УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ  СУД  ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ  ОБЛАСТІ

Справа 22ц-21300\11                                                                                         Головуючий в 1 інстанції

Категорія 10.3.1 ( 1  )                                                                                                Олійник В.М.                                                                                                          

                                                                                                                                   Доповідач Соколан Н.О.    

У Х В А Л А

Іменем України

12 квітня 2011 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у  складі:

головуючого судді:     Соколан Н.О.

суддів:                          Митрофанової Л.В., Михайлів Л.В.

розглянувши  в порядку письмового провадження у м. Кривому Розі адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Саксаганському районі м. Кривого Рогу  на постанову  Дніпропетровського окружного адміністративного суду  від 28 квітня 2009 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Саксаганському районі м. Кривого Рогу про стягнення недоплаченої пенсії, -

В С Т А Н О В И Л А:

В січні 2009 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до  Управління Пенсійного фонду України в Саксаганському районі м. Кривого Рогу Дніпропетровської області (надалі – УПФУ) про визнання протиправною бездіяльності  та зобов’язання виплатити суми щомісячної соціальної допомоги дітям війни, посилаючись на те, що їй, як дитині війни, у відповідності до вимог ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», за період з січня 2006 по червень 2008 року включно відповідачем не виплачується щомісячна соціальна допомога у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

Просила суд поновити їй процесуальний строк для звернення до суду, визнати неправомірними дії відповідача щодо відмови в нарахуванні та сплаті щомісячної соціальної допомоги до пенсії в розмірі, передбаченому ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», за період з січня 2006 по червень 2008 року включно та зобов’язати відповідача нарахувати та сплатити на її користь недоплачену щомісячну соціальну державну допомогу до пенсії за вказаний період в розмірі 3302 грн. 60 коп..

Постановою Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 28 квітня 2009 року позов ОСОБА_2 задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність УПФУ щодо нездійснення перерахунку і виплати підвищення до пенсії ОСОБА_2 відповідно до ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» та ч. 1 ст. 28 ЗУ «Про загальонообов’язкове державне пенсійне страхування» за період з 09.07.2007 року по 31.12..2007 року та з 22.05.2008 року по 30.06.2008 року.

Зобов’язано УПФУ нараховувати нарахувати та виплатити підвищення до пенсії  ОСОБА_2 в розмірі 30% мінімальної пенсії дітям війни відповідно до ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» та ч. 1 ст. 28 ЗУ «Про загальонообов’язкове державне пенсійне страхування» за період з 09.07.2007 року по 31.12..2007 року та з 22.05.2008 року по 30.06.2008 року.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі відповідач УПФУ ставить питання про скасування постанови суду та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні заявлених позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм процесуального права з підстав не  врахування того, що строк давності для звернення до суду не застосовується лише до вимог щодо нарахування пенсії, про що зазначено в ст. 87 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Порушення норм матеріального права відповідач вбачає в відсутності підстав у суду для визнання його бездіяльності неправомірною, оскільки на законодавчому рівні не врегульовано порядок обчислення підвищення до пенсії дітям війни. Судом не враховано неможливість застосовування показника мінімального розміру пенсії за віком, встановленого ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» до спірних правовідносин, відсутність у відповідача бюджетних асигнувань для виплати позивачу допомоги й правомірність його дій відносно виплати допомоги на підставі п.8 Постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» від 28.05.2008 року № 530.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду за наявними у справі матеріалами, в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог колегія суддів, вважає, що апеляційна скарга УПФУ підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_2 отримує пенсію за віком та у відповідності до абз. 1 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» належить до категорії громадян, яким встановлено  статус дитини війни.

Частково задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2, суд першої інстанції виходив з доведеності факту неправомірної бездіяльності відповідача відносно виконання приписів ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в період з 07 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 30 червня 2008 року, що призвело до порушення прав позивача на своєчасне нарахування та отримання  підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, й з обов’язку відповідача у зв’язку з цим здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_2 у відповідності до вищевказаного Закону та виплатити відповідні суми на її користь.

Колегія суддів частково погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004 року № 2195-IV дітям війни пенсія або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30% мінімальної пенсії за віком.

Законом України від 19 грудня 2006 року № 489-V «Про Державний бюджет України на 2007 рік», зокрема п. 12 ст. 71, було зупинено на 2007 рік дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та ст. 111 установлено, що у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), у розмірі 50% від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.

Однак, Рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року № 6-рп/2007 по справі № 1-29/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) визнані неконституційними положення п. 12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» щодо зупинення дії на 2007 рік ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Таким чином, з 01 січня 2007 року по 08 липня 2007 року до спірних правовідносин застосуванню підлягали приписи ст. 111 Закону України від 19 грудня 2006 року № 489-V «Про Державний бюджет України на 2007 рік» як такі, що прийняті пізніше в часі, у зв'язку з чим мали пріоритет порівняно зі спеціальною нормою – ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», а починаючи з 09 липня 2007 року знову  діє положення ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», якою передбачено підвищення пенсії дітям війни на 30% мінімальної пенсії за віком.

Законом України від 28 грудня 2007 року № 107-VI «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» внесено зміни до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та ст. 6 цього Закону викладено в такій редакції: «Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» таке підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів». Зазначені зміни набрали чинності з 01 січня 2008 року.

Згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 по справі № 1-28/2008 (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України) зміни щодо розміру пенсії дітям війни визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).

Таким чином, з 01 січня 2008 року по 30 червня 2008 року застосуванню до спірних правовідносин підлягали приписи Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».

Оскільки положення статті  6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в редакції від 18.11.2004 року у 2009 році не змінювалися і її дія не призупинялася, то остання підлягає застосуванню до спірних правовідносин, починаючи з 22 травня 2008 року.

На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що, виходячи з пріоритетності закону, який підлягає застосуванню до спірних правовідносин у зв’язку з поширенням на них дії однакових юридичних актів, та враховуючи те, що в період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року відповідач не здійснював перерахунок та виплату щомісячного підвищення до пенсії  ОСОБА_2, а з 22 травня 2008 року по 30 червня 2008 року включно здійснював підвищення до її пенсії тільки у розмірі 10% від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, в період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року, з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року включно діяли приписи ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в редакції від 18.11.2004 року. Тому суд першої інстанції обґрунтовано визнав бездіяльність відповідача щодо виплати підвищення до пенсії неправомірною.

Вищенаведеним спростовуються доводи апеляційної скарги відповідача щодо правомірності його дій стосовно нарахування та виплати державної соціальної допомоги до пенсії в розмірі, визначеному п.8 Постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» від 28.05.2008 року № 530, оскільки вказаний нормативний акт суперечить діючим положенням ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», які мають пріоритет у застосуванні до врегулювання спірних правовідносин.

Визначаючи розмір щомісячного підвищення до пенсії, який повинен нараховувати та сплачувати відповідач на користь позивача, на думку колегії суддів, суд першої інстанції вірно застосував розмір мінімальної пенсії за віком, встановлений абз. 1 ч.1 ст. ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», відповідно до якої мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.  

Виходячи з викладеного, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що новий мінімальний розмір пенсії за віком залежить від нового розміру прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, що втратили працездатність, встановленого чинним законодавством на кожний бюджетний рік, зокрема ст. 62 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік», ст. 58 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008р. та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».

У зв’язку з цим доводи відповідача щодо неврегульованості на законодавчому рівні порядку обчислення підвищення до пенсії дітям війни, на думку колегії суддів, є необґрунтованими.

Посилання відповідача на відсутність коштів для забезпечення виплат підвищення до пенсії не може бути враховано колегією суддів як підстава для невиконання відповідачем своїх зобов’язань, встановлених ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Крім того, питання фінансування видатків на реалізацію програми доплат дітям війни не є предметом розгляду цього спору.

Спростовуються матеріалами справи й висновками суду доводи апеляційної скарги відповідача щодо порушення судом першої інстанції вимог процесуального права в частині дослідження доказів щодо пропущення позивачем процесуального строку звернення до суду з позовом.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги правильності висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому апеляційна скарга підлягає відхиленню, а постанова суду – залишенню без змін відповідно до ст. 205 КАС України.

Керуючись ст.ст. 197, 200, 205, 206 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного Фонду України в Саксаганському районі м. Кривого Рогу залишити без задоволення.

Постанову Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 28 квітня  2010 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого адміністративного суду України.

          Головуючий:                                        

                    Судді: