Справа № 2-а-218/11

П О С Т А Н О В А

Іменем України

11 квітня 2011 року суддя Мостиського районного суду Львівської області Білоус Ю.Б., розглянув у порядку скороченого провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Мостиському районі Львівської області, про визнання діянь протиправними та зобов’язання суб’єкта владних повноважень нарахувати і виплатити недоплачену щомісячну надбавку до пенсії як дитині війни.

В  С  Т  А  Н  О  В  И  В :

Позивач 24.03.2011 року звернулася до суду із зазначеним позовом, покликаючись на те, що має статус «дитини війни», так як на час закінчення Другої світової війни їй було менше 18 років, внаслідок чого, відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни», на неї поширюються всі пільги та соціальні гарантії, передбачені для «дітей війни», у тому числі й право на щомісячну надбавку до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. Однак така їй не виплачується.

Вказує, що відповідно до Положення про управління ПФУ, затвердженого ПФУ від 30.04.2002року №8-2, нарахування і виплата 30% надбавки до пенсії відноситься до компетенції відповідача, який у своїй діяльності повинен керуватися Конституцією і законом та зобов’язаний суворо дотримуватись законних інтересів громадян.

Зазначає, що відповідно до ч.2 ст.3 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно – правовими актами, а згідно ст.7 вищевказаного Закону, фінансове забезпечення соціальних гарантій здійснюється за рахунок Державного бюджету України.

За таких обставин, коли Закон України «Про соціальний захист дітей війни» є чинним, а положення бюджетного закону на 2010рік та п.8 постанови Кабінету Міністрів України №530 від 28.05.2008року, що стосуються виплат надбавки дітям війни є неконституційними з часу їх прийняття, просить суд керуватися принципом верховенства права.

З огляду на наведене, просить суд: визнати дії управління Пенсійного фонду України в Мостиському районі Львівської області щодо нарахування і виплати несплаченої їй державної соціальної допомоги як дитині війни (30% надбавки до пенсії) протиправними; зобов’язати управління Пенсійного фонду України у Мостиському районі Львівської області нарахувати та виплатити у повному обсязі їй як дитині війни недоплачену щомісячну державну соціальну 30% надбавку, що передбачена ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», в межах позовної давності, а також нараховувати і виплачувати 30% надбавку до пенсії як дитині війни у повному обсязі в подальшому. Справу просить розглядати у її відсутності.

Ухвалою судді від 28.03.2011 року відкрито скорочене провадження у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Мостиському районі Львівської області, про визнання діянь протиправними та зобов’язання суб’єкта владних повноважень нарахувати і виплатити недоплачену щомісячну надбавку до пенсії як дитині війни.

06.04.2011року представник відповідача  - управління Пенсійного фонду України у Мостиському районі, подав в канцелярію суду заперечення проти даного позову, в якому зазначив, що згідно ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18 листопада 2004 року пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Проте, законодавством України не визначено понять «мінімальна пенсія за віком» як розрахункова величина для підвищення пенсії згідно ст.6 вищевказаного закону, так як ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» передбачає, що мінімальний розмір пенсії за віком за наявності достатнього страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. Згідно ч.3 ст.28 цього закону мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений на рівні прожиткового мінімуму застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених цим законом. А отже мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений ч.1ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» не поширюється на правовідносини, що виникають на підставі інших законів, крім цього закону. Водночас, законодавством не прийнято жодного нормативного акту на виконання вказаних вимог Закону України «Про соціальний захист дітей війни», не визначено на законодавчому рівні за рахунок яких коштів і джерел, в якому порядку, яким чином обчислювати вказаний розмір.

Розрахунок доплати, здійснений позивачем в позовній заяві не може братись судом до уваги, оскільки такий не ґрунтується на чинному законодавстві, оскільки не існує такого нормативно-правового акту, який би визначав, що поняття "мінімальна пенсія за віком" (як розрахункова величина за Законом-2195) та "прожитковий мінімум" є аналогічними термінами. Тим паче, в частині 3 ст.28 Закону-1058 чітко визначено, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений на рівні прожиткового мінімуму застосовується виключно для визначення  розмірів пенсій, призначених згідно з Законом-1058.   

Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 № 6-рп/2007 (надалі Рішення-6-рп) було визнано таким, що не відповідає Конституції України положення пункту 12 ст.71 ЗУ "Про державний бюджет на 2007 рік",  яким було припинено на 2007 рік дію ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", з урахуванням ст.111 цього Закону, яка передбачала, що в 2007 році підвищення пенсії або щомісячного грошового утримання, яке виплачується замість пенсії, згідно із ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" виплачується особам, які є інвалідами, окрім тих на яких розповсюджується дія ЗУ "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", в розмірі 50% від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.  Проте, зміни до Закону України "про Державний бюджет України на 2007 рік" у видаткову частину не внесені, тому кошти на виплату даних підвищень в 2007 році були відсутні.   

Таким чином, вимоги позивача є безпідставними і не ґрунтуються на чинному законодавстві, а тому, просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Оцінивши повідомлені позивачем у позовній заяві та представником відповідача у запереченні проти позову обставини, та беручи до уваги те, що у справі міститься достатньо підстав для прийняття законного та обґрунтованого на думку суду рішення в порядку скороченого провадження, вважаю, що позов слід частково задовольнити  з наступних підстав.

Згідно ст.  ст. 21, 22 Конституції України права та свободи людини є невідчужуваними та непорушними, при прийнятті  нових законів  або внесенні змін  до чинних законів не допускається  звуження змісту  та обсягу існуючих прав та свобод.   

Ст. 64 Конституції України встановлено, що конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.   

Встановлення окремими законами України певних пільг, компенсацій і гарантій є складовою конституційного права  на соціальний захист, тому відповідно до ч. 2 ст. 19, ч.1 ст. 68 Конституції України вони є загальнообов'язковими, однаковою мірою мають додержуватись органами державної влади, місцевого самоврядування, їх посадовими особами.   

Судом встановлено, що ОСОБА_1 - позивач у справі, згідно ст.1 Закону України №2195-ІV від 18.11.2004року «Про соціальний захист дітей війни» відноситься до категорії «дитина війни», що підтверджується копією паспорта громадянина України(а.с.3) та копією пенсійного посвідчення серії АГ №736070 (а.с.4).

Відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" від 18 листопада  2004 року, позивач має право на отримання державної соціальної підтримки, а саме підвищення до пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком.

Дія ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" на 2010 рік та 2011рік не була зупинена чи обмежена Законом України "Про Державний бюджет України на 2010 рік",  Законом України "Про Державний бюджет України на 2011 рік" чи іншими нормативними актами. Отже, нарахування та виплата дітям війни підвищення до пенсії або щомісячного грошового довічного утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, за цей період, повинні здійснюватися відповідно до норм Закону України "Про соціальний захист дітей війни".

Ст.70 Закону України "Про державний бюджет України на 2010 рік"  Кабінету Міністрів України було надано право у 2010 році встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами. Названа норма передбачала встановлення в абсолютних сумах розмірів лише тих виплат, вихідним критерієм розрахунку яких є розмір мінімальної заробітної плати. Відповідно її дія не поширюється на спірні відносини, оскільки розмір зазначених соціальних виплат згідно із Законом України "Про соціальний захист дітей війни" залежить від розміру мінімальної пенсії за віком.

Суд не бере до уваги письмові заперечення відповідача і в тій частині, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абз.1 ч.1 ст.28 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом і для перерахунків або підвищень пенсій не застосовується.   

При цьому  вважає, що відповідно до ст.17 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" основні державні соціальні гарантії встановлюються законами з метою забезпечення конституційного права громадян на достатній життєвий рівень. До числа основних державних соціальних гарантій включається мінімальний розмір пенсії за віком.

Ст.19 вказаного Закону передбачено, що виключно законами України визначається мінімальний розмір пенсії за віком. Оскільки, будь-яким іншим законом, крім Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", мінімальний розмір пенсії не встановлений, то  вважаю, що  відсутні  правові підстави для застосування відповідачем будь-якої іншої величини, ніж встановлена ч.1 ст.28 цього Закону, для розрахунку підвищення пенсії позивача як дитині війни. У зв’язку з цим заперечення відповідача у відповідній частині  є необґрунтованими.    

Суд також не може прийняти до уваги посилання відповідача на безпідставність позовних вимог по причині відсутності  фінансування для здійснення підвищення до пенсії відповідно до Закону України "Про соціальний захист дітей війни" з огляду на те, що у відповідності з рішенням Європейського суду з прав людини у справі "Кечко проти України" реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.

Беручи до уваги, що правові положення, які передбачають виплату підвищення до пенсії особам, на яких поширюється дія Закону України «Про соціальний захист дітей війни» є чинними, а позивач  належить до вказаної групи осіб і має право на її отримання, а тому, органи державної влади не можуть свідомо зменшувати розмір такої допомоги.   

Оскільки функції з призначення, нарахування та виплати пенсії позивачу здійснює Пенсійний фонд України в особі управління Пенсійного фонду України в Мостиському районі Львівської області, обов’язок щодо нарахування і виплати спірної допомоги слід покласти  на відповідача у справі.

Враховуючи усе вищенаведене, суд вважає, що слід визнати дії управління Пенсійного фонду України в Мостиському районі Львівської області щодо невиплати позивачу щомісячної надбавки до пенсії передбаченої ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" протиправними та зобов’язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу щомісячне підвищення до пенсії в розмірі  30% від мінімальної пенсії за віком, згідно ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", яка обчислюється відповідно до абз.1 ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове  державне пенсійне страхування», в межах визначеного ч.2. ст.99 КАС України шестимісячного строку звернення до адміністративного суду з 24.09.2010 року  по  24.03.2011 року, з врахуванням виплачених сум.

Крім того, враховуючи, що позивач просить в своїй позовній заяві зобов’язати відповідача нараховувати та виплачувати пенсію в подальшому  в розмірах, передбачених Законом України "Про соціальний захист дітей війни", то суд вважає, що в цій частині позовні вимоги не підлягають до задоволення, оскільки суд не може на майбутнє визначити протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб’єкта владних повноважень. Якщо така протиправність буде мати місце, то позивач зможе скористатися правом захисту порушених прав.

Відповідно до ч.3 ст.94 КАС України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу – відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено. З огляду на наведене та, беручи до уваги співвідношення кількості позовних вимог з задоволеними позовними вимогами, суд вважає, що з Державного бюджету України в користь позивача слід стягнути 1 грн. 70 коп. судового збору.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 19-22, 64, 68 Конституції України, ст.1, 6, 7 Закону України “Про соціальний захист дітей війни ” від 18.11.2004 року №2195-IV (із змінами та доповненнями), ст.28 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування ” від 09.07.2003 року № 1058-IV, Законом України «Про державний бюджет на 2010р.», Законом України «Про державний бюджет на 2011р.», ст.ст. 8, 10, 11, 12, 17, 69, 94, 158, 160-163, 167, 183-2, 186, 256 КАС України, суддя, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправними дії управління Пенсійного фонду України в Мостиському районі Львівської області щодо невиплати ОСОБА_1 підвищення до пенсії відповідно до вимог статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Зобов’язати управління Пенсійного фонду України в Мостиському районі Львівської області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 щомісячне підвищення до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком за період з 24.09.2010 року  по  24.03.2011 року на підставі положень ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», яка обчислюється відповідно до абз.1 ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове  державне пенсійне страхування» з врахуванням виплачених сум.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України в користь ОСОБА_1 судові витрати щодо сплати судового збору в сумі 1 (однієї) гривні 70 копійок.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження.   

Постанова може бути оскаржена сторонами, а також іншими особами у зв'язку з тим, що суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки в апеляційному порядку. Апеляційна скарга на дану постанову може бути подана до Львівського апеляційного адміністративного суду через Мостиський районний суд в 10-денний строк з дня отримання копії постанови.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова, прийнята у скороченому провадженні, крім випадків її оскарження в апеляційному порядку, є остаточною.

Постанова підлягає негайному виконанню.

Суддя  ОСОБА_2