2-1659/11  

РІШЕННЯ

Іменем України

    11 травня 2011 року Ворошиловський районний суд м. Донецька в складі:   

головуючого судді –Цукурова В.П.,

при секретарі –Кривошей Г.В.,

за участю представника позивача ОСОБА_1, представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Донецьку цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «ОСОБА_4 Аваль»про визнання недійсними кредитних договорів, -

ВСТАНОВИВ:

Позивачка ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «ОСОБА_4 Аваль»про визнання недійсними кредитних договорів, посилаючись на наступні обставини.

25.12.2006          року між позивачкою та ВАТ «ОСОБА_4 Аваль», правонаступником якого є ПАТ «ОСОБА_4 Аваль»був укладений кредитний договір № 014/11-165/133112. Відповідно до умов цього кредитного договору відповідач надав позивачці кредит у сумі 217000 доларів США строком до 25.12.2016 р. на споживчі цілі, а позивачка зобов'язалася повернути суму кредиту, сплатити відсотки за користування кредитом в розмірі 14% річних, сплатити відповідачу одноразову комісію за оформлення кредиту в розмірі 2% від суми кредиту та виконати інші умови даного договору. При цьому кредитним договором № 1 передбачецо, що сплата кредиту здійснюється щомісяця в розмірі 1/120 частини від суми отриманого кредиту, погашення відсотків за користування кредитом здійснюється також щомісячно.

22.06.2006          року між позивачкою та відповідачем був укладений кредитний договір № 014/11-165/149. Даним кредитним договором передбачено, що відповідач надає позивачці кредит у сумі 200000 доларів США строком до 22.06.2017 року зі сплатою 13,75% річних на споживчі цілі. Відповідно до пунктів 1.3, 5.1 кредитного договору № 2 позивачка зобов'язана щомісячно до 30 числа кожного місяця частково погашати суму кредиту згідно графіку погашення кредиту в розмірі 1/120 частини від суми ліміту отриманого кредиту, сплатити комісійну винагороду за надання кредиту, щомісячно погашати відсотки за користування кредитом та належним чином виконувати всі інші умови кредитного договору.

08.02.2006          року між позивачкою та відповідачем було укладено кредитний договір № 014/Гі -165/28. Пунктами 1.1, 1.3, 2.1 кредитного договору № 3 передбачено, що відповідач надає позивачці кредит у сумі 285000 доларів США на споживчі цілі, а позивачка зобов'язується отримати кредит, використати його за цільовим призначенням, повернути відповідачу суму кредиту, сплатити проценти за користування кредитом (13% річних) та комісію (у сумі 28785 гривень), а також виконати інші обов'язки, визначені цим договором у строк до 08.02.2018 року. Пунктами 1.3, 1.4, 3.1, 3.3 та 7.1 кредитного договору № 3 також встановлено, що грошові кошти (сума кредиту, проценти) мають сплачуватися позивачкою відповідачу щомісячно, рівними частинами суми, яка включає в себе погашення частини суми кредиту та процентів за користування кредитом восьмого числа кожного календарного місяця у сумі 4255,36 доларів США.

12.08.2008 року між позивачкою та відповідачем був укладений кредитний договір № 014/208/57-238. Відповідно до пунктів 1.1, 1.2, 1.3 кредитного договору № 4 відповідач надає позивачці кредит у сумі 155437,59 доларів США на споживчі цілі (придбання транспортного засобу), а позивачка зобов'язується повернути основну суму кредиту, сплатити проценти за користування кредитом (за ставкою 13,8% річних) та комісію у сумі 19580,47 гривень, а також виконати інші обов'язки, визначені цим договором у строк до 12.08.2015 року. Згідно пунктів 4.1, 5.1, 5.3 кредитного договору № 4 надання кредиту здійснюється у безготівковій формі шляхом переказу всієї суми кредиту на поточний рахунок позивачки; погашення кредиту та процентів здійснюється рівними щомісячними платежами відповідно до графіку погашення кредиту та інших платежів.

Відповідно із ст. 99 Конституції України грошовою одиницею України є гривня, у зв'язку з чим грошове зобов'язання у договорі повинно бути виражено в національній валюті України. Дане положення в цілому кореспондується з ч. 1 ст. 192 ЦК України, відповідно якої законним платіжним засобом на території України, є грошова одиниця України.

Відповідно до ч. 1 ст. 524 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України —гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті. Згідно ч. 2 ст. 533 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіціальним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Відповідно до ст. 35 Закону України «Про Національний банк України»гривня (банкноти і монети), як національна валюта є єдиним законним платіжним засобом на території України, який приймається усіма фізичними і юридичними особами без будь-яких обмежень на всій території України за всіма видами платежів, а також для зарахування на рахунки, вклади, акредитиви та для переказів.

Таким чином, єдиним законним засобом платежу, який застосовується при проведенні розрахунків між резидентами на території України є гривня.

Іноземна валюта, як засіб платежу, зокрема за зобов'язаннями, відповідно до ч. 2 ст. 192 ЦК України може використовуватися лише у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Надання та одержання кредиту в іноземній валюті, використання іноземної валюти, як засобу платежу можливо при дотриманні суб'єктами господарських відносин імперативних вимог законодавства, щодо одержання відповідної індивідуальної ліцензії.

Грошові зобов'язання можуть бути виражені в іноземній валюті лише у випадках, якщо суб'єкти господарювання мають право проводити розрахунки між собою в іноземній валюті відповідно до законодавства, положення, щодо обов'язкового вираження зобов'язань в грошовій одиниці України (гривні) також передбачені статтею 524 Цивільного кодексу України.

Крім того, на день укладання кредитних договорів іноземний курс валюти був значно нижчий, ніж на теперішній час. Отже, існує істотна зміна становища щодо виконання боргових зобов'язань за кредитним договором. Тобто з підвищенням курсу іноземної валюти, сума боргу значно зросла, в зв'язку із чим значно погіршився фінансовий стан позивачки.

Позивачка просила суд визнати недійсними кредитні договори № 014/11-165/133112 від 25.12.2006 року, № 014/11-165/149 від 22.06.2007 року, № 014/11-165/28 від 08.02.2008 року, № 014/208/57-238 від 12.08.2008 року, укладені між ОСОБА_3 та ВАТ «ОСОБА_4 Аваль»в особі Донецької обласної дирекції.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, надав пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві. Просив позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнала, просила в задоволенні позову відмовити.

Суд, вислухавши представника позивача, представника відповідача, дослідивши докази по справі в їх сукупності, вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлені наступні обставини.

25.12.2007          року між позивачкою та ВАТ «ОСОБА_4 Аваль», правонаступником якого є ПАТ «ОСОБА_4 Аваль»був укладений кредитний договір № 014/11-165/133112. Відповідно до умов цього кредитного договору відповідач надав позивачці кредит у сумі 217000 доларів США строком до 25.12.2016 р. на споживчі цілі, а позивачка зобов'язалася повернути суму кредиту, сплатити відсотки за користування кредитом в розмірі 14% річних, сплатити відповідачу одноразову комісію за оформлення кредиту в розмірі 2% від суми кредиту та виконати інші умови даного договору. При цьому кредитним договором № 1 передбачецо, що сплата кредиту здійснюється щомісяця в розмірі 1/120 частини від суми отриманого кредиту, погашення відсотків за користування кредитом здійснюється також щомісячно.

22.06.2007          року між позивачкою та відповідачем був укладений кредитний договір № 014/11-165/149. Даним кредитним договором передбачено, що відповідач надає позивачці кредит у сумі 200000 доларів США строком до 22.06.2017 року зі сплатою 13,75% річних на споживчі цілі. Відповідно до пунктів 1.3, 5.1 кредитного договору № 2 позивачка зобов'язана щомісячно до 30 числа кожного місяця частково погашати суму кредиту згідно графіку погашення кредиту в розмірі 1/120 частини від суми ліміту отриманого кредиту, сплатити комісійну винагороду за надання кредиту, щомісячно погашати відсотки за користування кредитом та належним чином виконувати всі інші умови кредитного договору.

08.02.2007          року між позивачкою та відповідачем було укладено кредитний договір № 014/Гі -165/28. Пунктами 1.1, 1.3, 2.1 кредитного договору № 3 передбачено, що відповідач надає позивачці кредит у сумі 285000 доларів США на споживчі цілі, а позивачка зобов'язується отримати кредит, використати його за цільовим призначенням, повернути відповідачу суму кредиту, сплатити проценти за користування кредитом (13% річних) та комісію (у сумі 28785 гривень), а також виконати інші обов'язки, визначені цим договором у строк до 08.02.2018 року. Пунктами 1.3, 1.4, 3.1, 3.3 та 7.1 кредитного договору № 3 також встановлено, що грошові кошти (сума кредиту, проценти) мають сплачуватися позивачкою відповідачу щомісячно, рівними частинами суми, яка включає в себе погашення частини суми кредиту та процентів за користування кредитом восьмого числа кожного календарного місяця у сумі 4255,36 доларів США.

12.08.2008 року між позивачкою та відповідачем був укладений кредитний договір № 014/208/57-238. Відповідно до пунктів 1.1, 1.2, 1.3 кредитного договору № 4 відповідач надає позивачці кредит у сумі 155437,59 доларів США на споживчі цілі (придбання транспортного засобу), а позивачка зобов'язується повернути основну суму кредиту, сплатити проценти за користування кредитом (за ставкою 13,8% річних) та комісію у сумі 19580,47 гривень, а також виконати інші обов'язки, визначені цим договором у строк до 12.08.2015 року. Згідно пунктів 4.1, 5.1, 5.3 кредитного договору № 4 надання кредиту здійснюється у безготівковій формі шляхом переказу всієї суми кредиту на поточний рахунок позивачки; погашення кредиту та процентів здійснюється рівними щомісячними платежами відповідно до графіку погашення кредиту та інших платежів.

Відповідно до ст. 55 Закону України "Про банки і банківську діяльність", відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку та угодами (договорами) між клієнтом та банком.

Відповідно до ст. 192 Цивільного кодексу України іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом. Тобто, закон не забороняє використання іноземної валюти на території України, а навпаки, регламентує порядок її використання, у тому числі фінансовими установами.

Відповідно до статті 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність" кошти - гроші у національній або іноземній валюті чи їх еквівалент.

Статті 47 та 49 Закону України "Про банки і банківську діяльність" визначають операції банків із розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик як кредитні операції, незалежно від виду валюти, яка використовується. Вказані операції здійснюються на підставі банківської ліцензії.

Операції з валютними цінностями банки мають право здійснювати на підставі письмового дозволу (генеральна ліцензія) на здійснення операцій з валютними цінностями відповідно до пункту 2 статті 5 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю".

На виконання ст. 44 Закону України "Про Національний банк України" та ст. 5 Декрету постановою Правління Національного банку України від 17 липня 2001 р. N 275 затверджено Положення про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операцій, що зареєстровано в Міністерстві юстиції України 21 серпня 2001 р. за № 730/5921, яке, зокрема, встановлює порядок і умови видачі банкам банківських ліцензій на здійснення банківських операцій та письмових дозволів на здійснення інших операцій.

Так, пунктом 2.3 Положення про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операцій, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 17 липня 2001 р. N 275, визначено, що за наявності банківської ліцензії та за умови отримання письмового дозволу Національного банку банки мають право здійснювати, зокрема, операції щодо залучення та розміщення іноземної валюти на валютному ринку України.

Тобто, банк за умови наявності письмового дозволу має право здійснювати розміщення іноземної валюти на валютному ринку України.

На теперішній час законодавець не визначив межі термінів і сум надання/одержання кредитів в іноземній валюті. Таким чином, операція з надання банками кредитів в іноземній валюті не потребує індивідуальної ліцензії.

Частиною 2 статті 524 ЦК України встановлено, що сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.

Тобто, положення Цивільного кодексу України надають право за домовленістю сторін визначати в іноземній валюті грошовий еквівалент зобов'язання.

Стаття 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність»визначає банківський кредит як будь-яке зобов'язання банку надати певну суму грошей, будь-яку гарантію, будь-яке зобов'язання придбати право вимоги боргу, будь-яке продовження строку погашення боргу, яке надано в обмін на зобов'язання боржника щодо повернення заборгованої суми, а також на зобов'язання на сплату процентів та інших зборів з такої суми. Стаття 1054 ЦК України визначає предмет кредитного зобов'язання таким чином, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Таким чином, проценти є обов'язковою умовою кредитного договору.

Зважаючи на викладене, банк, який у встановленому порядку отримав генеральну ліцензію Національного банку та за умови отримання письмового дозволу Національного банку на здійснення валютних операцій, має достатні юридичні підстави та законне право для надання резидентам України кредитів як в національній, так і в іноземній валюті та отримання процентів у відповідній валюті зобов'язання.

Статтею 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 14 ЦК України, цивільні обов’язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства

Відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законів України з метою подолання негативних наслідків фінансової кризи»(№1533-VI), надання та погашення кредитів, позик в іноземній валюті на території України до 1 січня 2011 року здійснюватиметься в безготівковій формі, а банкам надається право за погодженням із кожним позичальником у термін до 31.12.2010 поводити у визначений Законом спосіб реструктуризацію заборгованості за кредитами позичальників-фізичних осіб. Тобто, норми прийнятого Закону передбачають можливість надання та погашення кредитів, позик в іноземній валюті на території України.

Таким чином, суд приходить до висновку, що з боку відповідача відсутні порушення діючого законодавства України при укладанні спірного договору, отже відсутні порушення прав позивачкиа.

Виходячи з викладеного, суд вважає необхідним відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «ОСОБА_4 Аваль»про визнання недійсними кредитних договорів.

На підставі ст. ст. 14, 192, 524, 526, 626, 1054 ЦК України, ст. ст. 2, 47, 49, 55 Закону України "Про банки і банківську діяльність", ст. 44 Закону України "Про Національний банк України", Закону України «Про внесення змін до деяких законів України з метою подолання негативних наслідків фінансової кризи», ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю", Положення про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операцій, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 17 липня 2001 року №275, та керуючись ст. ст. 5, 60, 88, 213, 214, 215 ЦПК України, суд –

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «ОСОБА_4 Аваль»про визнання недійсними кредитних договорів –відмовити.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано через Ворошиловський районний суд м.Донецька до Апеляційного суду Донецької області протягом десяти днів з дня його проголошення. Рішення суду набирає законної  сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення надруковано у нарадчій кімнаті у одному примірнику.

Суддя Ворошиловського районного          

суду м. Донецька                                                                                                        В.П. Цукуров