У Х В А Л А
20 травня 2011 року м. Рівне
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Рівненської області в складі
головуючого судді: Хилевича С.В.
суддів: Гордійчук С.О., Шеремет А.М.
при секретарі судового засідання Панас Б.В.
за участю представників: відповідачів –адвоката ОСОБА_1; позивача –Матюші Є.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на ухвалу Рівненського міського суду від 11 квітня 2011 року про забезпечення позову Публічного акціонерного товариства „БМ Банк” до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
в с т а н о в и л а:
Ухвалою Рівненського міського суду від 11 квітня 2011 року забезпечено позов Публічного акціонерного товариства „БМ Банк” (далі –ПАТ „БМ Банк” або Банк) у спосіб тимчасового обмеження відповідачів у праві виїзду за межі України до виконання ними своїх зобов’язань за договорами поруки. В задоволенні вимоги про заборону видачі паспорта для виїзду за кордон відмовлено.
Не погодившись з ухвалою, ОСОБА_4 і ОСОБА_3 подали апеляційну скаргу, де покликалися на порушення і неправильне застосування норм матеріального та процесуального права.
На обґрунтування скарги зазначали про невідповідність висновків місцевого суду при забезпеченні позову вимогам ст. 152 ЦПК України та роз’ясненням постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 року №9 „Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову”. Вважали доцільним способом з урахуванням положень закону забезпечення позову накладення арешту на майно або грошові кошти, що їм належать.
Судом не враховано те, що ОСОБА_4 три останні роки поспіль проходить курс лікування у неврологічній клініці АДРЕСА_2, що підтверджується відповідними запрошеннями та візами у паспорті для виїзду за кордон.
Вважали припущення суду про уникнення від задоволення вимог позивача необґрунтованими, оскільки позов Банку повністю забезпечений майном, між сторонами проведено переговори з приводу виплати заборгованості, ОСОБА_4 як виконавчий орган позичальника позбавлений повноважень на здійснення своїх трудових обов’язків, а позичальником за своїми зобов’язаннями вже сплачено 971 170, 44 гривень. Господарським судом розпочато процедуру банкрутства позичальника, де ПАТ „БМ Банк” визнаний кредитором на суму, яка перевищує
Справа №22-1038-11 Головуючий у суді 1 інстанції: Панас О.В.
Суддя-доповідач у апеляційному суді: Хилевич С.В.
суму заборгованості. Також вжитий вид забезпечення позову суперечить обставинам справи та вимогам закону, адже його може бути застосовано органом державної виконавчої служби лише при виконанні судового рішення.
З наведених міркувань просили скасувати ухвалу Рівненського міського суду від 11 квітня 2011 року.
У судовому засіданні представник відповідачів, підтримавши апеляційну скаргу повністю, надав пояснення в межах її доводів.
Представник ПАТ „БМ Банк”, заперечуючи проти задоволення апеляційної скарги, посилався на його законність і обґрунтованість.
Заслухавши доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі, і з’явились в судове засідання, перевіривши матеріали справи і доводи апелянта, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги.
Забезпечуючи позов і тимчасово забороняючи відповідачам у праві виїзду за кордон, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості припущення про утруднення чи неможливість виконання рішення суду в разі задоволення вимог Банку через їх ухилення від зобов’язань за кредитним договором та договорами поруки.
Проте з такими висновками частково не може погодитися колегія суддів.
Очевидним є те, що ПАТ „БМ Банк” звернувся до ОСОБА_4 і ОСОБА_3 про стягнення солідарної заборгованості за кредитним договором у 1 187 898, 20 гривень та по 118 789, 80 гривень пені з кожного через те, що вони поручилися за належне виконання ТОВ „Укртехнофос” своїх зобов’язань за кредитним договором. Позичальник же грошових зобов’язань належним чином не виконав.
Оскаржуваною ухвалою 1 квітня 2011 року забезпечено позов Банку у виді тимчасового обмеження відповідачів у праві виїзду за межі України до виконання ними своїх зобов’язань за договорами поруки (а.с. 63-63, зв.).
Між тим, при вирішенні питання про забезпечення позову судом попередньої інстанції не було враховано тих обставин, що ОСОБА_4 протягом останніх трьох років проходить курс лікування за кордоном –в Неврологічній клініці АДРЕСА_2, переконливі і об’єктивні докази про що долучені до апеляційної скарги. Так, офіційними перекладами листів закордонної медичної установи на українську мову встановлено, що ОСОБА_4 регулярно проходить в цій клініці амбулаторне обстеження, потребує подальшого лікування, яке триватиме щонайменше рік. Наступне амбулаторне обстеження йому призначено на 09.06.2011 року на 14 год. 15 хв. (а.с. 75, 77, 79). Факт попереднього відвідування Німеччини відповідачем, що збігається з його доводами про проходження курсу лікування, стверджується даними його паспорта для виїзду за кордон (а.с. 80-83).
Крім того, колегія суддів бере до уваги те, що ОСОБА_4 є керівником підприємства і в зв’язку з цим виконує свої трудові обов’язки, пов’язані в т.ч. і з виїздом за межі України.
Отже, обґрунтовано припускається можливість заподіяння застосованим забезпеченням позову шкоди ОСОБА_4 –як його здоров’ю, так і трудовій діяльності.
З роз’яснень, даних Пленумом Верховного Суду України у п. 6 своєї постанови від 22.12.2006 року №9 „Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову”, вбачається, що особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову, оскільки існує ризик спричинення їм збитків у разі, якщо сам позов або пов’язані з матеріально-правовими обмеженнями заходи з його забезпечення виявляться необґрунтованими.
За таких обставин вид забезпечення позову щодо ОСОБА_4 обрано місцевим судом без з’ясування всіх обставин, що мають значення, та з порушенням вимог закону, а тому ухвала в цій частині підлягає скасуванню. Замінити іншим видом забезпечення позову апеляційний суд без вмотивованої заяви позивача не вправі.
Доводи апеляційної скарги про скасування застосованого заходу забезпечення позову щодо ОСОБА_3 на увагу не заслуговують, оскільки його застосовано з додержанням норм процесуального права та обставин справи.
Враховуючи наведене, апеляційну скаргу слід частково задовольнити.
Керуючись ст.ст. 307, 312-315 ЦПК України, колегія суддів апеляційного суду
у х в а л и л а:
Апеляційну скаргу ОСОБА_4 та ОСОБА_3 задовольнити частково.
Ухвалу Рівненського міського суду від 11 квітня 2011 року в частині тимчасового обмеження ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, що мешкає в АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, у праві виїзду за межі України до виконання ним своїх зобов’язань за договором поруки №10\60\06100\4 від 06.01.2009 року –скасувати.
Публічному акціонерному товариству „БМ Банк” відмовити в задоволенні заяви про забезпечення позову щодо ОСОБА_4.
В решті –ухвалу місцевого суду залишити без змін.
Копію ухвали направити для виконання до Адміністрації Державної прикордонної служби України.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили негайно, може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з моменту її проголошення.
Головуючий: Судді: