П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

19 травня 2011 року                                                                                  м. Рівне

Колегія суддів  судової палати в цивільних справах апеляційного суду Рівненської області  в складі суддів                                       Гордійчук С.О., Шеремет А.М., Хилевича С.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження справу за апеляційною скаргою управління Пенсійного фонду України в Костопільському районі Рівненської області на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 10 червня 2009 року в справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Костопільському районі Рівненської області про визнання дій неправомірними, стягнення допомоги та зобов’язання вчинення певних дій,

                                                              ВСТАНОВИЛА :

             Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 10 червня 2009 року визнано неправомірними дії управління Пенсійного фонду України в Костопільському районі щодо не нарахування та невиплати позивачу недоплаченого щомісячного підвищення до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком відповідно до ст.. 6 Закону України ‘’Про соціальний захист дітей війни’’за період з 09 липня по 31 грудня 2007 року та з 22 травня по 31 грудня 2008 року.

             Стягнуто з відповідача на користь позивача невиплачене підвищення до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 6 Закону України ‘’Про соціальний захист дітей війни’’за період з 09 липня по 31 грудня 2007 року та з 22 травня по 31 грудня 2008 року включно в сумі 1426 грн. 13 коп.

           В іншій частині позовних вимог відмовлено.

            Стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача понесені ним судові витрати в сумі 15 грн. 96 коп.

          В поданій апеляційній скарзі відповідач вказує, що оскаржувану постанову вважає незаконною, так як вона винесена із порушенням норм матеріального і процесуального права.

          Просить скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні заявленого позову відмовити повністю.          

          Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає  задоволенню частково з таких підстав.

          Частково задовольняючи позовні вимоги, місцевий суд виходив із того, що порушене право позивача підлягає захисту шляхом стягнення із відповідача на її користь конкретної грошової суми.

          Колегія суддів у повному обсязі із такими висновками місцевого суду погодитися не може з наступних підстав.

          Позивач відноситься до категорії громадян “діти війни” і знаходиться на обліку у відповідача.

Відповідно до ст. 6 ЗУ "Про соціальний захист дітей війни" дітям війни до пенсії  виплачується підвищення в  розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.                              

Дію ст. 6 ЗУ "Про соціальний захист дітей війни" з урахуванням ст. 111 ЗУ "Про Державний бюджет України на 2007 рік" відповідно до п.12 ч.1 ст. 71 ЗУ "Про Державний бюджет України на 2007 рік" було призупинено на 2007 рік.   Рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 № 6-рп/2007 визнано такими, що не відповідають Конституції України п.12 ч.1 ст. 71 та ст.. 111 ЗУ "Про Державний бюджет України на 2007 рік”.                                        

Аналогічні правовідносини склалися і в 2008 році, оскільки зміни до ст.6 зазначеного Закону, що внесені п. 41 розділу 2 ЗУ "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 28 грудня 2007 року визнані неконституційними рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 № 10-пр/2008.                                                                                                     

          Відповідно до ч.2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність.

           Отже, суд першої інстанції вірно виходив з того, що в період з 9 липня по 31 грудня 2007 року та в період з 22 травня по 31 грудня 2008 року відповідач був зобов’язаний нарахувати та виплатити позивачеві підвищення до пенсії в розмірі, встановленому ст.6 ЗУ "Про соціальний захист дітей війни".

          Однак, при зверненні до суду позивач пропустив річний строк, передбачений ст.99 КАС України (в редакції до 07.07.2010 року) і не навів поважних причин , які б давали суду право поновити цей строк. Суд першої інстанції цій обставині належної оцінки не дав. Строк звернення до суду відповідно до вимоги адміністративного позову та ст.102 КАС України судом I інстанції не поновлювався.

            Посилання в тексті оскаржуваної постанови на ст. 87 ЗУ “Про пенсійне забезпечення”, як на обґрунтування незастосування строків звернення до суду, не заслуговують на увагу, оскільки вказана норма не регулює зазначені правовідносини. Позивач оспорює нарахування і виплату не самої пенсії, а підвищення до пенсії, яке не регулюється вказаним Законом.

            Відповідно до ст.100 КАС України (в  редакції  на час вирішення місцевим судом спору) пропущення строку звернення до суду було підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.

            Згідно ч.2 ст. 5 КАС України, провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону , чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Застосовуючи наслідки пропуску строків звернення до адміністративного суду, вимоги позивача, що виходять за межі річного строку звернення  діючого на час такого звернення,  колегія суддів залишає  їх без розгляду відповідно до чинної редакції ст. 100 КАС України,  оскільки підстав для поновлення такого строку не вбачає.

            Враховуючи наведене та дату звернення  позивача до суду (12.12.2008 року), наполягання відповідача на застосуванні наслідків, передбачених ст.100 КАС України, колегія суддів, прийшла до висновку про залишення без розгляду позовних вимог за період з 09 липня до 12 грудня 2007 року включно.

           Крім того, з огляду на положення ст.ст. 21, 105, 162 КАС України адміністративний позов може містити вимоги щодо визнання незаконними рішення, дії чи бездіяльності відповідача, зобов'язання вчинити певні дії, відшкодувати шкоду, заподіяну незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю.

Встановивши порушення відповідачем норм права, які регулюють спірні правовідносини, суд повинен був визнати такі дії протиправними і зобов'язати відповідача провести нарахування та виплату належних позивачеві сум відповідно до закону, а не ухвалювати рішення про стягнення чи виплату їх в конкретних розмірах.          

Враховуючи зазначене, колегія суддів вважає, що постанова місцевого суду в частині визнання неправомірними дій управління Пенсійного фонду України в Костопільському районі щодо не нарахування та невиплати позивачу недоплаченого щомісячного підвищення до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 6 Закону України ‘’Про соціальний захист дітей війни’’за період з 09 липня по 12 грудня 2007 року та  в частині стягнення з відповідача на користь позивача невиплачене підвищення до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 6 Закону України ‘’Про соціальний захист дітей війни’’за період з 09 липня по 31 грудня 2007 року та з 22 травня по 31 грудня 2008 року включно в сумі 1426 грн. 13 коп. підлягає скасуванню.

Керуючись ст.ст. 198, 202, 207 КАС України,  колегія суддів

                                                           ПОСТАНОВИЛА:                    

          Апеляційну  скаргу управління Пенсійного фонду України в Костопільському  районі Рівненської області –задовольнити частково.                                                                      

Постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 10 червня 2009 року в частині визнання неправомірними дій управління Пенсійного фонду України в Костопільському районі щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 недоплаченого щомісячного підвищення до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 6 Закону України ‘’Про соціальний захист дітей війни’’за період з 09 липня по 12 грудня 2007 року та  в частині стягнення з управління Пенсійного фонду України в Костопільському районі на користь ОСОБА_1 невиплачене підвищення до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 6 Закону України ‘’Про соціальний захист дітей війни’’за період з 09 липня по 31 грудня 2007 року та з 22 травня по 31 грудня 2008 року включно в сумі 1426 грн. 13 коп. скасувати.          

            Зобов’язати управління Пенсійного фонду України в Костопільському районі Рівненської області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 з 12 грудня по 31 грудня 2007 року та 22 травня по 31 грудня 2008 року підвищення до пенсії в розмірі, визначеному ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, із урахуванням виплачених підвищень до пенсії як дитині війни.

Позов ОСОБА_1 про стягнення підвищення до пенсії за період з 9 липня по 12 грудня 2007 року залишити без розгляду.          

В решті постанову залишити без змін.

          Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили через п’ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання  нею законної сили.

            Судді: