П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

19 травня 2011 року                                                                                  м. Рівне

           Колегія суддів  судової палати з розгляду  цивільних справ апеляційного суду Рівненської області  в складі           :

          головуючого судді                        Гордійчук С.О.          

          суддів                                             Хилевича С.В., Шеремет А.М.

          секретаря                                       Панас Б.В.

розглянувши  у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою управління Пенсійного фонду України  в Березнівському районі  Рівненської області на постанову  Березнівського районного суду від  24 лютого 2009 року у справі за позовом  ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Березнівському районі Рівненської області про визнання дій неправомірними та зобов’язання вчинення певних дій,

                                                              ВСТАНОВИЛА :

           Постановою Березнівського районного суду від 24 лютого 2009 року позов задоволено.

           Визнано дії відповідача щодо не нарахування та невиплати позивачу щомісячного підвищення до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 6 Закону України ‘’Про соціальний захист дітей війни’’за період з 02 квітня по 31 грудня 2006 року, з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року неправомірними.

            Зобов’язано відповідача провести нарахування та виплату позивачу підвищення до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком за період з 02 квітня 2006 року по 31 грудня 2006 року, з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня  2008 року по 31 грудня 2008 року включно.

            В іншій частині позовних вимог відмовлено.

            В апеляційній скарзі відповідач указував, що він виконав  функції по виплаті дітям війни у 2006 - 2008 роках  підвищення до пенсії в повному обсязі , а  підстав для визнання дій та бездіяльності протиправною у суду першої інстанції не було. Просив оскаржувану постанову скасувати та  відмовити позивачам у позові. При цьому наполягав на застосуванні наслідків пропуску  позивачем строку звернення до суду.

            Колегія суддів  вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково.

            Судом першої інстанції  вірно встановлено, що позивач знаходиться на обліку у відповідача  і згідно  ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" має право на отримання від відповідача підвищення до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком.                                                                                           При цьому  суд обґрунтовано врахував, що рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 № 6-рп/2007 визнано такими, що не відповідають Конституції України, п. 12 ст. 71 та ст.. 111 Закону  "Про Державний бюджет України на 2007 рік", якими було зупинено у 2007 році дію ст.. 6 Закону "Про соціальний захист дітей війни" та врахував, що рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 № 10-пр/2008 визнано неконституційними зміни до ст.. 6  Закону  "Про соціальний захист дітей війни", що внесені п. 41 розділу 2 Закону " Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України " від 28 грудня 2007 .                                                  

          Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.                                                                                                                                  Суд прийшов до вірного висновку, що з моменту визнання неконституційними законів, які зупиняли дію ст. 6 Закону "Про соціальний захист дітей війни"  і до кінця року, тобто з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та  з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року , відповідач був зобов’язаний нараховувати та виплачувати  надбавку до пенсії в розмірі, встановленому ст. 6 Закону  "Про соціальний захист дітей війни".                    

          Окрім того,  місцевий суд відповідно до ч.7 ст. 9 КАС застосував аналогію закону  і примінив до спірних правовідносин мінімальний розмір пенсії за віком визначений статті 28 Закону України від 9 липня 2003 року  "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" , оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого частиною 1 цієї статті , мінімального розміру пенсії за віком.

          У той же час при ухваленні постанови щодо частини позовних вимог суд не виконав вимог норм матеріального  права , що призвело до неправильного вирішення частини спору.                                                            Визнаючи бездіяльність відповідача щодо невиплати позивачеві підвищення до пенсії за період із 2 квітня 2006 року по 31 грудня 2006 року , місцевий суд не врахував того , що п. 17 ст. 77 Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік" зупинено на 2006 рік дію статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни". Законом України від 19.01.2006 № 3367-IV внесені зміни до Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік", відповідно до яких виключено пункт 17 ст. 77, а ст. 110 викладена в іншій редакції. Зокрема встановлено, що

державна соціальна підтримка дітей війни, передбачена статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", запроваджується у 2006 році поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, ______________________________________________________________________________________________________Справа № 22-а-993-11                                                                              Головуючий в суді 1 інст. Мельничук Н.В.                                                                                                        Суддя доповідач : Гордійчук С.О.

визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету.          Оскільки Кабінет Міністрів України у 2006 році не визначив порядку нарахування та виплати підвищення до пенсії, передбаченої статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", то  вимоги підвищення до пенсії, передбаченої статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", то вимоги позивача стосовно такої виплати у зазначеному році задоволенню не підлягають.          

          Суд першої інстанції на вказане уваги не звернув і прийшов до помилкового висновку про протиправність дій відповідача  у 2006 році  та без законних на те підстав зобов’язав відповідача за цей період нарахувати та виплатити позивачу пенсію у  розмірі , збільшеному відповідно до  Закону України "Про соціальний захист дітей війни”.                    Окрім того, при зверненні до суду позивач пропустив річний строк, передбачений ст.99 КАС України (в редакції на час вирішення справи  в суді) і не навів поважних причин , які б давали суду право поновити цей строк. Суд першої інстанції цій обставині належної оцінки не дав. Строк звернення до суду відповідно до вимоги адміністративного позову та ст.100 КАС України   судом I інстанції не поновлювався.                                        Посилання в тексті оскаржуваної постанови на ст. 87 ЗУ “Про пенсійне забезпечення”, як на обґрунтування незастосування  строків звернення до суду, не заслуговують на увагу, оскільки вказана норма не регулює зазначені правовідносини. Позивач оспорює нарахування і виплату не самої пенсії, а підвищення до пенсії, яке не регулюється вказаним Законом.

          Відповідно до ст.100 КАС України (в  редакції  на час вирішення місцевим судом спору) пропущення строку звернення до суду було підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.                    

          Згідно ч.2 ст. 5 КАС України, провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону , чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.                                                  Застосовуючи наслідки пропуску строків звернення до  суду, вимоги позивача, що виходять за межі річного строку звернення  , діючого на час такого звернення,  колегія суддів залишає  їх без розгляду відповідно до чинної редакції ст. 100 КАС України,  оскільки підстав для поновлення такого строку не вбачає.          

          Враховуючи наведене та дату звернення  позивача до суду (26.01.2009 року), наполягання відповідача на застосуванні наслідків, передбачених ст.100 КАС України, колегія суддів, прийшла до висновку про залишення без розгляду позовних вимог за період з 09 липня до 31 грудня 2007 року включно.                    

          Враховуючи зазначене, колегія суддів  вважає, що постанова місцевого суду  в частині визнання дій відповідача щодо не нарахування та невиплати позивачу щомісячного підвищення до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 6 Закону України ‘’Про соціальний захист дітей війни’’за період з 02 квітня по 31 грудня 2006 року, з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року неправомірними та зобов’язання відповідача провести нарахування та виплату позивачу підвищення до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком за період з 02 квітня 2006 року по 31 грудня 2006 року, з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року слід скасувати.

          Керуючись ст.ст. 100, п.3 ч.1 ст. 198, п.4 ч.1 ст. 202,  ст.207 , 254  КАС України, колегія суддів                                                                                       ПОСТАНОВИЛА:                                                                      Апеляційну  скаргу управління Пенсійного фонду України в Березнівському  районі Рівненської області –задовольнити частково.                                                                                                                        Постанову Березнівського районного суду від  24 лютого 2009  року  в частині визнання дій управління Пенсійного фонду України в Березнівському  районі Рівненської області щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 щомісячного підвищення до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 6 Закону України ‘’Про соціальний захист дітей війни’’за період з 02 квітня по 31 грудня 2006 року, з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року неправомірними та зобов’язання управління Пенсійного фонду України в Березнівському  районі Рівненської області провести нарахування та виплату ОСОБА_1  підвищення до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком за період з 02 квітня 2006 року по 31 грудня 2006 року, з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року скасувати.

               В позові ОСОБА_1 про визнання дій управління Пенсійного фонду України в Березнівському  районі Рівненської області неправомірними та стягнення з управління Пенсійного фонду України в Березнівському  районі Рівненської області на його користь недоплачену як дитині війни щомісячну державну соціальну допомогу за період з 02 квітня по 31 грудня 2006 року відмовити.

              Позов ОСОБА_1 про стягнення підвищення до пенсії за період з 9 липня по 31 грудня 2007 року залишити без розгляду.                    

          В решті постанову залишити без змін.

          Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання нею чинності.

  Головуючий :          

   Судді: