УКРАЇНА
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа 22-а-21377/11 Головуючий у І інстанції
Категорія – 10.3.1 ( 1) Тимошенко Т.І.
Доповідач Барильська А.П.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
14 квітня 2011 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді Барильської А.П.,
суддів –Карнаух В.В., Ляховської І.Є.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Кривому Розі апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 23 лютого 2010 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Кривого Рогу про поновлення пропущеного строку, визнання бездіяльності протиправною та зобов’язання вчинити певні дії, -
В С Т А Н О В И Л А:
В січні 2010 року позивач ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом до Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м.Кривого Рогу (надалі – УПФУ) про поновлення пропущеного строку, визнання бездіяльності неправомірною та зобов’язання вчинити певні дії, посилаючись на те, що йому, як дитині війни , відповідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», за період з січня 2006 року по 31.11.2009 року відповідачем не виплачується щомісячна соціальна допомога у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком.
Позивач просив суд поновити йому пропущений процесуальний строк для звернення до суду за захистом порушених прав, визнати бездіяльність відповідача по нарахуванню та виплаті йому щомісячної соціальної державної допомоги до пенсії протиправною; зобов’язати відповідача нарахувати та виплатити йому в повному обсязі недоплачену, як дитині війни, згідно ст.. 6 закону України «Про соціальний захист дітей війни» та ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» соціальну державну допомогу за період з 01.01.2006 року по 31.11.2009 року в сумі 4439.70 грн., проіндексувавши її з урахуванням інфляції, що мала місце протягом вказаного періоду, нарахувати та сплачувати щомісячну державну соціальну надбавку у розмірі 30% в подальшому- з 01.11.2009 року до зміни обставин на підставі яких вона призначається.
Постановою Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 23 лютого 2010 року позовні вимоги задоволено частково.
Визнано бездіяльність УПФУ щодо не здійснення перерахунку та виплати ОСОБА_2 підвищення пенсії згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», за періоди: з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року та з 01.01.2009 р. по 31 листопада 2009 року в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком протиправною.
Зобов’язано УПФУ здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_2 недоплачену допомогу згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за періоди з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року по 31 листопада 2009 року в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, виходячи з встановленого відповідними законами прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Зобов’язано УПФУ нараховувати надалі ОСОБА_2 соціальну державну допомогу відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни». В іншій частині позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_2 просить постанову суду скасувати та ухвалити нову постанову про зобов’язання УПФУ нарахувати позивачу не донараховану 30% надбавку до пенсії, як дитині війни, за період з 01.01.2006 року по 31.11.2009 року в сумі 4439.70 грн., та зобов’язати здійснити виплату недоплаченої надбавки до пенсії з урахуванням індексу інфляції за період з 01.01.2006 року по 31.11.2009 року загальною сумою 6163.94грн.., посилаючись на те, що судом при ухваленні постанови допущені порушення норм матеріального та процесуального права. Зокрема: суд не застосував норми Закону України «Про соціальний захист дітей війни», який підлягав застосуванню, натомість, застосувавши Закон України «Про Державний Бюджет на 2006 рік», який обмежує права позивача, як дитини війни на 2006 рік, а тому не підлягає застосуванню. Суд не визначив конкретний розмір надбавки; безпідставно не застосував ч.2 ст. 46 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», згідно якої, не пенсія, а саме 30% надбавка до неї, що не була отримана з вини відповідача повинна виплачуватися за минулий час без обмеження з індексацією таких коштів внаслідок інфляції, відповідно до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення»
Перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог колегія суддів, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_2 отримує пенсію за віком та відповідно до абз.1 ч.1 ст.1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» має статус дитини війни.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з доведеності факту протиправної бездіяльності відповідача відносно виконання приписів статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в період з 09.07.2007року по 31.12.2007року, з 22.05.2008 року по 31.12.2008року, та з 01.01.2009 року по 31 листопада 2009 року, що призвело до порушення прав позивача на своєчасне нарахування та отримання підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, й з обов’язку відповідача у зв’язку з цим здійснити перерахунок пенсії позивача у відповідності до вищевказаного Закону та виплатити відповідні суми на його користь.
Колегія суддів погоджується з зазначеними висновками суду з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 6 Закону України № 2195-IV від 18.11.2004 року «Про соціальний захист дітей війни» дітям війни пенсія або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30% мінімальної пенсії за віком.
Пунктом 12 статті 71 Закону України від 19 грудня 2006 року № 489-V «Про Державний бюджет України на 2007 рік», було зупинено на 2007 рік дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та статтею 111 встановлено, що у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), у розмірі 50% від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.
Однак, Рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року № 6-рп/2007 по справі № 1-29/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) визнані неконституційними положення п. 12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» щодо зупинення дії на 2007 рік ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Згідно з ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Таким чином, з 01 січня 2007 року по 08 липня 2007 року до спірних правовідносин підлягали застосуванню положення ст. 111 Закону України від 19 грудня 2006 року № 489-V «Про Державний бюджет України на 2007 рік», а починаючи з 09 липня 2007 року діє положення ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», якою передбачено підвищення пенсії дітям війни на 30% мінімальної пенсії за віком.
Законом України від 28 грудня 2007 року № 107-VI «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» внесено зміни до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та ст. 6 цього Закону викладено в наступній редакції: «Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», таке підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів. Зазначені зміни набрали чинності з 01 січня 2008 року.
Згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 по справі № 1-28/2008 (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України) зміни щодо розміру пенсії дітям війни визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).
Таким чином, з 01 січня 2008 року по 21 травня 2008 року застосуванню до спірних правовідносин підлягали положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».
На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, виходячи з пріоритетності закону, який підлягає застосуванню до спірних правовідносин у зв’язку з поширенням на них дії однакових юридичних актів, та враховуючи те, що в період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року відповідач не здійснював перерахунок та виплату щомісячного підвищення до пенсії позивачу, а з 22 травня 2008 року здійснює підвищення до його пенсії тільки у розмірі 10% від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, дійшов вірного висновку про дію в період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року, з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року приписів ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в редакції від 18.11.2004 року й обґрунтовано визнав бездіяльність відповідача щодо виплати підвищення до пенсії за вказані періоди протиправною.
Погоджується колегія суддів із висновком суду першої інстанції щодо права позивача на перерахунок підвищення до його пенсії як дитині війни з 01 січня 2009 року по 31 листопада 2009 року, оскільки положення статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» у 2009 році не змінювались і її дія не призупинялася, а розмір підвищення відповідачем не коригувався.
Визначаючи розмір щомісячного підвищення до пенсії, який повинен нараховувати та сплачувати відповідач на користь позивача, на думку колегії суддів, суд першої інстанції вірно застосував розмір мінімальної пенсії за віком, встановлений абз. 1 ч.1 ст. ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», відповідно до якої мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що новий мінімальний розмір пенсії за віком залежить від нового розміру прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, що втратили працездатність, встановленого чинним законодавством на кожний бюджетний рік, зокрема ст. 62 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік», ст. 58 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008р. та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» й ст. 54 Закону України «Про державний бюджет на 2009 рік».
Відмовляючи в задоволенні позову за 2006 рік, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», який набрав чинності з 01.01.2006 року щомісячна пенсія повинна збільшуватись на 30% мінімальної пенсії за віком. Статтею 110 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» від 20.12.2005 року зазначене підвищення в 2006 році повинно було запроваджуватись поетапно за результатами виконання бюджету у першому півріччі згідно з порядком, який мав бути визначений Кабінетом Міністрів України та погоджений Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету. Однак, Кабінет Міністрів України в 2006 році не визначив порядку виплати 30% надбавки до пенсії «дітям війни». Закон України «Про Державний Бюджет України на 2006 рік» має вищу юридичну силу відносно інших спеціальних законів стосовно запровадження соціальної підтримки, так як є основним фінансовим нормативним актом розподілу доходів та видатків у країні.
Таким чином, оскільки у 2006 році надання соціальної допомоги дітям війни не було запроваджено у встановленому законом порядку, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову в задоволенні цієї частини позовних вимог.
У зв’язку з чим доводи апеляційної скарги в цій частині є безпідставними і спростовуються матеріалами справи та висновками суду.
Суд першої інстанції також дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволені позову про зобов’язання УПФУ нарахувати позивачу не донараховану 30% надбавку до пенсії, як дитині війни, за період з 01.01.2006 року по 31.11.2009 року в сумі 4439.70 грн., з огляду на наступне.
Відповідно до положень ст. 21, 105, 162 КАС України адміністративний позов може містити вимоги щодо визнання незаконними рішення, дії чи бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії, відшкодувати шкоду, заподіяну незаконними рішеннями, дією або бездіяльністю.
Положенням про Пенсійний Фонд України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 24.10.2007р. № 1261 та з урахуванням Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 30.04.2002р. №8-2 (з відповідними змінами), передбачено, що управління Пенсійного фонду в районах, містах і районах у містах забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, безпосередньо призначає (здійснює перерахунок) і виплачує пенсії та інші виплати відповідно до чинного законодавства.
Згідно з ч. 2 ст. 1 ЦК України до майнових відносин, заснованих на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони другій стороні, цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не встановлено законом.
Ураховуючи наведене та відповідні спеціальні законодавчі акти, які підлягають застосуванню у справах із соціальних правовідносин, що носять публічно-правовий характер, адміністративний суд повинен визнавати дії суб’єктів владних повноважень незаконними і зобов’язувати відповідачів провести нарахування та виплату належних сум відповідно до закону, а не ухвалювати рішення про стягнення конкретних сум.
У зв’язку з чим доводи апеляційної скарги в цій частині є безпідставними.
Суд першої інстанції також дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволені позову про зобов’язання УПФУ здійснити виплату позивачу недоплаченої надбавки до пенсії з урахуванням індексу інфляції за період з 01.01.2006 року по 31.11.2009 року загальною сумою 6163.94грн.., з вище наведених підстав.
Доводи апеляційної скарги про те, що суд безпідставно не застосував ч.2 ст. 46 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», згідно якої, не пенсія, а саме 30% надбавка до неї, що не була отримана з вини відповідача повинна виплачуватися за минулий час без обмеження з індексацією таких коштів внаслідок інфляції, відповідно до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», колегія суддів не може взяти до уваги, оскільки зазначене підвищення до пенсії позивачу не нараховано УПФУ.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що постанова суду ухвалена з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, у зв’язку з чим апеляційна скарга повинна бути залишена без задоволення, а постанова суду – без змін.
Керуючись ст.ст. 195, 197, 200, 205, 206 КАС України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Постанову Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 23 лютого 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого адміністративного Суду України протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
.
Головуючий:
Судді: