УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа    22-ц/0690/1275/11  

Категорія 54

                                                     Р І Ш Е Н Н Я

                   ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

10 травня 2011 року Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючого – судді Гансецької І.А.          

                                                          суддів: Широкової Л.В., Євстаф’євої Т.А.

                                                          при секретарі Сапінській Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ПАТ «КБ «Приватбанк» про визнання частково недійсним кредитного договору

за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Корольовського  районного суду м.Житомира від 15.03.2011 року,-

встановила:

В квітні 2010 року ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом. В обгрунтування позовних вимог зазначив, що  14 грудня 2007 року уклав з відповідачем кредитний договір згідно якого відсоткова ставка по кредиту складала 9,6 % річних.

        В січні 2009 року ПАТ «КБ «Приватбанк»  повідомив його про збільшення відсоткової ставки за кредитним договором з 01.02.2009 року до 21,00% річних.

Посилаючись на те, що згоди на збільшення в односторонньому порядку відсоткової ставки він не давав, дії банку суперечать вимогам  чч.2,3 ст.1056-1 ЦК України, позивач просив визнати недійсним повідомлення Банку від 06.01.2009 року про збільшення відсоткової ставки за кредитним договором від 14.12.2007 року та умову кредитного договору про одностороннє розірвання договору.

Під час розгляду справи змінив предмет позову. Просив визнати недійсним п.2.3.1 кредитного договору щодо збільшення відсоткової ставки.

Рішенням Корольовського районного суду м.Житомира від 15.03.2011 року ОСОБА_1 відмовлено в позові до ПАТ «КБ «Приватбанк» про визнання недійсним п.2.3.1 кредитного договору щодо збільшення відсоткової ставки та визнання недійсною умову кредитного договору здійснити одностороннє розірвання договору.

        В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду і ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позов. Апелянт посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що ст.1056-1 ЦК України передбачено заборону банкам збільшувати розмір процентної ставки.

Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах, визначених ст. 303 ЦПК України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

10 січня 2009 року набрав чинності Закон України від 12 грудня   2008 року № 661-VІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони банкам змінювати умови договору банківського вкладу та кредитного договору в односторонньому порядку» .

Зазначеним Законом цивільний Кодекс  України доповнено статтею 1056-1, відповідно до ч. 2 та ч. 3 якої  встановлений договором розмір процентів не може бути збільшений банком в односторонньому порядку. Умова договору щодо права банку змінювати розмір процентів в односторонньому порядку є нікчемною.   

Встановлено, що 14.12.2007 року між сторонами по справі укладено кредитний договір за умовами якого банк надав позивачу кредитні кошти на строк з 14.12.2007 року по 12.12.2014 року у вигляді непоновлюваної лінії в розмірі 64910,80 грн. на купівлю автомобіля зі сплатою  за користування кредитом  відсотків у розмірі 0,80 % на місяць на суму залишку заборгованості, щомісячної винагороди у розмірі 0,50% від суми виданого кредиту , відсотків за дострокове погашення кредиту та винагороди за проведення додаткового моніторингу.

Відповідно до пп. 2.3.1 , 2.3.3 укладеного з позивачем договору банк має право в односторонньому порядку збільшувати розмір відсоткової ставки за користування кредитом та розірвати договір в судовому порядку.   

Скориставшись своїм правом, банк збільшив в односторонньому порядку відсоткову ставку до 21,00% на рік за вищезазначеним договором, про що повідомив позивача листом від 06.01.2009 року.

Доводи апелянта про те, що банк не мав права підвищувати процентну ставку за кредитним договором з 1 лютого 2009 року в односторонньому порядку, оскільки з 10 січня 2009 року набрав чинності Закон №661-VІ згідно з яким ЦК України було доповнено ст. 1056-1, частини друга та третя якої передбачають, що встановлений договором розмір процентів не може бути збільшений банком в односторонньому порядку, а умова договору щодо права банку змінювати розмір процентів в односторонньому порядку є нікчемною - не ґрунтуються на вимогах закону.   

Відповідно до ст. 58 Конституції України та ч. 2 ст. 5 ЦК України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі.   

Закон, на який послався суд, набрав чинності 10 січня 2009 року. Отже, неправомірними можуть бути визнані рішення банку щодо підвищення процентної ставки в односторонньому порядку прийняті після 10 січня 2009 року.   

Установлено, що банк повідомив ОСОБА_1  про підвищення процентів за кредитним договором листом від 6 січня 2009 року з посиланням на те, що на момент направлення листа рішення про підвищення відсоткової ставки з 1 лютого 2009 року вже прийнято.   

Отже, банк повідомив позичальника про одностороннє підвищення процентної ставки за кредитним договором до набрання чинності вказаних змін до цивільного законодавства України.   

Доводи апеляційної скарги, висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому колегія суддів приходить до висновку, що підстави для скасування рішення  відсутні.

Керуючись ст.ст. 209, 218, 303, 304, 307, 308, 313-315, 317, 319, 324, 325 ЦПК України  колегія суддів,-

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити  .

         Рішення Корольовського  районного суду м.Житомира від 15.03.2011 року залишити без змін.

         Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий:                                                      Судді: