УКРАЇНА
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22а-21251/11 Головуючий в 1-й інстанції
Категорія – 10.3.1 (1У ) суддя Філатов К.Б.
Суддя -доповідач – Зубакова В.П.
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 квітня 2011 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді – Зубакової В.П.,
суддів - Неклеси В.І., Остапенко В.О.,
розглянула в порядку письмового провадження в м. Кривому Розі адміністративну справу за апеляційною скаргою відповідача Управління Пенсійного фонду України в Центрально - Міському районі м. Кривого Рогу Дніпропетровської області на постанову Центрально - Міського районного суду м. Кривого Рогу від 16 грудня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Центрально-Міському районі м. Кривого Рогу, третя особа – Міністерство праці та соціальної політики України про поновлення пропущеного строку для звернення до суду та зобов»язання зробити перерахунок недоплаченої щомісячної соціальної допомоги «дітям війни», -
В С Т А Н О В И Л А:
У серпні 2009 року позивач звернувся до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Центрально-Міському районі м. Кривого Рогу (надалі – УПФУ), третя особа – Міністерство праці та соціальної політики України про поновлення пропущеного строку для звернення до суду та зобов»язання зробити перерахунок недоплаченої щомісячної соціальної допомоги «дітям війни», посилаючись на те, що йому, як дитині війни, у відповідності до вимог ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», за період з 2006 по 2008 роки відповідачем не виплачується щомісячне підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком в сумі 3891,90 грн.
Просив суд поновити пропущений строк для звернення до суду, так як про своє порушене право дізнався лише після його висвітлення в засобах масової інформації та просить зобов’язати відповідача здійснити перерахунок та виплату недоотриманої ним суми щомісячної соціальної державної допомоги передбаченої ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 2006 року по 31 грудня 2008 рік в сумі 3891,90 грн..
Постановою Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу від 16 грудня 2009 року задоволено позов ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Центрально-Міському районі м. Кривого Рогу, третя особа – Міністерство праці та соціальної політики України про поновлення пропущеного строку для звернення до суду та зобов»язання зробити перерахунок недоплаченої щомісячної соціальної допомоги «дітям війни».
Визнано неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України в Центрально-Міському районі м. Кривого Рогу щодо відмови в перерахунку щомісячної державної соціальної допомоги відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Зобов’язано Управління Пенсійного фонду України в Центрально-Міському районі м. Кривого Рогу перерахувати та виплатити ОСОБА_2 щомісячну державну соціальну допомогу відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з січня 2006 року по 31 грудня 2008 року включно в сумі 3891,90 грн..
В апеляційній скарзі відповідач УПФУ ставить питання про скасування рішення суду та ухвалення нової постанови про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на неврегульованість на законодавчому рівні порядку обчислення підвищення до пенсії дітям війни після відновлення Рішенням Конституційного Суду України дії ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в попередній редакції, неможливість застосування показника мінімального розміру пенсії за віком, встановленого ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» до спірних правовідносин, правомірність його дій відносно виплати допомоги особам, на яких поширюється дія Закону України «Про соціальний захист дітей війни» у відповідності до п.8 Постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» від 28.05.2008 року № 530.
У зв’язку з прийняттям Верховною Радою України Закону України №2748-VI «Про внесення змін до розділу ХІІ «Прикінцеві положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» щодо передачі справ, пов’язаних із соціальними виплатами», який набрав чинності з 30 грудня 2010 року, яким зокрема встановлюється, що апеляційні скарги щодо спорів, які подані до апеляційних судів до дня набрання чинності Законом України від 02.12.2010р. №2748 «Про внесення змін до розділу ХІІ «Прикінцеві положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» щодо передачі справ, пов’язаних із соціальними виплатами» в порядку цивільного судочинства, та апеляційні скарги, передані відповідним апеляційним судам згідно з пунктом 2 розділу ІІ Закону України від 18.02.2010р. №1691—VІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвідомчості справ, пов’язаних із соціальними виплатами», провадження за якими не відкрито, розглядаються цими апеляційними судами у порядку адміністративного судочинства.
В судове засідання апеляційної інстанції сторони не з»явилися, про час та місце слухання справи повідомлялися належним чином, клопотань про розгляд справи за їх участі до суду не надходило, а тому, відповідно до ст. 41 КАС України фіксування судового засідання не здійснюється.
Перевіривши за наявними у справі матеріалами законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційних скарг та заявлених позовних вимог, колегія суддів, вважає, що апеляційна скарга відповідача УПФУ в Криворізькому районі Дніпропетровської області підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що позивач відповідно до абз.1 ч.1 ст.1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» має статус дитини війни, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією пенсійного посвідчення та відповідною відміткою в ньому (а.с. 7).
Згідно статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» дітям війни, пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Задовольняючи позовні вимоги позивача, суд першої інстанції виходив з доведеності факту незаконної бездіяльності відповідача відносно виконання приписів ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в період з 01.01.2006 року по 31.12.2008 року, що призвело до порушення прав позивача на своєчасне нарахування та отримання підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, й з обов’язку відповідача у зв’язку з цим здійснити перерахунок пенсії позивачу у відповідності до вищевказаного Закону та виплатити відповідні суми на його користь.
Такі висновки суду першої інстанції колегія суддів вважає помилковими з наступних підстав.
Дія ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» була зупинена на 2006 рік згідно п.17 ст. 77 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік», N 3235-IV.
Закон України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» не був предметом розгляду Конституційного Суду України, відповідно його положення не визнавалися неконституційними, а відтак названий Закон підлягав застосуванню при вирішенні питань щодо сплати підвищення до пенсії «дітям війни».
Так, Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про державний бюджет України на 2006 рік», N 3367-IV, було виключено пункт 17 статті 77 Закону України N 3235-IV.
В той же час, Законом N 3367-IV було викладено в новій редакцію ст..110 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» згідно якої: пільги дітям війни, передбачені абзацом сьомим статті 5 закону України «Про соціальний захист дітей війни», запроваджуються з 1 січня 2006 року, а статтею 6 – у 2006 році поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної ради України з питань бюджету.
Тобто, названим Законом у 2006 році визначено порядок реалізації ст..6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Між тим, у 2006 році Кабінетом Міністрів України не було встановлено порядок підвищення пенсії особам. які мають статус «діти війни».
За таких обставин, з огляду на вимоги Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік», відповідач не мав законних підстав виплачувати підвищення до пенсії згідно до вимог ст..6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Задовольняючи позовні вимоги за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 05 серпня 2008 року суд першої інстанції зазначив що позивачем не пропущено строк звернення до суду за захистом порушених прав, проте колегія суддів не може погодитись з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
В позовній заяві позивач зазначає, що її не було повідомлено про належні їй як дитині війни виплати, тому про факт порушення прав її стало відомо з засобів масової інформації. Проте, ці обставини не можна вважати поважною причиною пропуску строку звернення до суду, оскільки рішення Конституційного суду України № 6-рп від 09 липня 2007 року та 10-рп від 22 травня 2008 року, на які посилається позивач, були належним чином оприлюднені в засобах масової інформації. А позивач звернулася до суду першої інстанції лише 05 серпні 2009 року, тобто більше ніж за рік після того як вона повинна була дізнатись про порушення своїх прав.
Так, відповідно до ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України (яка діяла на час розгляду справи в суді першої інстанції) для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ст. 100 Кодексу адміністративного судочинства, (яка діяла на час розгляду справи в суді першої інстанції) пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна зі сторін.
В запереченнях на адміністративний позов, відповідач наполягав на застосуванні строку встановленого ст. 99 КАС.
Колегія суддів вважає, що задоволенню підлягають позовні вимоги за період з 05 серпня 2008 року по 31 грудня 2008 року виходячи з наступного.
Підпунктом 2 пункту 41 розділу II Закону України №107-VІ «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»текст статті 6 Закону України №2195-ІV викладено в наступній редакції: дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" дане підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів.
Відповідно до частини 4 статті 14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»учасникам війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 10 відсотків від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Проте, Рішенням Конституційного суду України № 10-рп від 22 травня 2008 року визнано неконституційним положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік»N 107-VI від 28 грудня 2007 року щодо викладення положень ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»№2195-ІV в новій редакції. Тобто, було відновлено дію ст. 6 Закону України №2195-ІV.
Таким чином, колегія суддів вважає, що відповідач починаючи з 05 серпня 2008 року неправомірно застосовує п. 8 Постанови Кабінету Міністрів України №530 від 28 травня 2008 року, якою встановлено, що «дітям війни»(крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та «Про жертви нацистських переслідувань») до пенсії виплачується підвищення у розмірах : з 22 травня - 48,1 гри., з 01 липня - 48,2 грн., з 01 жовтня - 49,8 грн., бо ці положення протирічать Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та рішенню Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року.
При цьому колегія суддів погоджується з висновком суду, що розмір мінімальної пенсії за віком необхідно обраховувати відповідно до ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», оскільки саме це правове визначення застосовується виключно в діях відповідача під час визначення пенсій громадянам та їх призначення.
Вищенаведені висновки свідчать, що відповідач діяв не у спосіб передбачений чинним законодавством на певний період часу, рішення Конституційного суду не виконував, що стало причиною звернення позивача до суду.
Посилання відповідача на відсутність коштів для забезпечення виплат зазначеної доплати до пенсії позивачу не можуть бути підставою для скасування рішення суду, оскільки органи державної влади не можуть посилатись па відсутність коштів, як на підставу невиконаний своїх зобов'язань, які встановлені ст. 46 Конституції України та ст. 6 Закону.
За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а постанова суду підлягає частковому скасуванню в частині задоволених позовних вимог за період з 01.01.2006р. по 31.12.2008 року.
Разом з тим, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог ОСОБА_2 в частині зобов,язання відповідача перерахувати та виплатити позивачу щомісячну державну допомогу за січень 2006 року по 31 грудня 2008 року в сумі 3891,90грн.
Так, задовольняючи позов в цій частині, суд першої інстанції допустив порушення правил застосування норм матеріального права, не врахувавши того, що у відповідності до ст.ст. 21, 105, 162 КАС України, адміністративний позов може містити вимоги щодо визнання протиправними рішення, дії чи бездіяльності відповідача, зобов'язання його вчинити певні дії, відшкодувати шкоду, заподіяну незаконними рішенням, дією або бездіяльністю.
Нарахування ж позивачу підвищення до пенсії є компетенцією управління Пенсійного фонду України і суд не може виконувати функції цього органу в частині нарахування конкретної суми такого підвищення.
З викладеного вбачається, що поза увагою суду першої інстанції залишилось те, що адміністративний суд повинен визнавати дії суб’єктів владних повноважень протиправними і зобов'язувати відповідача провести нарахування та виплату належних сум відповідно до закону, а не ухвалювати рішення про стягнення конкретних сум.
Оскільки підстав для задоволення позову в частині зобов’язання відповідача перерахувати та виплатити ОСОБА_2 суми недоплаченого підвищення до пенсії у суду першої інстанції не було, колегія суддів вважає, що постанова суду в цій частині підлягає скасуванню з ухваленням нової постанови про відмову в задоволенні позову в цій частині.
Враховуючи наявність порушення прав позивача, з огляду на те, що позивачем заявлені позовні вимоги про визнання неправомірною бездіяльності та зобов»язання відповідача здійснити нарахування щомісячної соціальної допомоги в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком і забезпечити її виплату на користь позивача, колегія суддів приходить до висновку про необхідність захисту прав позивача, шляхом зобов’язання Управління Пенсійного фонду України в Криворізькому районі Дніпропетровської області здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_2 за період з 05.08.2008 року по 31.12.2008 року згідно зі ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком з урахуванням різниці, яка була виплачена у цей період.
Керуючись ст. ст. 195, 197, 198, п.1 ст. 201, ст. ст. 205, 207 КАС України, колегія суддів, -
П О С Т А Н О В И Л А :
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Центрально-Міському районі м. Кривого Рогу – задовольнити частково.
Постанову Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу від 16 грудня 2009 року в частині зобов’язання управління Пенсійного фонду України в Центрально-Міському районі м. Кривого Рогу перерахувати та виплатити ОСОБА_2 щомісячну державну соціальну допомогу відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з січня 2006 року по 04 серпня 2008 року включно в сумі 3891,90 грн. – скасувати та ухвалити в цій частині нову постанову про відмову в задоволенні цієї частини позовних вимог.
Абзац третій резолютивної частини постанови Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу від 16 грудня 2009 року викласти наступній редакції:
«Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Центрально-Міському районі м. Кривого Рогу здійснити перерахунок та виплатити підвищення до пенсії ОСОБА_2 за період з 05.08.2008 року по 31.12.2008 року згідно зі ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком з урахуванням різниці, яка була виплачена у цей період».
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий:
Судді: