Справа № 2-404/2011 р.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

«17» травня 2011 р.                                   Тернівський районний суд м. Кривого Рогу

у складі:

головуючого, судді -                     Тарасенко О.В.           

      при секретарі -                              Балкової В.В.

      за участі:

      позивача                                      ОСОБА_1

      представника  відповідача -      ОСОБА_2       

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Кривбасзалізорудком» про відшкодування моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства “Криворізький залізорудний комбінат”, 18.04.2011 р. позивач уточнив свої позовні вимоги,. В обґрунтування позову зазначив, що він працював на підземним кріпильником шахти ім.. ОСОБА_3 В/О „Кривбассруда” (нині ПАТ „КЗРК”) 17 років 7 місяців, в шкідливих умовах праці. По факту професійного захворювання було проведене розслідування, про що складений Акт форми Н-1 від 24.03.2006 р.

У вищевказаному акті зазначено, що причиною професійного захворювання є  робота  впродовж 17 років 7 місяців в умовах  запиленості повітря робочої зони, що перебільшує  ГДК.

Згідно з п. 19 акту розслідування  хронічного професійного захворювання від 24.07.2006 року профзахворювання виникло з вини адміністрації  шахти ім.. В.І. Леніна  ВО «Кривбасруда»та ВАТ «Кривбасзалізрудком»за період його роботи на цьому підприємстві, оскільки адміністрація не виконала вимоги ст. 13 Закону України «Про охорону праці», ст. 153 КЗпП України, щодо утворення на робочих місцях умов праці відповідно вимогам нормативних актів.  

За висновком МСЕК від 07.04.2006 р. йому була встановлена  втрата професійної працездатності в розмірі 30 %  та 3 група інвалідності, у зв’язку з трудовим каліцтвом та професійним захворюванням. У зв’язку з погіршенням стану здоров’я у 2009 р. згідно висновку МСЕК позивачу йому була встановлена  втрата професійної працездатності в розмірі 40 %  та 3 група інвалідності. Постановою ВВД Фонду соціального страхування від нещасних   випадків на виробництві і професійних захворювань України в м. Кривому Розі від 21.04.2006 року йому були призначені страхові виплати щомісяця 799 грн. 17 коп. у зв’язку з виробничою травмою та професійним захворюванням.

 Відповідно до вимог ст. 23 Цивільного кодексу України кожна особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої  внаслідок порушення її прав. При цьому моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв’язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я. У зв’язку з професійним захворюванням змінився його спосіб та якість життя, що завдає йому моральних страждань. Він постійно відчуваю слабкість, підвищену втомленість, головний біль, запаморочення, оніміння пальців. Такий стан не дає йому можливості  спокійно спати ночами, займатися фізичною роботою.             Любі фізичні навантаження викликають у нього важке дихання, сухий кашель, біль у грудях. Через захворювання він не може виконувати важку роботу по дому, що призводить до непорозуміння з дружиною. Він раніше вів активний спосіб життя, їздив на рибалку, порався на дачі.  Зараз він змушений  відмовитися від своїх захоплень, що спричиняє йому душевні  страждання.  Факт завдання йому моральних страждань підтверджується  актом  розслідування професійного захворювання та нещасного випадку на виробництві витягом із висновків МСЕК. Виписками з історії хвороби.  Моральну шкоду він оцінює у 1844000,0 грн.

В судовому засіданні позивач та представник позивача підтримали позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача позов не визнала пояснила, що відносини, які виникають з такого виду загальнообов’язкового  державного страхування, як страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності регулюються окремим законом, а саме Законом Украйни «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності». В рішенні Конституційного Суду України (справа №1-9/2004),  зазначається, що ст.. 237-1 КЗпП України та ст.. 1167 ЦК України відшкодування моральної шкоди, що відшкодовується особою яка заподіяла шкоду, або власником чи уповноваженим ним органом, не застосовується до осіб, що підлягають обов’язковому соціальному страхуванню відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування    від    нещасного    випадку    на    виробництві    та    професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», а тому ВАТ «КЗРК»не може бути відповідачем по справі.

Крім того згідно ст.. 237-1 КЗпП України підставою для виникнення матеріальної відповідальності є протиправне, винне невиконання чи неналежне виконання однією із сторін трудового договору своїх обов’язків, яке спричинило заподіянню шкоди. Позивач був ознайомлений з умовами праці і погодився на роботу в шкідливих умовах. Позивачем не надано доказів які б підтвердили факт причинення йому моральної шкоди, а розмір її відшкодування ні чим не обґрунтований.

Незважаючи на те, що вимоги позивача безпідставні, ним також пропущений тримісячний термін звернення до суду, який застосовується при вирішенні трудових спорів, так як перебіг строку починається з 25.03.2006 р., наступного дня коли позивачеві встановили  профзахворювання. На підставі викладеного просить в позові відмовити в повному обсязі.

Вислухавши представника позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

        Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено та сторонами не оспорюється, що позивач тривалий час працював у шкідливих умовах в структурних підрозділах ВО «Кривбасруда», в подальшому реорганізованому у ПАТ “Криворізький залізорудний комбінат”( надалі ПАТ «КЗРК»), під час роботи в якому йому встановлено 24.03.2006 р. професійне захворювання, яке було отримано в період роботи в ВАТ „КЗРК”, що не заперечується відповідачем. Висновком МСЕК від 07.04.2006 р. позивачу встановлено втрату професійної працездатності у розмірі 30%, а після переосвідоцтва у 2009 р. –40% та 21.04.2001 р. до 2013 р. (а.с.8-10). Постановою ВВД Фонду соціального страхування від нещасних   випадків на виробництві і професійних захворювань України в м. Кривому Розі від 21.04.2006 року йому були призначені страхові виплати щомісяця 799 грн. 17 коп. у зв’язку з виробничою травмою та професійним захворюванням. (а.с.98).

Таким чином у позивача на підставі висновку МСЕК від 07.04.2006 р. виникло в 2006 році право на відшкодування моральної шкоди.

Відповідно до роз’яснень, викладених у п. 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року (зі змінами), судам необхідно враховувати , що відповідно до ст.. 237-1 КЗпП України за наявності погіршення прав працівника у сфері трудових відносин ( в тому числі виконання робіт у безпечних для життя і здоров’я умовах), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для   організації  свого  життя, обов'язок  по   відшкодуванню   моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

3 01 квітня 2001 року  набрав чинності Закон України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного     захворювання,   які  спричинили  втрату працездатності». Одним із завдань цього Закону та обов'язку Фонду соціального страхування було відшкодування моральної шкоди, заподіяної    умовами виробництва, застрахованим та членам їх сімей від нещасних випадків.

Законами України про Державний бюджет на 2006 рік та 2007 рік, зупинялась   дія,   в   частині   відшкодування   моральної   шкоди  застрахованим та членам їх сімей, абзацу 4 ст. 1, підпункту «є»ч, 1 ст. 21, ч. З ст. 28, ч.  З ст. 34 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування    від    нещасного    випадку    на    виробництві    та    професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності».

Крім цього, Законом від 28.12.2007 року № 107 з п. З Прикінцевих положень виключені слова, які свідчили про відшкодування за умов, зазначених у цьому пункті, моральної (немайнової) шкоди потерпілим на виробництві та членам їх сімей, і водночас доповнено цей пункт таким абзацом: «відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків моральної шкоди застрахованим та членам їх сімей незалежно від часу настання страхового випадку припиняється з 01 січня 2008 року».

Конституційний Суд України в абзаці 9 пункту 5 Рішення №20-рп/2008 (справа про страхові виплати) зазначив, що положеннями п. 1, абзацу 3 п. 5, п. 9, абзацу 3 п. 10, п.11 розділу 1 Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності»від 23.02.2007 року №717, скасовано право застрахованих громадян, що потерпіли на виробництві від нещасного випадку або професійного захворювання, на відшкодування моральної шкоди за рахунок Фонду, яке вони мали відповідно до приписів первинної редакції Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності». Проте, Конституційний Суд України вважає, що саме право цих громадян на відшкодування моральної шкоди не порушено, оскільки ст. 1167 Цивільного кодексу України та ст.. 237-1 КЗпП України їм надано право відшкодовувати моральну шкоду за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця). Встановлений законодавством розподіл обов'язків щодо відшкодування моральної шкоди потерпілим на виробництві від нещасного випадку та професійного захворювання не суперечить вимогам статті 22 Конституції України. З огляду на викладене, Конституційний Суд України не вбачає підстав для визнання неконституційними положень п.1, абзацу 3 п.5, п.9, абзацу 3 п.10, п.11 розділу 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності».

З урахуванням вищевикладеного суд вважає, що спірні правовідносини виникають із трудових правовідносин і виходячи  з положень п.3 ч.1 ст. 269 КЗпП України позовна давність не поширюється на вимогу про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’ю або смертю.

Відповідно до вимог ст.153 КЗпП України та акту розслідування хронічного професійного захворювання 24.03.2006 р., який затверджений державним санітарним лікарем Тернівського району 24.03.2006 р. (а.с.5-7), виписок із історії хвороби, суд вважає, що вищевказані докази свідчать про доведеність виконання робіт позивачем у небезпечних для життя і здоров'я умовах.

Визначаючи розмір моральної шкоди, суд вважає, що слід врахувати роз'яснення п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995р., з подальшими змінами, " Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", відповідно до якого, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховується характер і тривалість страждань, стан здоров’я потерпілого, тяжкість завданої травми, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, конкретних обставин по справі, характер моральних страждань і наслідків, що наступили.

Отже, враховуючи те, що позивачу встановлено 40% втрати працездатності та третю групу інвалідності, а також характер захворювання, пов'язаних з причиненням профзахворюванням фізичних і моральних страждань позивача, їх тривалість і тяжкість, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, конкретних обставин по справі, і наслідків, що наступили та виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, суд вважає, що слід позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково та стягнути з відповідача ПАТ "КЗРК" на користь позивача 50000,0 гри у відшкодування моральної шкоди.

На підставі ст. ст. 153, 237-1 КЗпП України , ст.10, 11, 60, 209 ч.3, 212, 213-214, 218 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

          Позов ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Кривбасзалізорудком» про відшкодування моральної шкоди  задовольнити частково.

Стягнути з  Публічного акціонерного товариства «Кривбасзалізорудком» на  користь  ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди, 50000,0 грн.

                  Стягнути з  Публічного акціонерного товариства «Кривбасзалізорудком» на  користь  держави судовий збір в сумі 8,50 грн.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Кривбасзалізорудком» витрати з інформаційно-технічного забезпечення розгляду цивільної справи в сумі 15,0 грн.

          Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Тернівський районний суд м. Кривого Рогу. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

СУДДЯ: