Справа № 2-1864/11

Категорія  

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

12 травня 2011 року Печерський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді –          Матійчук Г.  О. ,

при секретарі –                    Шишкарьова М. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Український страховий дім», третя особа: ОСОБА_2 про стягнення штрафних санкцій,-

В С Т А Н О В И В :

 21.03.2011 року позивач звернулася до суду із зазначеним позовом та просить стягнути з  відповідача пеню за прострочення виплати страхового відшкодування в сумі 2 032, 88 грн., 3% річних в сумі 393,46 грн., інфляційні витрати у розмірі 1 715, 37 грн. та понесені ним судові витрати. Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що 06.06.2010р. сталася дорожньо-транспортна пригода (ДТП) внаслідок якої автомобілем НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_3, було завдано шкоду автомобілю НОМЕР_2, який належить їй відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортних засобів. Даний автомобіль знаходився під керуванням ОСОБА_2 на підставі тимчасового реєстраційного талона НОМЕР_3. Відповідно до постанови Печерського районного суду м. Києва від 01.07.2010р. по справі №3-2930/10 ОСОБА_3 було визнано винним у вчиненні даного ДТП та притягнуто до адміністративної відповідальності. Зважаючи на те, що ОСОБА_3 застрахував свою відповідальність в закритому акціонерному товаристві «Український Страховий Дім» (надалі – відповідач), уклавши з відповідачем договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №ВЕ/2711723-03 від 11.05.2010р., то після настання даного ДТП позивач 12.07.2010р. видала ОСОБА_2 довіреність з правом представництва інтересів позивача в страхових компаніях та вчинення дій, спрямованих на отримання страхового відшкодування. ОСОБА_2, подав 07.06.2010р. заяву про повідомлення про страхову подію та всі необхідні документи до відповідача та 12.07.2010р. звернувся з заявою про виплату страхового відшкодування, оскільки вина особи, яка завдала шкоду була встановлена в судовому рішенні. Відповідно до звіту експерта № 5771 від 10.06.2010р., замовленого відповідачем, розмір шкоди завданої автомобілю позивача становить - 30 189,07 грн., а разового відшкодування - 24 990,00 грн.( 25 500,00 (ліміт відповідальності відповідача) - 510,00 (франшиза)= 24 990,00). 12.08.2010р. ОСОБА_2 отримав письмове повідомлення про те, що відповідачем було розглянуто заяву про виплату страхового відшкодування, та прийнято рішення про виплату страхового відшкодування у розмірі 24 990,00 грн., однак в порушення п. 37.1. ЗУ «Про страхування відповідальності», яким передбачено здійснення виплати страхового відшкодування протягом одного місяця з дня отримання страховиком визначених у статті 35 цього Закону документів, виплатив страхове відшкодування у повному обсязі лише 22.02.2011р.: виплата страхового відшкодування здійснювалась частинами 18.02.11р. - 5 990,00 грн., 21.02.11р. - 12 000,00 грн., та 22.02.11 р. - 7 000,00 грн. Також зазначає, що оскільки, всі необхідні документи для здійснення страхової виплати були подані 12.07.2010р. то страхова виплата повинна була бути виплачена до 12.08.2010р., однак фактично була виплачена лише станом на 22.02.2011р., тобто через 200 днів, (з 13.08.2010р. по 21.02.2011р.) і тому має сплатити йому пеню в сумі - 2 032,88 грн.

Також зазначає, що відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом: сума 3% річних за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання становить - 393,46 грн., а сума інфляційних втрат за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання по даній справі становить: - 1 715,37 грн.

Враховуючи наведене, позивач просила суд стягнути із  ЗАТ «Український Страховий дім»   2 032,88 грн. - пені за прострочення виконання зобов’язання відповідно до умов договору страхування, 3% річних та індекс інфляції.

Під час судового розгляду позивач уточнила позовні вимоги, зменшивши їх розмір на суму пені, оскільки пеня була сплачена відповідачем в добровільному порядку.

В судовому засіданні представник позивача, а також третьої особи – ОСОБА_4 підтримав позов з викладених в ньому підстав та просив позов задовольнити.  

Представник відповідача – ОСОБА_5 в судовому засіданні проти позову заперечувала, зазначила, що пеня СК була виплачена ще 25 лютого 2011 року ОСОБА_2 в сумі 2 423,95 грн., а спеціальним законодавством, яке застосовується до даних правовідносин, не передбачені такі штрафні санкції, як інфляційні витрати та 3% річних і тому вони є неправомірними, а позов надуманим та таким, що не підлягає задоволенню.

Суд, заслухавши представника позивача  та  3-ї особи, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.          

Як вбачається з матеріалів справи, встановлено в судовому засіданні, та не заперечується представниками сторін, 06.06.2010р. сталася дорожньо-транспортна пригода (ДТП) (а.с.6-7), внаслідок якої автомобілем НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_3, було завдано шкоду автомобілю НОМЕР_2, який належить їй відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортних засобів. Даний автомобіль знаходився під керуванням ОСОБА_2 на підставі тимчасового реєстраційного талона НОМЕР_3 (а.с.10). Відповідно до постанови Печерського районного суду м. Києва від 01.07.2010р. по справі №3-2930/10 ОСОБА_3 було визнано винним у вчиненні даного ДТП та притягнуто до адміністративної відповідальності (а.с.8). ОСОБА_3 застрахував свою відповідальність в закритому акціонерному товаристві «Український Страховий Дім» (надалі – відповідач), яке  21.04.2011 року змінило назву на ПрАТ СК «Український Страховий Дім», уклавши з відповідачем договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №ВЕ/2711723-03 від 11.05.2010р. Після настання даної ДТП позивач 12.07.2010р. видала ОСОБА_2 довіреність з правом представництва інтересів позивача в страхових компаніях та вчинення дій, спрямованих на отримання страхового відшкодування (а.с.9). Відповідач визнав зазначену ДТП страховим випадком та частинами сплатив страхове відшкодування в сумі 24 990,00 грн. станом на 22.02.2011 року (а.с.26) та 22.02.2011 року у добровільному порядку сплатив пеню в сумі 2 423,95 грн., тобто ще до звернення позивача з цим позовом до суду 21.03.2011 року. Позивач в судовому засіданні зменшив розмір позовних вимог у зв»язку зі сплатою пені відповідачем.

Щодо інших позовних вимог, то суд не вбачає правових підстав для задоволення позову в частині стягнення з відповідача боргу з урахуванням індексу інфляції та 3% річних виходячи наступного.   

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого  індексу інфляції за весь час прострочення,  а також три проценти річних  від  простроченої  суми,  якщо  інший  розмір процентів не встановлений договором або законом. Як вбачається з матеріалів справи, відповідальність сторін була визначена договором страхування транспортного засобу, тобто посилання позивача в цій частині позову на норми ст. 625 ЦК України не ґрунтуються на вимогах закону й не можуть бути застосовані до спірних правовідносин.     

Оскільки пеня відповідачем сплачена в добровільному порядку ще до звернення позивача до суду з позовом, а в частині інших позовних вимог позивачу було відмовлено, суд вважає, що нема правових підстав і для задоволення вимог про стягнення з відповідача понесених позивачем судових витрат.

Керуючись  ст. ст. 15, 16, 625, 979, 988, 989, 992  ЦК України, ст.ст. 8, 10, 60, 88, 208, 212, 213, 214, 215 ЦПК України, Законом України «Про страхування», суд, –

В И Р І Ш И В :

   В позові ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Український страховий дім», третя особа: ОСОБА_2 про стягнення штрафних санкцій - відмовити.   Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до Апеляційного суду м. Києва через Печерський районний суд м. Києва.

Суддя                                                                                            Г. О. Матійчук