проведення громадських слухань на тему: «Про збереження цілісності скверу імені Калініна біля будівлі ТОВ «Трест «Донецькшахтопроходка»по пр. П. Комунарів в Калінінському районі м. Донецька та про заборону його забудови», були прийняті до уваги висновки та пропозиції секретаря міської ради, підготовлені на підставі результатів громадських слухань на тему: «Про збереження цілісності скверу імені Калініна біля будівлі ТОВ «Трест «Донецькшахтопроходка»по пр. П. Комунарів в Калінінському районі м. Донецька та про заборону його забудови», які полягали в тому, щоб не допустити забудову скверу. Відповідачем не було надано суду доказів скасування чи зміни зазначеного рішення на час прийняття рішення від 22.10.2010 р. №49/197.

Таким чином, рішення ОСОБА_4 міської ради від 22.10.2010 р. №49/197 суперечить як рішенню цієї ради від 23.12.2009 р. № 43/37, так і рішенню ради від 23.01.2009 р. №27/19.

Відповідно до статті 5 Закону України «Про основи містобудування»в редакції, чинній на момент прийняття ОСОБА_4 міською радою рішення від 22.10.2010 р. №49/197, при здійсненні містобудівної діяльності повинні бути забезпечені розміщення і будівництво об’єктів відповідно до затверджених у встановленому порядку містобудівної документації та проектів цих об’єктів.

Згідно із статтею 17 Закону України «Про основи містобудування» в редакції, чинній на момент прийняття ОСОБА_4 міською радою рішення від 22.10.2010 р. №49/197, містобудівна документація – затверджені текстові і графічні матеріали, якими регулюється планування, забудова та інше використання територій. Містобудівна документація є основою для вирішення питань щодо розташування та проектування нового будівництва, здійснення реконструкції, реставрації, капітального ремонту об’єктів містобудування та упорядкування територій; вирішення питань вибору, вилучення (викупу), надання у власність чи користування земель для містобудівних потреб та таке інше.

В статті 21 Закону України «Про основи містобудування»в редакції, чинній на момент прийняття ОСОБА_4 міською радою рішення від 22.10.2010 р. №49/197 зазначено, що визначення територій і вибір земель для містобудівних потреб здійснюється відповідно до затвердженої містобудівної документації, місцевих правил забудови з урахуванням планів земельно-господарського устрою.

Суд погоджується із твердженням позивачів відносно того, що при здійсненні містобудівної діяльності повинні бути забезпечені урахування державних та громадських інтересів при плануванні та забудові територій, а також участь громадян, об’єднань громадян в обговоренні містобудівної документації, проектів окремих об’єктів і внесення відповідних пропозицій до державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій, оскільки таке твердження ґрунтується на законі, а саме на статті 5 Закону України «Про основи містобудування», в редакції, чинній на момент прийняття ОСОБА_4 міською радою рішення від 22.10.2010 р. №49/197.

При цьому, в судовому засіданні було встановлено, що питання про будівництво на земельній ділянці загального користування –території скверу імені Калініна, об’єкта містобудування, на громадське обговорення не виносилося.

Відповідно до ст. 30-2  Закону України «Про планування і забудову територій»в редакції, чинній на момент прийняття ОСОБА_4 міською радою рішення від 22.10.2010 р. №49/197, громадському обговоренню підлягають розроблені та погоджені в установленому порядку проекти місцевих правил забудови та проекти містобудівної документації, які пройшли в установленому законодавством порядку державну експертизу, в тому числі і детальні плани територій та містобудівні обґрунтування розміщення об’єктів містобудування.

Згідно із ч. 4 ст. 30-2 Закону України «Про планування і забудову територій»в редакції, чинній на момент прийняття ОСОБА_4 міською радою рішення від 22.10.2010 р. №49/197, проектування і будівництво окремих будівель і споруд, не передбачених чинним генеральним планом (для малих і середніх населених пунктів), детальним планом території (для великих, більших і найбільших населених пунктів), не допускається і не виноситься на обговорення.

Відповідачем в судове засідання не були надані докази, які б спростовували твердження відповідача про те, що детальний план території, на якій знаходиться сквер імені Калініна, як і містобудівне обґрунтування розміщення храму, не розроблялися та на громадське обговорення не виносилися,  у зв’язку з чим, будь-яке будівництво на цій території не допускається.  Зазначене унеможливлює висновок суду про законність та обґрунтованість надання дозволу на розробку проекту відведення земельної ділянки в постійне користування саме для будівництва будівлі храму.

З пояснень позивачів, а також шляхом встановлення їх осіб та місця проживання, вбачається, що позивачі мешкають біля скверу імені Калініна та використовують цей сквер для задоволення власних рекреаційних потреб, у зв’язку з чим, суд погоджується з доводами позивачів відносно того, що будівництво та подальша експлуатація на території скверу ім. Калініна капітальної будівлі храму Релігійної громади стане перешкодою для використання позивачами для власних рекреаційних потреб тієї частини скверу, на якій буде проходити будівництво та в подальшому експлуатуватися об’єкт.

При цьому, суд виходить з того, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці данні відповідно до приписів ч. 1 ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Статтею 5 Закону України «Про основи містобудування»передбачено, що при здійсненні містобудівної діяльності повинні бути забезпечені захист прав громадян та громадських організацій згідно із законодавством, зокрема і право на участь громадян, об’єднань громадян в обговоренні містобудівної документації, проектів окремих об’єктів і внесення відповідних пропозицій до державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій.

Відповідно до ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач ОСОБА_4 міська рада не надав суду доказів на підтвердження правомірності та обґрунтованості прийняття рішення від 22.10.2010 р. №49/197, а також доказів, які б спростовували доводи адміністративного позову.

Крім того, ч. 3 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб‘єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.

Аналіз обставин справи дозволяє зробити висновок про те, що оскаржуване рішення прийнято відповідачем без урахування права на участь у процесі прийняття рішення.

Відповідно до ч. 3 ст. 24 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.

Частиною 10 ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування»передбачено, що акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

На підставі ст. ст. 3, 19 Конституції України, ст. ст. 18, 50-52 Земельного кодексу України, ст. ст. 5, 17, 21 Закону України «Про основи містобудування», ст. 30-2 Закону України «Про планування і забудову населених пунктів»та керуючись ст. ст. 2-4, 6, 7, 10, 17, 19, 69-71, 158, 159, 160, 161, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_2 до ОСОБА_4 міської ради, третя особа Релігійна громада Різдва Богородиці приходу ОСОБА_4 єпархії Української Православної Церкви м. Донецька про визнання незаконним та скасування рішення ОСОБА_4 міської ради від 22.10.2010 р. №49/197 - задовольнити.

Рішення ОСОБА_4 міської ради від 22.10.2010 р. №49/197 «Про надання релігійній громаді Різдва Богородиці приходу ОСОБА_4 єпархії Української православної церкви міста ОСОБА_4 дозволу на розробку проекту землеустрою з отводу земельної ділянки в постійне користування для будівництва та експлуатації храму по проспекту П. Комунарів в Калінінському районі» визнати незаконним і скасувати.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається через Ворошиловський районний суд м. Донецька до ОСОБА_4 апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня її проголошення. Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Постанова надрукована в нарадчій кімнаті в одному примірнику.

        Суддя Ворошиловського районного

        суду м. Донецька                                                                                  В.П. Цукуров