УКРАЇНА
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа №22а-21301/11 Головуючий в 1 інстанції – Грищенко Н. М
Категорія 10.3.1 ( 3 ) Доповідач – Соколан Н. О.
П О С Т А Н О В А
Іменем України
12 квітня 2011 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді: Соколан Н.О.
суддів: Митрофанової Л.В., Михайлів Л.В.
розглянувши в порядку письмового провадження у м. Кривому Розі адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління Пенсійного Фонду України в Дзержинському районі м. Кривого Рогу на постанову Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 26 березня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України в Дзержинському районі м. Кривого Рогу про стягнення недоплаченої щомісячної соціальної допомоги дітям війни, -
В С Т А Н О В И Л А:
В лютому 2010 ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Дзержинському районі м. Кривого Рогу (надалі – УПФУ) про поновлення пропущеного строку, визнання бездіяльності суб’єкта владних повноважень по недоплаті щомісячної соціальної допомоги протиправною та зобов’язання відповідача перерахувати та виплатити недоплачену щомісячну соціальну допомогу, посилаючись на те, що йому, як дитині війни, у відповідності до вимог ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», відповідачем з 2007 року не виплачується щомісячна соціальна допомога у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
Просив суд визнати неправомірною бездіяльність відповідача щодо нездійснення перерахунку та виплати щомісячної допомоги до пенсії за віком в ромірі 30% мінімальної пенсії за віком, зобов’язати нарахувати та виплатити кошти за період з 01.01.2006 рок по 31.08.2009 року в розмірі 4387 грн., а також нараховувати таку допомогу у відповідності до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» і надалі.
Постановою Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 26 березня 2010 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.
Поновлено ОСОБА_1 строк звернення до суду з адміністративним позовом.
Визнано неправомірною бездіяльність УПФУ щодо нездійснення перерахунку та виплати щомісячної соціальної державної допомоги до пенсії ОСОБА_1 згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та за період з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року, з 01 січня 2009 року по 31 серпня 2009 року в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком неправомірною.
Зобов’язано УПФУ здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 щомісячну державну допомогу до пенсії згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та за період з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року, з 01 січня 2009 року по 31 серпня 2009 року у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком з урахуванням різниці, яка була виплачена у цей період.
Зобов’язано УПФУ з 01 вересня 2009 року здійснювати перерахунок та виплати ОСОБА_1 щомісячної державної допомоги до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, встановленого ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», виходячи з прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, передбаченого ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» за рахунок коштів Державного бюджету до настання обставин, що тягнуть перерахунок або припинення такої допомоги відповідно до діючого законодавства.
В іншій частині позову відмовлено.
В апеляційній скарзі відповідач УПФУ ставить питання про скасування постанови суду та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні заявлених позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм процесуального права з підстав не врахування того, що строк давності для звернення до суду не застосовується лише до вимог щодо нарахування пенсії, про що зазначено в ст. 87 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Порушення норм матеріального права відповідач вбачає в відсутності підстав у суду для визнання його бездіяльності неправомірною, оскільки на законодавчому рівні не врегульовано порядок обчислення підвищення до пенсії дітям війни. Судом не враховано неможливість застосовування показника мінімального розміру пенсії за віком, встановленого ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» до спірних правовідносин, відсутність у відповідача бюджетних асигнувань для виплати позивачу допомоги й правомірність його дій відносно виплати допомоги на підставі п.8 Постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» від 28.05.2008 року № 530.
Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду за наявними у справі матеріалами, в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог колегія суддів, вважає, що апеляційна скарга УПФУ підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 отримує пенсію за віком та у відповідності до абз. 1 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» належить до категорії громадян, яким встановлено статус дитини війни.
Частково задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив з доведеності факту неправомірної бездіяльності відповідача відносно виконання приписів ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та за період з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року та з 01 сіцчня 2009 року по 31 серпня 2009 року, що призвело до порушення прав позивача на своєчасне нарахування та отримання підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, й з обов’язку відповідача у зв’язку з цим здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 у відповідності до вищевказаного Закону та виплатити відповідні суми на його користь.
Колегія суддів частково погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції з наступних підстав.
Згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004 року № 2195-IV дітям війни пенсія або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30% мінімальної пенсії за віком.
Законом України від 19 грудня 2006 року № 489-V «Про Державний бюджет України на 2007 рік», зокрема п. 12 ст. 71, було зупинено на 2007 рік дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та ст. 111 установлено, що у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), у розмірі 50% від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.
Однак, Рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року № 6-рп/2007 по справі № 1-29/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) визнані неконституційними положення п. 12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» щодо зупинення дії на 2007 рік ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Таким чином, з 01 січня 2007 року по 08 липня 2007 року до спірних правовідносин застосуванню підлягали приписи ст. 111 Закону України від 19 грудня 2006 року № 489-V «Про Державний бюджет України на 2007 рік» як такі, що прийняті пізніше в часі, у зв'язку з чим мали пріоритет порівняно зі спеціальною нормою – ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», а починаючи з 09 липня 2007 року знову діє положення ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», якою передбачено підвищення пенсії дітям війни на 30% мінімальної пенсії за віком.
Законом України від 28 грудня 2007 року № 107-VI «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» внесено зміни до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та ст. 6 цього Закону викладено в такій редакції: «Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» таке підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів». Зазначені зміни набрали чинності з 01 січня 2008 року.
Згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 по справі № 1-28/2008 (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України) зміни щодо розміру пенсії дітям війни визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).
Таким чином, з 01 січня 2008 року по 21 травня 2008 року застосуванню до спірних правовідносин підлягали приписи Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».
Оскільки положення статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в редакції від 18.11.2004 року у 2009 році не змінювалися і її дія не призупинялася, то остання підлягає застосуванню до спірних правовідносин, починаючи з 22 травня 2008 року.
На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що, виходячи з пріоритетності закону, який підлягає застосуванню до спірних правовідносин у зв’язку з поширенням на них дії однакових юридичних актів, та враховуючи те, що в період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року відповідач не здійснював перерахунок та виплату щомісячного підвищення до пенсії ОСОБА_1, а з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року включно здійснював підвищення до його пенсії тільки у розмірі 10% від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність (а.с. 9-11), в період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року, з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року включно діяли приписи ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в редакції від 18.11.2004 року. Тому суд першої інстанції обґрунтовано визнав бездіяльність відповідача щодо виплати підвищення до пенсії неправомірною.
Вищенаведеним спростовуються доводи апеляційної скарги відповідача щодо правомірності його дій стосовно нарахування та виплати державної соціальної допомоги до пенсії в розмірі, визначеному п.8 Постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» від 28.05.2008 року № 530, оскільки вказаний нормативний акт суперечить діючим положенням ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», які мають пріоритет у застосуванні до врегулювання спірних правовідносин.
Визначаючи розмір щомісячного підвищення до пенсії, який повинен нараховувати та сплачувати відповідач на користь позивача, на думку колегії суддів, суд першої інстанції вірно застосував розмір мінімальної пенсії за віком, встановлений абз. 1 ч.1 ст. ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», відповідно до якої мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Виходячи з викладеного, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що новий мінімальний розмір пенсії за віком залежить від нового розміру прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, що втратили працездатність, встановленого чинним законодавством на кожний бюджетний рік, зокрема ст. 62 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік», ст. 58 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008р. та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».
У зв’язку з цим доводи відповідача щодо неврегульованості на законодавчому рівні порядку обчислення підвищення до пенсії дітям війни, на думку колегії суддів, є необґрунтованими.
Погоджується колегія суддів із висновком суду першої інстанції щодо права позивача на перерахунок підвищення до її пенсії як дитині війни з 01 січня 2009 року по 31 серпня 2009 року, оскільки положення статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» у 2009 році не змінювався і її дія не призупинялася, а розмір підвищення відповідачем не коригувався.
Посилання відповідача на відсутність коштів для забезпечення виплат підвищення до пенсії не може бути враховано колегією суддів як підстава для невиконання відповідачем своїх зобов’язань, встановлених ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Крім того, питання фінансування видатків на реалізацію програми доплат дітям війни не є предметом розгляду цього спору.
Спростовуються матеріалами справи й висновками суду доводи апеляційної скарги відповідача щодо порушення судом першої інстанції вимог процесуального права в частині дослідження доказів щодо пропущення позивачем процесуального строку звернення до суду з позовом.
Однак, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позову про зобов’язання УПФУ здійснювати нарахування та виплату позивачу підвищення до пенсії, починаючи з 01.09.2009 року.
Позовні вимоги в частині зобов’язання УПФУ нарахування та виплати ОСОБА_1 підвищення до пенсії у відповідності до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», починаючи з 01.09.2009 року не підлягають задоволенню, оскільки відповідно до ч. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб від порушень з боку органів державної влади, а в судовому засіданні не встановлено, що в майбутньому права позивача будуть порушені відповідачем. Крім того, згідно порушень ст. 162 КАС України, суд не наділений правом приймати рішення про визначення правил поведінки на майбутнє.
За таких обставин колегія суддів вважає, що постанова суду в цій частині не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, у зв’язку з чим постанова суду на підставі п. 4 ч.1 ст.202 КАС України підлягає скасуванню з ухваленням нової постанови про відмову в задоволенні цієї частини позовних вимог.
В іншій частині постанова суду відповідає вимогам процесуального та матеріального закону, й підлягає залишенню без змін.
Керуючись ст.ст. 195, 197, 198, 202, 205, 207 КАС України, колегія суддів, -
П О СТ А Н О В И Л А:
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Дзержинському районі м. Кривого Рогу Дніпропетровської області задовольнити частково.
Постанову Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 26 березня 2010 року в частині зобов’язання скасувати в частині зобов’язання Управління пенсійного Фонду України в Дзержинському районі м. Кривого Рогу з 01 вересня 2009 року здійснювати перерахунок та виплати ОСОБА_1 щомісячної державної допомоги до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, встановленого ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», виходячи з прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, передбаченого ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» за рахунок коштів Державного бюджету до настання обставин, що тягнуть перерахунок або припинення такої допомоги відповідно до діючого законодавства – скасувати та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні цих позовних вимог.
В іншій частині постанову залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий:
Судді: