УКРАЇНА
Апеляційний суд Житомирської області
Справа 22-ц/0690/739/11
Категорія 36
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 березня 2011 року Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Житомирської області в складі:
головуючого - судді : Гансецької І.А.
суддів : Микитюк О.Ю.,
Матюшенка І.В.
з участю секретаря: Пюра Г.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Житомирі цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом, визнання недійсним договору дарування квартири
за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Богунського районного суду м. Житомира від 25 січня 2011 року,-
в с т а н о в и л а :
У березні 2010 року позивач звернулась до суду із вказаних позовом. В обґрунтування позовних вимог зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її батько ОСОБА_4 26.08.1997 року він склав заповіт, яким заповів їй та її брату - ОСОБА_3 свою частину приватизованої квартири АДРЕСА_1. Після смерті батька її мати, ОСОБА_5, вступила в спадщину, отримала свідоцтво про спадщину за законом на ? частину квартири, що належала на праві власності батькові і таким чином стала власником всієї квартири, яку 28.04.2007 року подарувала відповідачу по справі. Про існування батьківського заповіту від 26.08.1997 року позивач дізналась в лютому 2010 року, перебираючи речі померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 матері. Просила визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом від 24.03.1998 року та договір дарування квартири від 28.04.2007 року.
Рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 25.01.2011 року позивачці відмовлено в позові.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення суду і ухвалити нове, яким задовольнити її позовні вимоги. Апелянт посилається на порушення норм матеріального і процесуального права, невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи, неправильне визначення правовідносин, відповідно до встановлених судом обставин. Зазначає, що суд мав керуватись нормами законодавства, що стосується спадкування за заповітом та визнання правочинів недійсними, а також дати оцінку долученим до матеріалів справи доказам, а не будувати рішення на показах свідків.
Апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Вcтановлено, що квартира АДРЕСА_1 належала на праві власності подружжю ОСОБА_5. За життя, 26.08.1997 року, ОСОБА_4 склав заповіт, яким заповів дочці - ОСОБА_2 та сину - ОСОБА_3 1/2 частину належної йому на праві власності квартири АДРЕСА_1. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер. Сторони по справі спадщину після померлого батька не прийняли. Зокрема, вони не вступили фактично в управління чи володіння майном та не подали до державної нотаріальної контори по місцю відкриття спадщини заяви про її прийняття. Спадщину, яка складалася з 1/2 частини приватизованої квартири АДРЕСА_1 прийняла дружина померлого, ОСОБА_5, яка 24.03.1998 року отримала свідоцтво про право на спадщину за законом і стала власником квартири в цілому. 28.04.2007 року ОСОБА_5, відповідно до договору дарування, подарувала вказану квартиру ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 померла. Після її смерті позивачка спадщину також не приймала.
За змістом розділу VII Цивільного Кодексу України в редакції 1963 року, який діяв на час смерті ОСОБА_4, позивач мала право отримати спадщину після померлого батька, але своїм правом не скористалась. Відповідно, її мати отримала свідоцтво про право на спадщину за законом згідно вимог ст.529 ЦК України в редакції 1963 року.
З урахуванням викладеного, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність підстав для визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого ОСОБА_5 24.03.1998 року.
Також, суд обґрунтовано відмовив в задоволенні позову в частині визнання недійсним договору дарування спірної квартири.
Так, ОСОБА_5, згідно вимог ст.ст.319,383 ЦК України мала право на свій розсуд розпорядитись належним їй майном. Крім зазначеного, позивач по справі не була стороною даного договору, тому вона не має права на його оскарження.
Інші доводи апеляційної скарги, висновків суду не спростовують, підстави для скасування рішення відсутні.
Керуючись ст.ст.209,218,303,304,307,308,313-315,317,319, 324,325 ЦПК України, колегія суддів, -
ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Богунського районного суду м. Житомира від 25 січня 2011 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Головуючий : Судді :